24. Забезп. Виконання страт. Планів, проектів та програм

Упр-ня викон. страт. планів потребує більших витрат зусиль та часу, ніж розробка всієї с-ми страт. планів, проектів програм. Процес викон. страт. планів поч. з розв'язання адміністр. завдання доведення до кожного виконавця - підрозділу, ланки, окремого фахівця тих завдань, які передб. у відп. підрозділах планів.

Причинами зриву викон. планів можуть бути: 1- постійні модифікації (коригув. без необх. обґрунтувань). Альтернативні плани в орг.-ції, як правило, відсутні; 2- зрив строків та послідовності викон. завдань; 3-нереальність плану (за критеріями - час, гроші, відсутність виконавців, змістовні прорахунки); 4-план став непотрібним (із самого початку або внаслідок зміни умов); 5-«нагромадж. дод. завдань»(обсяги їх перевищують можливості орг.-ції); 6-«відхід від цілей» (тактика «поглинула» стратегії); 6-втручання «ззовні» (відміна плану),7- опір змінам.

Передумови ефект. роботи із забезп. реалізації страт. планів такі: 1)формув. стратегічно орієнтованої орг.-ції, яка спроможна застос. страт. д-сть, опираючись на постійний організац. розвиток; 2)розробка відп. планів та бюджетів для рес. забезп. викон. страт. планів; 3)баланс між поточними та страт. видами д-сті; 4)розробка необх. технологій, операцій та процедур, які полегшують викон. страт. планів, формув. необх. організац. планів, графіків тощо; 5)розробка інформац. та звітних с-м, які доп. налагодж. с-ми ефективного контролю за процесом реалізації стратегії; 6)зв'язок с-ми мотивації та конкретних с-м преміюв. з безпосереднім досягненням стратег. рез.; 7)ств. організац. культури, яка відображає зв'язок між стратегією та успіхом д-сті; 8)орієнтація на аналіз та збереж. позит. досвіду, який з'явився при реалізації СП, проектів та програм.

Загалом, практика стратег. упр-ня виокремлює 8 осн. етапів здійсн. стратегії:

1-доведення завдань до виконавців та контроль розуміння змісту та необх. здійсн. стратег. дій; 2-розробка поточних та операт. планів графіків, забезп. взаємодіъ у межах діючої організац. структури і поступового оформл. нової; 3-забезп. необх. рес. всіх робітників і підрозділів, згідно з розробленими стратегіями; 4-компенсація відхилень від: нормального (встановл.) порядку викон. планів; нормального функціонув. орг.-ції; 5-підтримка та мотивація стратег. д-сті; 6-підтримка керованості процесу стратег. змін;7-викон. стратегій із забезп. соц.-психолог. підтримки стратег. д-сті;налагодж. роботи групи виконавців; 8-контроль, аналіз та оцінка досягнутих рез. при необх. — внесення коректив (звітність, координація, регулювання).

Управління фінансовою санацією підприємства

Тема 1. Основи фін санації підприємств.

1. Під фінансовою кризою розуміють фазу збалансованої діяльності п-ва та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Внутрішні фактори виникнення кризи : - неефективний менеджмент - неефективне використання основних засобів - нераціональне використання фін. Ресурсів - погана структура активів з точки зору їх ліквідності - порушення фін. Дисципліни - значна чатска залученого капіталу - зростання дебіторської заборгованості - перевищення допустимих рівнів фін. Ризиків - тощо

Зовнішні джерела (фактори) кризи : - нестабільність законодавчої бази, податкової системи - зменшення сукупного попиту в Україні - збільшення монополізму на ринку - зростання конкуренції у галузі - порушення фін. Дисципліни з боку контрагентів - значний рівень інфляції - сезонні коливання і природні фактори - політична нестабільність - тощо

