22.Сутність, функції та структура страхового ринку.

Страховий ринок – являє собою сферу економічних відносин, де об’єкта купівлі продажу – є специфічний товар – страхова послуга.

Страхові послуги віднесені до фінансових послуг.

Страхові послуги характеризуються такими особливостями:

-Віддаленістю від виконання тривалим строком;

-Можливістю реалізацій залежно від настання страхового випадку.

Як і будь – який товар страхові послуги мають свою споживчу та мінову вартість. Споживча вартість страхової послуги проявляється у забезпеченні страхового захисту:

-Майнових благ, де об’єктом виступають всі майнові блага, що мають вартість;

-Відповідальність де об’єктом є відповідальність власників автотранспортних засобів, перевізників, відповідальність за виконання зобов’язань, тощо;

-Підприємницьких ризиків, де об’єктами є фінансові та інші ризики, що супроводжують господарську діяльність;

-Населення, де об’єктом виступають життя і здоров’я громадян.

Мінова вартість страхової послуги являє ї ціну, що знаходить вираження в страховому тарифі, а потім у страховому внеску. Ціна страхової послуги формується на основі попиту на неї та пропозиції таких послуг на ринку.

Відповідно до об’єктів страхування страхові послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.

Споживачами страхових послуг можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній та обов’язковій основі.

Страховому ринку притаманні такі основні функції:

-Забезпечення суспільного вивчення страхових послуг;

-Акумуляція та розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб;

-Забезпечення соціальної та економічної стабільності в суспільстві за рахунок повного та своєчасного відшкодування збитку;

-Залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здійснення інвестицій.

Об’єктивними умовами існування страхового ринку є наявність суспільної потреби у страхових послугах та на діяльність ринку страховиків, здатних забезпечити їх надання.

23.Послуги розрахунково-касового обслуговування.

Грош. ринок є сегментом фін. ринку на якому здійсн. коротко строк. депозитно-позик. операції та обсл-ня руху обор. коштів під-ств,коротко. коштів банків,держави і населення. Фін. активи,що оберт. на грош. ринку мають високу ліквідність, найменший рівень фін. ризику і відносно просту с-му ціноутворення.

Розрахунки – це с-ма ф-ції та регулювання платежів за грош. вимогами і зобов’язаннями. Платежі в с-мі екон-ки ділять на кілька груп:

1.залежно від особливостей взаємозв’язків з процесом відтворення:

а)платежі за товар. операціями;

б)платежі за не товар. операціями;

2.залежно від сфери обсл-ня діял-ті п-ств:

а)платежі за осн. виробничою д-стю;

б)платежі пов’язані з інвестиц. д-стю;

3.залежно від виду операції за якими здійсн. платежі:

а)внутрішньогосподарські;

б)міжгосп. платежі;

4.залежно від виду грошей, за допом. яких здійсн. платежі: а)готівкові; б)безготівкові;

Основна маса розрах. здійсн. за допом. банків, які можуть відігравати такі види рах. суб’єктом госп-ня:1.поточні; 2.депозитні; 3.кредитні; 4.бюджетні розрахунки;

Безгот. розрах. здійсн. за допомогою розрах. документів, які мають встановлену форму ( плат. доруч., акредитиви, чеки, плат. вимоги доруч.).

В суч. умовах більшого пошир. набув. розрах. за допомогою дебетових і кредит. Доручень, які переказуються по с-мі міжбанк. і поштового зв’язку. Це с-ма розрах. базується на викор-ні замінників готівкових грошей та спеціалізованого техн.. обладнання, а саме банкоматів, автоматиз. розрах. палат, терміналів у торгів. установ., оплати рах. за товари і послуги за телефоном, а також міжбанк. систем електр. переказу грошей.