45.Необхідність, цілі та форми державного регулювання ринку фінансових послуг.

Важливість державного регулювання ринку фінансових послуг, перш за все, обумовлена необхідністю забезпечення єдності ринку, нагляду за функціонуванням фінансових установ і захисту прав споживачів фінансових послуг.

Регулювання має забезпечувати належне виконання ринком фінансових послуг основної функції – розподілу і перерозподілу фінансових активів між сферами економіки, регіонами країни та країнами в межах світового ринку.

В Україні державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється відповідно до встановлених зобов’язань і вимог діяльності споживачів та учасників ринку фінансових послуг з врахуванням його стандартів, державної реєстрації фінансових установ, ліцензування та нагляду за їх професійною діяльністю, захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

Державне регулювання ринку фінансових послуг - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком фінансових послуг та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Цілями державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері

надання фінансових послуг;

2) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування

ринку фінансових послуг;

3) запобігання монополізації та створення умов для розвитку

добросовісної конкуренції на ринку фінансових послуг;

4) забезпечення прозорості та стабільності діяльності фінансового

сектора економіки;

5) захист прав споживачів фінансових послуг;

6) впровадження цивілізованих стандартів корпоративного управ­ління і розкриття інформації в практиці діяльності фінансових установ;

7) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку з врахуванням інтересів суспільства;

8) додержання учасниками ринку фінансових послуг вимог зако­нодавства;

9) забезпечення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі

через ринок фінансових послуг;

10) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових

послуг тощо.

Основними формами державного регулювання РФП є:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;

- регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов’язків учасників ринку;

- видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку фінансових послуг;

- контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим

органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку;

- контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку фінансових послуг тощо.

46.Функції та повноваження нбу щодо регулювання ринку банківських послуг.

Відповідно до Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулювання ринку банківських послуг здійснює Національний банк України.

Основною функцією Національного банку України відповідно до Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

З метою виконання своєї головної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень — цінової стабільності.

Іншими функціями Національного банку України згідно зі ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" є такі:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) здійснює відповідно до визначених спеціальним - законом повноважень валютне регулювання та ін

Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України.

Слід зазначити, що у 2010 році Національним банком України було запропоновано так звану «Зелену книгу» з метою започаткування публічних дискусій усіх зацікавлених сторін щодо підвищення ефективності регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні, визначення чинників, які зумовлюють неефективність дій органів регулювання та нагляду, визначення шляхів нейтралізації або зменшення негативного впливу цих чинників, а також можливих напрямів реалізації політики.

47. Діяльність НКЦПФР щодо регулювання діяльності професійних учасників ринку цінних паперів. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. НКЦПФР здійснює державне регулювання ринку цінних паперів. НКЦПФР у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та іншими актами законодавства, Указ ПУ «Про НКЦПФР». Основними завданнями НКЦПФР є: 1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; 2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів); 3) здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України; 4) захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; 5) сприяння розвитку ринку цінних паперів та похідних (деривативів); 6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань емісії (випуску) та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування; 8) здійснення у межах компетенції державного регулювання та контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення; 9) здійснення у межах компетенції державного регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 10) здійснення у межах компетенції заходів щодо запобігання і протидії корупції; 11) здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі за небанківськими фінансовими групами та їх підгрупами.

48. Повноваження Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо регулювання діяльності небанківського фінансового сектора. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державну регуляторну діяльність відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Метою регуляторної діяльності Національної комісії є вдосконалення та підвищення ефективності державного регулювання на фондовому ринку, сприяння реалізації єдиної державної політики з питань емісії та обігу цінних паперів, захист прав інвесторів та інших учасників фондового ринку. Основними напрямками діяльності НКЦПФР у сфері регулювання є: • розробка проектів регуляторних актів на ринку цінних паперів; • прийняття регуляторних актів; • внесення змін та доповнень до регуляторних актів; • здійснення аналізу регуляторного впливу регуляторних актів; • відстеження результативності прийнятих регуляторних актів. При здійсненні державної регуляторної політики Комісія дотримується принципів послідовності, прозорості, відкритості та врахування громадської думки.

49. Заходи впливу уповноважених державних органів за правопорушення на ринку фінансових послуг. У разі порушень фінансовими установами законів або інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, Уповноважений орган може застосовувати певні заходи впливу, а саме: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників (акціонерів) фінансової установи; 3) накладати штрафи на фінансові установи; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;7) порушувати питання про ліквідацію установи. Розмір штрафних санкцій до фінансових установ за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг, представлено в табл. 2.1. Відповідно до законодавства за всіма видами порушень загальна сума штрафу не може перевищувати 1 % від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення. У разі систематичних порушень фінансовою установою нормативних вимог, невиконання прострочених зобов'язань, виникнення нестабільності в роботі установи, яка може становити небезпеку конфлікту інтересів або банкрутства, Уповноважений орган може призначати тимчасову адміністрацію фінансової установи. Тимчасова адміністрація — процедура, що застосовує Уповноважений орган при здійсненні нагляду за діяльністю фінансової установи за обставин, передбачених законодавством України. Тимчасовий адміністратор — фізична або юридична особа, яку призначає Уповноважений орган для здійснення тимчасової адміністрації.

50. Основні проблеми та напрями вдосконалення державного регулювання РФП в Україні. До основних проблем ринку фінансових послуг України відносимо:1) відсутність необхідних правового регулювання , яке б забезпечило належний розвиток ринку фінансових послуг;2) певні розбіжності, які виникають у законах, які здійснюють регулювання діяльності окремих фінансових установ так і фінансового ринку в цілому;3) нестабільна законодавча база, яка регулює ринок фінансових послуг;4) немає належного державного регулювання та нагляду за діяльністю банківських, а також і небанківських посередників, які здатні забезпечити доступність і цивілізованість ринку фінансових послуг;5) нормативно-правове регулювання певних видів фінансових послуг не відповідає європейським стандартам;6) депозитарна система ринку фінансових послуг є нерозвинена;7) недостатність капіталу та низький кваліфікаційний рівень підготовки працівників значної частини небанківських фінансових установ;8) присутні чинники значних “ризиків” для позичальників та інвесторів, а також інших суб’єктів які є користувачами фінансових послуг. Необхідно проводити активну політику з боку держави, направлену на перспективу розвитку системи нагляду і регулювання даного ринку, для вирішення вище окреслених проблем. Ринок фінансових послуг України потребує перетворень. Основні методи оптимізації роботи ринку фінансових послуг:1) необхідно удосконалювати законодавство, за допомогою якого здійснюють регулювання ринку фінансових послуг і залучати учасників ринку до розроблення законів та нормативно-правових актів, для врахування всіх потреб ринку фінансових послуг;2) створення конкурентоспроможних ринків фінансових послуг України;3) підвищувати рівень прозорості та ліквідності ринків фінансових послуг; поліпшити інфраструктуру ринку фінансових послуг; 4) формування для учасників ринку відповідного податкового клімату, для збільшення інвестування;5) для учасників ринку необхідно створювати належну інформаційну базу; забезпечувати співпрацю суб‘єктів ринку;6) необхідно розвивати інститути колективного інвестування.