Види кризи: 1) криза стратегії – на підприємстві втрачається виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху : - неправильний вибір виробленої площі - неефективна політика збуту і асортиментна політика - неефективний апарат управління - відсутність довгострокової виробничої програми - тощо 2)криза прибутковості – збитки відволікають власний капітал і це призводить до незадовільної структури бюджету : - невиправдене відношення цілей собівартості - невиправдене підвищення ціни - ризикові проекти - збитковість окремих структурних підрозділів - зниження обороту від реалізації продукції, значні запаси готової продукції на складі - неефективна політика маркетингу - тощо 3)криза ліквідності – п-во вже є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності : - незадовільна структура капіталу - відсутність або низький рівень резервнх коштів - погана робота з дебіторами - надання незабезпечення товарних кредитів - значний обсяг капіталовкладень із значним строком окупності - високий рівень кредиторської заборгованості

Стадії кризи : 1.Зниження обсягів вир-ва і прибутку, погіршення фін стану п-ва 2.Збитковість вир-ва, зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, а також значне погіршення фін стану 3.Неплатоспроможність п-ва, п-во має недостатньо коштів на виконання зобів*язань перед кредиторами та фінансування радикальних заходів для покращення свого становища, а також існує реальна загроза зупинки вир-ва і банкрутства.

Санація (за економ змістом) – це система фінансово-еконоічних, виробничо- досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентності п-ва у довгостроковому періоді.

Метою санації є: - поліпшення структури капіталу - конкурентність - платоспроможність - відновлення і досягнення прибутковості - відновлення і збереження ліквідності - покриття поточних збитків скорочення заборгованості формування фін ресурсів

Типи санаційних заходів: 1)фінансово-економічні 2)виробничо-технічні 3)організаційно-правові 4) соціальні

Рішення про проведення санації приймається у таких випадках : 1) з ініціативи суб*єкта господарювання, що перебуває в кризі, коли існує реальна загроза неплатоспроможності і оголошення його банкрутом. Рішення про санацію приймається перед звернення кредиторів до господарського суду з вимогою визнати це п-во банкрутом. 2) після того як боржник з власної ініціативи звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство. Одночасно із заявою боржник повинен подати до суду список кредиторів і дебіторів, бухг. Баланс, звіт про фінансові результати, а також іншу важливу інформацію, яка характеризує фін стан боржника, а також вибрані ним умови санації. 3) з ініціативи Агенства з питань банкрутства, якщо мова йде про державні підприємства. 4) з ініціативи Нац Банку України, якщо мова йде про санацію комерційних банків. 5) після закінчення місячного терміну із дня опублікування у офіційному друкованому органі ВРУ чи Кабмін. України оголошення щодо порушення справи про банкрутство в тому разі що надійшли пропозиції від фіз. чи юр. осіб, які бажають задовольняти кредиторів. 6) з ініціативи банківської установи, яка має право до клієнта, якого оголошено неплатоспроможним застосувати комплекс санаційних заходів. 7) з ініціативи заставодержателя цілісно-майнового комплексу

Модель проведення фін санації передбачає такі заходи : 1. Проведення санаційного аудиту. Санаційний аудит включає в себе : - аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища п-ва - оцінка глибини фін кризи на п-ві - визначення доцільності і можливості проведення санації 2. Формування стратегії санації. Стратегія – це узагальнена модель дій, які необхідні для досягнення поставлених цілей через координацію і розподіл ресурсів під-в.Кінцевим етапом будь – якої стратегії санації – це забезпечення конкурентних переваг п-ва у довгостроковому періоді. 3. Програма санації – це система взаємопов*язаних заходів, які спрямовані на вихід п-ва із кризи. 4. Розробка плану санації – розробляється як правило контролінговими і фінансовими службами п-ва представниками потенційного санатора, незалежними аудиторами і консалтинговими фірмами. План включає: - план маркетингу і оцінка ринків збуту продукції - план виробництва і капіталовкладень - організаційний план - фінансовий план - прогнозні результати санації 5. Затвердження плану санації 6. Моніторинг результатів реалізації планів