Тема 2. Етапи процесу редагування (4 год.)
Значення першого читання тексту.
Особливості другого читання.
Третє читання як результат процесу редагування.
Для сучасний ЗМІ характерною має бути неупередженість і незаангажованість підготовлюваних повідомлень стосовно різних соціальних груп (партій, релігій, фінансових угруповань тощо). Проте за фактом більшість мас-медіа все ж приховано дотримуються певних ідеологічних симпатій.
Усі ЗМІ на комерційних засадах виконують пропагандистські функції – розповсюджують політичну й комерційну рекламу, і цим явно впливають на читацьку аудиторію. У такий спосіб – керують суспільною свідомістю.
У процесі редагування редакторові доречно читати повідомлення тричі:
перше читання – швидке. Воно передбачає визначення теми й композиції повідомлення. Редакторові потрібно читати так, ніби повідомлення на цю тему він читає вперше. Як результат, повідомленню необхідно дати загальну оцінку – у формі усного (для автора) чи «про себе» редакційного висновку;
друге читання – повільніше за традиційне разів у десять-двадцять. Під час цього читання редактор повинен виявити в повідомленні помилки й виправити їх;
третє читання – у середньому темпі, під час якого потрібно виправити власні (пропущені під час редагування самим редактором) помилки, підлаштувати власні виправлення під авторський стиль.
Під час опрацювання матеріалу редактор повинен звернути увагу на такі найбільш помилконебезпечні для ЗМІ компоненти повідомлень:
1) назва повідомлення;
2) лід (вріз);
3) композицію повідомлення;
4) репрезентативність (повнота) повідомлення;
5) логічна (аргументаційна) правильність повідомлення;
6) усі числа, особливо дати;
7) географічні назви;
8) імена, титули, посади, звання;
9) цитати;
10) мовна правильність повідомлення (орфографічна, пунктуаційна, морфологічна, синтаксична, граматикотекстова, стилістична тощо);
11) уніфікованість оформлення компонентів повідомлення;
12) відповідність текстової частини повідомлення ілюстраціям та експлікаціям до них (якщо ілюстрації є).
У газетно-журнальних повідомленнях часто трапляються такі типові помилки:
а) наявність більше однієї теми (роздвоєння теми, перестрибування з однієї теми на другу);
б) інформаційна надлишковість (багатослівність, повторення);
в) навішування ярликів (використання маркованої, оцінювальної, образливої лексики).
Тема 3. Основні засади та рекомендації до редагування тексту (4 год.)
1. Логічні засади редагування.
2. Види логічних помилок.
3. Смислові помилки.
Проблемою, пов'язаною з опрацюванням змісту тексту, є формування в редактора навиків усунення логічних помилок. Це питання висвітлено в працях Сікорського Н.М., Абрамовича А.В., Лазаревич Е.А. та інших.
ЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕДАГУВАННЯ
Працюючи над текстом, редактор обов'язково перевіряє, чи задовольняє він вимогам логіки. Текст, побудований без логічних помилок, редагувати легко. Проте дуже часто трапляються випадки, коли фрази побудовані грамотно, без помилок, але текст потребує доопрацювання, оскільки містить протиріччя з попередніми главами, відсутні або не підкріплені доказами висновки автора. Це означає, що автор порушив закони логічного мислення.
Закони правильного мислення лише визначають напрямок розвитку думки. Сама ж вона втілюється автором в тексті за допомогою конкретних образів і сюжетних ліній, побудова яких і має бути логічною. Логічний аналіз тексту передбачає дві операції: уявний поділ тексту на частини і дослідження зв'язків між цими частинами. Досвідчені редактори вже при першому читанні звертають увагу на сполучники. Перша ознака нелогічного мислення автора – невірне вживання союзів «бо», «тому», «оскільки», «отже», «але». Проте вміння грамотно будувати фрази нетотожно вмінню редагувати рукопис.
Аналіз тексту з логічного погляду, по суті, зводиться до того, що, розглядаючи твір, редактор перевіряє, чи не відхилився автор у своїх роздумах, висновках, визначеннях від норм логічно правильного мислення. Щоб виконати своє призначення, текст має бути досконалим з логічного погляду. Він повинен задовольняти такі вимоги логіки, як точність, визначеність, несуперечливість, обґрунтованість, тобто має містити правильні й дійові з погляду логіки висновки, докази, визначення й ін. наслідки розумових операцій. Журналіст має виробити рефлекс на порушення логічної норми (К.М. Накорякова). Як і будь-який аналіз, логічний аналіз тексту базується на двох операціях: на уявному поділі його на частини й на дослідженні зв'язків між цими частинами, між змістовими одиницями тексту й затекстовою дійсністю. У контексті авторського мовлення логічна схема часто прихована: не всі ланки наявні, порядок слів вільний, є багато слів, які уточнюють, передають відтінки значення. Це ускладнює аналіз, а отже, треба оволодіти раціональними його прийомами-навиками, які б допомогли подолати труднощі, перевірити думку автора за допомогою логічних правил і законів. Розгорнутий аналіз конкретного тексту виявляє два основні завдання редактора в оцінюванні твору з логічного погляду і прийоми, за допомогою яких ці завдання вирішують. Перше завдання – усвідомити, не пропустити повз свідомість випадки логічного зв'язку між поняттями або судженнями в тексті, уявно зафіксувати, виявити кожний такий зв'язок. Друге завдання – перевірити правильність виявлених, зафіксованих логічних зв'язків. Прийоми виявлення логічних зв'язків:
– виокремлення слів або розділових знаків, що передають характер логічних зв'язків;
– зіставлення суджень чи понять, логічний зв'язок між якими вербально чи пунктуаційно не позначають.
