22.Бар'єри стратег. План-я (сп) та способи їх подолання.

Існує багато об'єкт. і суб'єкт. факторів, які не дають змоги широко застос. с-му СП, досягати високого ступеня обґрунтованості планів та забезпечувати необх.  рівень їхнього викон-я. 

Ці фактори можна згрупувати так:

Бар’єри стратегічного планування: *нерозвиненість теорет. та методол. засад розробки взаємопов'язаної с-ми планів;  *неспроможність вир.-управл. с-ми реагувати на зміни внутр-го та зовн-го середовища застосовуючи с-му стратегічного управління; *низька кваліфікація керівництва та персоналу планових служб у здійсненні страгічного планування; *негативний досвід; *складність та невизначеність середовища; *небажання встановлювати цілі і оприлюднювати стратегії; *опір змінам; *матеріальні обмеження; *часові обмеження: -початок процесу подолання барєрів «згори» (керівництво); -визнання існування обмежень (планування не може вирішити всіх проблем п-ва); -становлення ефективних зв’язків із зовн-м і внутр-м середовищем; -участь усіх підсистем п-ва у плануванні; -контроль, аналіз та вдосконалення планування; -розробка альтернативних планів та порядок їх застосування.

Хар-ка бар'єрів СП: 1− Негативний досвід. У посткомуніст. країнах накопичено негат. досвід директивного планув-я, яке було проявом переважно командно-адміністр., а не ек. методу керівництва. Відмова від застарілих прийомів і методів план-я взагалі призвела до припинення план-я на рівні п-ва, крім деяких операт. планів для виробн. підрозділів та короткостр. планів для окремих управл. рішень. 2−Нерозвиненість теорії та методів планув-я у вітч. умовах. Св. досвід не дає відповідей на всі питання, потребує адаптації досвіду до укр. умов.  3−Складність, невизначеність середовища. Нестаб. та невизначеність процесів, що відб. в ек-ці Укр., ускладнює процес СП. 4−Небажання встановлювати цілі та оприлюднювати стратегії, з таких причин: *складність процесу цілевстановл-я та цілереалізації; *небажання брати на себе відпов-сть за наслідки досягнення чи недосягнення мети;  *відсутність знань і здібностей для встановл-я цілей, а також відсутність у с-мі мотивації засад, які б сприяли усуненню цих недоліків; *свідома відмова від стратег. визначеності в д-сті, яка пояснюється перевагами «ручного управління», що є практично синонімом безконтрольної д-сті. 5−Опір змінам. У процесі перетворень, які має здійсн. кожна орг-ція, посилюється роль соц.-психологічної складової процесу управл-я, яка проявляється у спробі персоналу запобігти змінам і надалі викор. звичні хар-ки с-ми. Розр. особистий, груповий опір та опір орг-цій. Чим більше змін має відбутися, тим більшого опору змінам слід очікувати. Управл-я опором - це процес забезп. розвитку планув-я та с-ми загалом. 6−Обмеження (матеріальні, часові). Крім реальних обмежень, навіть усвідомлення їх існування відіграє роль бар'єра в процесі планув-я, оск. для більшості керівників планув-я є синонімом «зайвої роботи», оск. визнається неможливим розробити якісний план через велику к-сть «непереборних» обмежень.

Подолання бар'єрів: 1−Початок процесу подолання бар'єрів «згори». Кожен керівник має усвідомити важливість планув-я й планового розвитку керованої ним с-ми. Тому управлінці мають вивчати методи формулювання місії, формув-я стратегій, розробки планів і програм. 2−Визнання існування обмежень. Визнання того, що планув-я не є універсальним засобом негайного розв'язання проблем п-ва, сприяє розробці с-ми планів та програм.Плани мають містити перелік заходів щодо пом'якшення або уникнення обмежень. 3−Встановл-я ефективних зв 'язків (із зовн.середовищем та всередині орг-ції). Проблеми розробки та виконання планів можна розв'язати лише за доп. добре налагоджених комунікац. зв'язків між підсистемами п-ва, іншими орг-ціями, які встановл., розвиваються та посилюються (або скорочуються й розриваються) в процесі розробки планів, особливо довгострокових. 4−Участь усіх підсистем п-ва у плануванні. Дійові та обґрунтовані плани треба розробляти за участю всіх зацікавлених підсистем усередині п-ва та інших орг-цій, які надають необх. інфо., беруть участь в узгодженні інтересів, висувають пропозиції щодо змісту планів і механізмів їхнього виконання. При розробці планів, доцільно залучати якомога більшу к-сть фахівців — представників різних зацікавлених сторін. 5−Контроль, аналіз та вдосконалення планув-я. Динамічне середовище створює умови, за яких коригування планів є необхідним. На етапі розробки планів треба передбачити процедури внесення змін (за яких умов, хто, в який термін і в якому порядку має право внести зміни). 6−Розробка альтернативних планів та порядку їх застос. Гнучкість того чи іншого плану також має певні межі. Відхилення від прогнозованих подій можуть бути досить значними.