10.3. Особливості банкрутства і ліквідації комерційних банків

Правове регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банку-боржника має особливості, викликані специфікою банківської діяльності, адже банківська діяльність полягає в залученні і наступно­му розміщенні коштів фізичних і юридичних осіб. Причому, на відміну від підприємств, частка залучених банком коштів звичайно в десятки разів більша власних коштів банку і ці кошти залучаються від значно­го числа юридичних і фізичних осіб. В результаті у випадку неплатосп­роможності банку грошові вимоги на великі суми до банку може пред­'явити істотно більша кількість кредиторів, ніж при неплатоспромож­ності середнього і навіть великого підприємства. Значну частину кре­диторів банку складають фізичні особи - вкладники банку, вимоги яких мають соціальну значимість. Треба також мати на увазі, що неплатоспроможність одного банку може викликати ланцюгову реакцію дляінших банків і призвести до негативних змін економічного і політичного стану держави в цілому.

У зв'язку з цим можна виділити такі особливості правового регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банків-боржників:

- застосування до банку превентивних заходів з боку Національного банку України у випадку істотної загрози платоспроможності банку;

- обмеження ролі суду у відновленні платоспроможності і ліквідації банків-боржників.

- особливе регулювання задоволення вимог фізичних осіб - вкладників банку.

Діяльність тимчасової адміністрації. У випадку загрози банкрутства банку утворюється тимчасова адміністрація, яка складається з тимчасо­вого адміністратора (керівника), призначеного Національним банком України (НБУ), і залучених спеціалістів. Протягом трьох днів після при­значення тимчасового адміністратора НБУ зобов'язаний опублікувати повідомлення про це в офіційних друкованих виданнях - газетах "Уря­довий кур'єр" або "Голос України". З дня призначення тимчасового адм­іністратора повноваження органів управління банку переходять до тим­часового адміністратора. НБУ зобов'язаний призначити тимчасову ад­міністрацію у випадку істотної загрози платоспроможності банку.

НБУ має право, але не зобов'язаний призначити тимчасову адміні­страцію коли:

- відбуваються систематичні порушення банком законних вимог НБУ;

- зменшується розмір регулятивного капіталу банку на ЗО відсотків протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу;

- якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків прострочених зобов'язань;

- банком вчиняються дії щодо приховування рахунків, будь-яких ак­тивів, реєстрів, звітів, документів.

Паротягом одного місяця з дня свого призначення тимчасовий адміністратор розробляє і подає НБУ план заходів щодо стабілізації діяль­ності банку. Про свою діяльність тимчасовий адміністратор звітує перед НБУ у встановлені строки.

Під час здійснення функцій тимчасової адміністрації НБУ має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк не більше 6 місяців.

У випадку якщо НБУ буде визнана неможливість фінансового оз­доровлення банку протягом одного року (двох років для системоутво­рюючих банків), НБУ відкликає банківську ліцензію і здійснює ліквіда­цію банку.

Діяльність тимчасового адміністратора припиняється із закінчен­ням строку і дії.

При підготовці справи про ліквідацію банку до розгляду суд пови­нен запросити в НБУ висновок щодо доцільності ліквідації банку. НБУ зобов'язаний відповісти на запит суду протягом місяця з дня отриман­ня запиту.

Негативний висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку є підставою для залишення заяви кредиторів без розгляду.

Якщо банк неспроможний виконати рішення суду про примусове стягнення боргу протягом шести місяців, НБУ зобов'язаний відклика­ти ліцензію, ініціювати ліквідацію банку і призначити ліквідатора.

Ліквідатор виконує функції по управлінню банком та розпоряджен­ню його майном, очолює ліквідаційну комісію, формує ліквідаційну масу з метою наступного продажу і задоволення вимог кредиторів. Ліквідатор публікує відомості про відкриття ліквідаційної процедури в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Процедура ліквідації повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії.

He пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор складає ліквідаційний баланс та подає разом з матеріалами про свою роботу територіальному управлінню НБУ. Територіальне управ­ління НБУ після отримання ліквідаційного балансу та матеріалів до нього протягом 45 днів розглядає цей пакет документів і передає його до Департаменту реорганізації та ліквідації банків разом з протоко­лом засідання Комісії при територіальному управлінні НБУ і виснов­ками про роботу ліквідатора.

Якщо ліквідаційний баланс і матеріали до нього передаються ліквіда­тором безпосередньо до Департаменту реорганізації та ліквідації банків, то цей пакет разом із висновками про роботу ліквідатора передається на розгляд і затвердження Комісії НБУ в строк до 60 днів.

Розгляд матеріалів щодо ліквідації банку, затвердження ліквідацій­ного балансу та закриття накопичувального рахунку здійснює Комісія НБУ при Територіальному управлінні

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк — ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення НБУ звіту ліквідатора.

Ліквідатор зобов'язаний передати документи банку, що ліквідовуєть­ся, на зберігання до архіву територіального управління НБУ за тери­торіальною ознакою.