Прийоми, що допомагають перевірити правильність логічних зв'язків:
чітке виокремлення суджень і згортання їх до якомога простіших;
відновлення пропущених ланок;
зіставлення логічно пов'язаних ланок:
– зіставлення суджень про той самий або про близький предмет упродовж одного твору;
– зіставлення логічно однорідних членів з узагальнювальним або загальним словом і між собою;
– зіставлення конкретизувальних фактів з узагальнювальним положенням;
– зіставлення частин у визначеннях – тієї, яка визначається, й тієї, яка визначає;
– зіставлення підстави й наслідку;
– зіставлення тези й аргументів.
ЗАКОНИ ЛОГІКИ
У всіх дослідників ідеться про чотири основні закони правильного мислення:
1. Закон тотожності. Кожна думка, яку наводять у певному умовиводі, за повторення повинна мати той самий певний стійкий зміст. Закон тотожності орієнтує редактора на те, щоб бути гранично уважним під час зіставлення логічних одиниць, що наведені в тексті як рівнозначні. Пов'язана з цим законом вимога чіткості мислення зобов'язує також поєднувати в одній текстовій конструкції (організаційно самостійній) думки, які справді подібні одна до одної, а думки, що істотно різняться, композиційно відокремлювати одну від одної.
2. Закон суперечності. Не можуть бути одночасно істинними протилежні думки про той самий предмет, узятий в той самий час і в тому самому відношенні. Свинцов В.І. розрізняє контактні й дистантні, виразні й імпліцитні суперечності:
Контактно-виразні суперечності (Степанишин і командир корабля виходили мовчки, про щось перемовляючись між собою);
Контактно-імпліцитні суперечності (Перший приз здобув досвідчений гросмейстер, який набрав 10 очок, отримавши 7 перемог і звівши одну партію внічию):
Дистантно-виразні суперечності (Мистецтво не знає обмежень. А через декілька абзаців: Мистецтво має різні обмеження, зумовлені християнською етикою, законами жанру тощо);
Дистантно-імпліцитні суперечності (Єгипетський фараон Амінготеп вступив на престол 14-річним підлітком у 1375 році до н. є. А потім через декілька абзаців: Амінготеп помер у 1336 р. до н.е. на тринадцятому році життя).
3. Закон виключеного третього. З двох висловлювань, які суперечать одне одному в той самий час і в тому самому відношенні, одне неодмінно істинне.
4. Закон достатньої підстави вимагає, щоб усяка думка була обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена.
Виконуючи вищевказані закони логіки, редактор досягає визначеності, несуперечності, послідовності, обґрунтованості мислення. Інакше кажучи, досягається чіткість, ясність, аргументованість всіх положень і висновків, наведених автором.
ВИДИ ЛОГІЧНИХ ПОМИЛОК
Серед логічних помилок, що найчастіше зустрічаються, виділяють чотири види:
1. Зсув плану викладу. («Чудові умови для відпочинку студентів створені в Березівці. Але це влітку. А взимку в Березівку не поїдеш, взимку ми повинні вчитися. На нашій базі відпочинку добре і ясним сонячним днем, і в дощову погоду, тому що поруч Тетерів та сосновий ліс»).
2. Ствердження понять, що взаємовиключають одне одного. («Коні повернулися без господаря і стояли цілісінькі, лише з голови однієї з них капала кров»).
3. Співставлення (протиставлення) логічно неоднорідних понять. («Не зважаючи на молоді роки – була вона не старше за нас, - вона прекрасно вчилася і була лідером в групі»).
4. Невірне встановлення причинних зв'язків. («У мене цікава робота, тому у вільний час я займаюся ще і викладанням»).
Особливої уваги редактора вимагають міркування-докази. Цей вид тексту повинен чітко аргументуватися, містити логічно вірний висновок. Редактор стежить, щоб у низці авторських аргументів не було нічого зайвого, щоб їх було достатньо для доведення висунутої тези. Читачеві складно розібратися в тексті, окремі ланки якого з’єднані безсистемно.
На перший погляд здається, що не має бути особливих проблем при роботі над визначеннями, що часто зустрічаються в текстах різних видів. Проте і тут можуть бути складнощі. Так, визначення має бути відповідним, ясним, не містити в собі «кола»: «Червоний стіл – це стіл червоного кольору».
