Розмічування сценаріїв та складання програм радіопередач

1. Під час редагування сценаріїв редактор повинен:

- дати перелік дикторів чи акторів, які братимуть участь у передачі;

- закріпити за дикторами чи акторами ролі або дійових осіб.

2. Якщо передача передбачає можливість підроблення голосу дикторів чи акторів під певних дійових осіб, тоді редактор повинен зазначити це на початку сценарію для кожної дійової особи окремо, вказавши особливості кожного голосу.

Приклад. Підроблення голосів для дитячих передач, у яких "говорять" звірі, деревця, квіточки тощо.

3. Під час складання програм радіопередач редактор повинен контролювати, щоби постійні передачі вели одні й ті ж диктори.

Необхідність цього полягає, звичайно ж, у тому, що реципієнти звикають до голосу ведучого своєї передачі й реагують часто саме на нього. Це підвищує ефективність повідомлень, що є, як відомо, основною метою функціонування засобів масової інформації.

Фонетичне розмічування тексту

Відсутність фонетичного розмічування тексту повідомлення може викликати труднощі в диктора у прямому ефірі й призвести до появи фонетичних помилок. Крім того, такі фонетичні помилки іноді можуть спотворювати зміст самого повідомлення тощо. Тому ще до передачі повідомлення в ефір редактор радіо повинен належним чином його відредагувати (підготувати для озвучення).

1. Для всіх частовживаних слів знаком наголосу слід позначити правильний варіант наголошення, а для рідковживаних, крім наголошення, – ще й вимову знаками транскрибування, використовуючи для цього існуючу нормативну літературу.

2. У власних назвах – антропонімах (іменах, прізвищах), топонімах (назвах географічних об’єктів, крім водних) і гідронімах (назвах водних об’єктів) – необхідно зазначити правильний варіант наголошення згідно з нормами української фонетики.

3. Поряд із чужомовними словами, які в оригіналі не перекладені (наприклад, антропонімами, назвами фірм тощо), треба подати їх вимову знаками транскрибування або максимально близькими за вимовою літерами української мови.

Звучання чужомовних слів можна перекладати, наприклад, за таким принципом: записати фонетичну вимову в мові-оригіналі (наприклад, прийнятими МФА (Міжнародною фонетичною асоціацією) знаками транскрибування), позначити отримані звуки максимально схожими за звучанням літерами українського алфавіту, а далі записати це слово в повідомленні.

Ця норма допускає винятки для традиційно прийнятих варіантів перекладу частовживаних прізвищ та імен.

Для встановлення правильного фонетичного звучання редактор може також звертатися за консультаціями до спеціалістів, які володіють потрібними мовами.

4. Поряд із абревіатурами, що утворені з початкових літер слів, редактор повинен записувати їх звучання так, як ці літери вимовляють в алфавіті.

5. Вживання в повідомленнях фонетичних кальок зі слів інших мов заборонено.

Зразками таких кальок є слова паб, шоп, маркет аська, які останнім часом особливо активно з’являються в радіопередачах. Вживання таких кальок з американського варіанта англійської (американізми), з російської (русизми) та інших мов (полонізми, германізми, галізми тощо) слід вважати помилками. Винятком із цієї норми є пряма мова персонажів у популярному та художньому видах літератури.

6. Текст треба ділити на синтагми спеціальним знаком (/).

Особливо редактор повинен стежити за тим, щоби поділ речення на синтагми правильно відтворював його зміст, коли залежно від такого поділу можливе різне його розуміння.

Приклад. Перший варіант розуміння: Ходити/ довго не міг. Другий варіант розуміння: Ходити довго/ не міг.

7. Чим вищий рівень лінгвістичної одиниці, тим більшою паузою (//) слід відділяти її від сусідніх одиниць того ж рівня.

8. Між окремими повідомленнями, які розташовані послідовно й внаслідок цього можуть бути сприйняті як одне ціле, а тому можуть викликати в реципієнтів небажані асоціації, слід вказувати необхідність великої паузи (///).

9. При потребі для дикторів з невеликим досвідом роботи текст слід фонетично розмітити згідно з інтонацією на розповідні, запитальні, окличні, риторичні й вигукові речення.

10. Редактор повинен перевірити наявність репетицій читання текстів передач.

11. Якщо текст озвучує диктор чи актор високої кваліфікації і редактор працює з ним безпосередньо в студії перед мікрофоном, виправляючи помилки на місці, то фонетичного розмічування тексту редактор може не виконувати (у цьому випадку диктор повинен розмічувати текст сам за погодженням з редактором).

12. Перед виходом передач в ефір редактор повинен особисто перевірити якість озвучення текстів, записаних дикторами.

13. Редактор повинен визначити тривалість передачі у хвилинах чи навіть секундах.

14. При необхідності виправлень запис слід передати дикторам для повторного записування окремих фрагментів.