Складання картки вогню відділення.

В усіх видах бою командир відділення при наявності часу завчасно, до появи противника, готує вихідні дані для стрільби по орієнтирах і рубежах. В обороні всі підготовлені дані заносяться у картку вогню.

Картка вогню викреслюється у будь-якому масштабі тільки із однієї точки стояння, яка забезпечує огляд всієї місцевості у полосі оборони і на позиції.

Послідовність роботи при складанні картки вогню:

- зорієнтувати аркуш паперу по сторонах світу і накреслити стрілку «північ–південь»;

- вказати точку стояння і найближчий визначний предмет;

- нанести орієнтири (місцеві визначні предмети) і вказати дальність до них;

- нанести позиції відділення і бойової машини, полосу вогню відділення, сектори обстрілу вогневих засобів відділення і ділянки зосередженого вогню;

- нанести позиції сусідів і межі їх секторів обстрілу;

- вказати вихідні дані для стрільби.

Картку вогню командир відділення підписує і вказує дату і час складання картки вогню.

2. Управління вогнем механізованого відділення у ході оборонного бою. Управління вогнем.

Управління вогнем містить у собі:

- пошук цілей;

- оцінювання і вибір цілі;

- вибір виду зброї для ураження цілі;

- вибір положення для стрільби;

- вибір виду вогню і моменту його відкриття;

- подавання команд для відкриття вогню і постановка вогневих задач;

- спостереження за результатами вогню і його коректування;

- маневр вогнем.

Коли командир відділення виявив цілі на полі бою, оцінив їх значущість, обрав найбільш важливу, визначив вид зброї, вид вогню і момент його відкриття, він має перш за все подати команду для відкриття вогню, де вказати ціль.

Цілевказання – це вказівка місцеположення цілі на місцевості. Основними способами цілевказання у механізованих підрозділах є:

- від орієнтирів (місцевих предметів);

- трасуючими кулями або сигнальними патронами;- наведенням зброї у ціль.

Послідовність при цілевказанні від орієнтирів:

- орієнтир;

- положення цілі відносно орієнтира по боковому напряму (у поділках кутоміра);

- положення цілі відносно орієнтира по дальності (у метрах);

- характер цілі.

Найбільш типові випадки цілевказання:

а) ціль розташована близько і добре видима, «Прямо – кулемет», «Ліворуч – танк»;

б) ціль більш віддалена, менше помітна і може бути переплутана з іншою подібною. Наприклад: «Прямо – підбитий танк, праворуч 40, далі 200 – кулемет»;

в) ціль віддалена від орієнтирів, Наприклад: «Орієнтир перший, праворуч три пальці, жовтий бугор,

- положення цілі відносно орієнтира по дальності (у метрах);

- характер цілі.

Найбільш типові випадки цілевказання:

а) ціль розташована близько і добре видима, «Прямо – кулемет», «Ліворуч – танк»;

б) ціль більш віддалена, менше помітна і може бути переплутана з іншою подібною. Наприклад: «Прямо – підбитий танк, праворуч 40, далі 200 – кулемет»;

в) ціль віддалена від орієнтирів, Наприклад: «Орієнтир перший, праворуч три пальці, жовтий бугор,

- положення цілі відносно орієнтира по дальності (у метрах);

- характер цілі.

Найбільш типові випадки цілевказання:

а) ціль розташована близько і добре видима, «Прямо – кулемет», «Ліворуч – танк»;

б) ціль більш віддалена, менше помітна і може бути переплутана з іншою подібною. Наприклад: «Прямо – підбитий танк, праворуч 40, далі 200 – кулемет»;

в) ціль віддалена від орієнтирів, Наприклад: «Орієнтир перший, праворуч три пальці, жовтий бугор, правіше нього два кущі, за правим – спостерігач».

При цілевказанні голосом виконавець, відшукавши ціль, доповідає: «Бачу» або «Не бачу».