Логічний доказ можливий лише за наявності в ньому трьох елементів:
1) що доводиться;
2) чим доводиться;
3) як або чому доводиться.
Інакше доказ не матиме жодної сили – адже тоді стане невідомо що або чим доводиться, а отже, і все міркування втратить будь яку ціну. Наявність логічних помилок знижує дієвість будь якої книги.
Існує п'ять правил, які необхідні при побудові логічного доказу:
1. Теза має бути ясним і точно визначеним висловом.
2. Теза повинна залишатися незмінною впродовж всього доказу.
3. Як аргумент не можуть наводитися положення, що самі вимагають доказів.
4. Аргумент має бути достатньою підставою для тези.
5. Істинність аргументів має бути підтверджена самостійно, незалежно від тези.
СМИСЛОВІ ПОМИЛКИ
Смислові помилки є наслідком логічних або стилістичних помилок. Вони виникають внаслідок невірного трактування думок, що мають двоякий сенс або викликають небажані асоціації. Існує чотири види стилістичних помилок. Розглянемо їх причини.
1. Порушення логіки викладу:
зайвий лаконізм («Досить часто в спокій університету вривається щось гучне – на зразок відмов керівників підприємств платити за навчання»);
пропуск ланки в поясненні («Я працював на винному складі, за що мене і відправили на лікування»);
умовчання про об'єкт дії («Пиво до 18 років не відпускається»);
наявність двох думок в одному реченні («Дівчата, що здалися мені дуже красивими, виявилися студентками видавничого відділення, одного з найновіших у вузі, конкурс сюди складав до п'яти чоловік на місце»).
2. Лексичні помилки:
неточність вибору слова, вживання слів, що викликають небажані асоціації («Кожне управління внесло свій залізобетонний внесок до радості новоселів»);
змішення прямого й переносного значення слова («Наші соколи захворіли та звернулися в полкову клініку»);
невміле використання поєднань фразеологізмів («Студенти успішно склали іспити і першими вступили на рубіж другого курсу»);
використання стосовно тварин висловів, характерних для вчинків людини («Коні із задоволенням купалися, підставляючи під струмінь прохолодної води боки, руки, ноги»);
невірне використання термінів, професіоналізмів, слів з узагальнювальним значенням («До 18 годин всім необхідно пройти хірурга та лора»).
3. Морфологічні помилки:
неправильне вживання займенників («Потрібно було народитися в сорочці, щоб отримати залік з історії. Ним виявився Іван Сидоров»);
вживання множини іменників замість однини («Всі вони скаржилися лікарці на серця»);
змішення слів, значення яких відрізняється за родовим закінченням («Його мати працювала вівчаркою»).
4. Синтаксичні помилки:
невірний порядок слів у реченні («Від страху він відчув, як у нього боляче закололо серце»),
неправильне керування й прилягання («Недостатньо уваги приділяється правовому вихованню молоді»).
Проте, займаючись смисловим аналізом тексту, потрібно пам'ятати, з якою метою автор користується цими абсурдними, здавалося б, невідповідностями. Можливо, авторові необхідно створити гумористичний ефект. У такому разі смислова помилка виконує в тексті свою важливу роль.
Коли перевернута остання сторінка та відмічені всі недоліки й прорахунки, здавалося б, редактор може зітхнути з полегшенням – робота виконана. Проте це не так. Не менш важливо визначити достоїнства твору, підкреслити все позитивне в ньому, відзначити творчі знахідки. Саме про позитивні якості, в першу чергу, повинен вести редактор розмову з автором. У другій частині бесіди піде розмова про недоліки, а на закінчення розмови будуть намічені шляхи їх усунення.
Дуже важливо звернути увагу на такий момент: робота редактора – це завжди співпраця. Якщо редактор, вказуючи на недоліки, візьме вірний тон в розмові з автором, то співтворчість перейде в співдружність, в постійну, плідну співпрацю. Як співаки звикаються працювати з постійним акомпаніатором, так і авторам набагато приємніше працювати з одним і тим же редактором. Бувають випадки, коли лише «своєму» редакторові довіряють автори свій рукопис, чекаючи повернення його з відпустки, відрядження. Але на таку довіру потрібно заслужити.
Психологія редакторської праці доки не стала предметом наукових досліджень, але з точки зору психології загальну схему роботи редактора можна представити таким чином:
отримання інформації |
|
постановка завдання |
|
створення моделі поведінки й схеми очікуваних результатів |
|
дії та операції, що відповідають цим діям |
Однією з головних функцій, які здійснює редактор, є контроль. Виступаючи як перший читач, редактор допомагає авторові цей контроль над текстом здійснити. Не потрібно бути добреньким, працюючи над текстом: автор не подякує редакторові, якщо він підпише до друку слабкий твір.
З особливою увагою та зацікавленістю необхідно підходити до автора, який написав перший твір. Адже від того, наскільки серйозно зуміє заявити про себе молодий автор, залежать і ставлення до нього читацької аудиторії, і його подальші успіхи в літературі.