Тема 6. Норми редагування радіопередач (2 год.)

1. Технічні норми редагування радіоповідомлень.

2. Відбір голосів дикторів.

3. Розмічування сценаріїв та складання програм радіопередач.

4. Фонетичне розмічування тексту.

5. Методи виправлення радіопередач, що йдуть у прямий ефір.

Д/з Скласти програму радіопередачі на молодіжну тематику.

Актуальними є й галузеві норми редагування радіопередач. Розглядаючи норми редагування, будемо виходити з того, що радіопередачі підготовані в цифровій формі й для їх виправлення використовують звукові редактори.

Порівняно з письмовими повідомленнями редагування радіопередач має свої особливості:

1. Доводиться враховувати особливості усної мови, а отже, при потребі використовувати належні фонетичні знаки.

2. Доводиться контролювати тривалість повідомлень.

3. Доводиться враховувати тембри голосів дикторів чи інших мовців.

4. Доводиться мати справу з шумами (випадковими чи спеціально утвореними) та шумовими ефектами.

5. Доводиться оцифровувати звук і використовувати для редагування звукові редактори.

6. Доводиться мати справу з генеруванням повідомлень мовцями безпосередньо в прямому ефірі, у процесі якого вони можуть допускати помилки, які виправити в прямому ефірі вже нема змоги.

ТЕХНІЧНІ НОРМИ РЕДАГУВАННЯ РАДІОПОВІДОМЛЕНЬ

1. Сила звуку під час запису передачі, виміряна в децибелах, повинна бути достатньою для якісного запису передачі та можливого майбутнього її опрацювання за допомогою типових звукових ефектів, що їх мають звукові редактори.

Винятки. 1. Окремі розважальні передачі. 2. Надзвичайні оголошення, наприклад Міністерства надзвичайних ситуацій.

2. У радіоповідомленнях співвідношення «шум» – «голос» (диктора або учасника передачі) повинно бути таким, аби розуміння тексту не викликало ні затримок, ні сумнівів у варіантах розуміння.

Винятки. 1. Передача записів голосів, зафіксованих технічними пристроями на початку ХХ ст. і реконструйованих сучасними засобами (передача фонограм з архівних фонотек). 2. Створення спеціальних звукових ефектів (наприклад, коли голос на фоні шумів поволі стихає, створюючи враження віддалення; при цьому самі шуми можуть, навпаки, зростати).

При надто великій зашумленості радіопередачі редактор повинен вимагати в автора (журналіста): а) повторного запису радіопередачі, але вже зі значно нижчим рівнем шумів, якщо це в принципі можливо; б) за допомогою спеціальних функцій звукового редактора очистити запис від шумів.

3. Швидкість читання тексту дикторами, виміряна у кількості слів за хвилину, повинна в середньому для передач, які передбачають лише читання тексту (наприклад, новин), становити 140… 150 слів/хв.

Винятки. 1. Для малопідготованих слухачів (дітей) швидкість повинна бути нижчою ніж середнє значення на 20…30 %. 2. Для деяких інформаційних передач, розрахованих на високопідготованих слухачів, швидкість може бути вищою ніж середнє значення на 20…30%.

Відбір голосів дикторів

1. Редактор повинен брати участь у конкурсах з відбору голосів дикторів.

Під час проведення конкурсів для відбору дикторів доречно використовувати класичні методи експертних оцінок.

2. Дикторів для передач редактор повинен вибирати з наявних на радіостанції або запрошувати з інших професійних організацій (радіостанцій, театральних чи кінематографічних організацій тощо).