Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
електронний підручник_вогнева_підготовка.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
11.8 Mб
Скачать

Вибір і облаштування вогневих позицій:

У обороні вогневі позиції вибирають при організації системи вогню з врахуванням характеру можливих дій противника. Якщо командиру відділення не були вказані вогневі позиції, то він вибирає вогневі позиції для бойової машини, кулемета, гранатомета сам.

При виборі вогневих позицій не варто розташовувати їх поблизу місцевих предметів, які видаються а також на гребенях висот.

Вогневі позиції бронетранспортерів (бойових висот) варто обирати у складках місцевості і на зворотних скатах висот так, щоб вони могли вести вогонь перед переднім краєм, у проміжках і на флангах. Гранатомети необхідно розташовувати на танкодоступних напрямах, а насамперед на ймовірному напряму їх наступу.

Постановка вогневих задач:

При організації вогню вогневі задачі відділенню і окремим вогневим засобам можуть ставитись шляхом призначення полоси вогню для відділення, основних і додаткових секторів обстрілу для окремих вогневих засобів або видів вогню на рубежах.

Полоса вогню (сектор обстрілу) – це ділянка місцевості, у межах якої передбачається ураження противника. Полоса вогню призначається відділенню, а сектор обстрілу – окремим вогневим засобам. Відділенню і окремим вогневим засобам може бути призначений і додатковий сектор обстрілу. Полоса вогню і сектори обстрілу призначаються на дальності дійсного вогню зброї і мають взаємно перехрещуватись.

Полоса вогню вказується чотирма місцевими предметами справа наліво від себе до противника.

Наприклад: «Ручному кулемету, основний сектор обстрілу: праворуч – окремий кущ; ліворуч – перехрестя доріг».

Підготовка вихідних даних для стрільби:

Підготовка вихідних даних для стрільби містить у собі:

- вибір (призначення) орієнтирів;

- визначення відстані до орієнтирів;

- призначення вихідних установок для стрільби.

У якості орієнтирів обираються добре видимі, найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети, розташовані у полосі вогню підрозділу. У обороні відділенню може призначатись 1 – 2 орієнтири. Орієнтири вказуються і нумеруються справ наліво по рубежах від себе до противника.

Відстань до орієнтирів (визначених місцевих предметів) визначають:

- окомірно (основний спосіб);

- проміром місцевості;

- по кутових величинах предметів, розміри яких відомі.

Визначення дальності до предметів окомірно вимагає певних навичок, хоча і тоді дає похибку до 20% дальності, тому, коли дозволяють обставини, дальність визначають за допомогою формули тисячної (по кутових величинах предметів), якщо розміри предмета, до якого визначається дальність, відомі:

1000хВ

Д = ---------------, де

К

- В – висота (ширина) предмета;

- К – кутова величина предмета у тисячних;

- 1000 – постійна величина.

Вихідні установки для стрільби: приціл; прицільна марка (цілик); точка прицілювання призначаються із урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних. При призначенні вихідних установок для стрільби із стрілецької зброї на рівнинній місцевості враховують тільки найбільш значущі поправки: на температуру; на боковий вітер; на фланговий рух цілі.