16. Стратегія розвитку ндпкр

Стратегія розвитку науково дослідних та проектно-кострукторськихробіт (НДДКР) баз-ся на науково-техн. прогнозах і форм-ся з урах-ям можливих винаходів, технолог. проривів протягом періоду, на який її розробляють. При ств-і нового продукту з'ясовують взаємозв'язок його життєвих циклів, попиту на нього і технології його в-ва, оскільки вони впливають на життєвий цикл п-ва. За рез-тами аналізу життєвого циклу продукції і технології/попиту, менеджмент п-ва отримує дані, на підставі яких він може ухвалити рішення про перехід систем на новий рівень. Такими підставами можуть бути повільний темп підвищення попиту (слабкий сигнал), затухання попиту (сильний сигнал), що свідчить про появу нових потреб.

Потрібно звертати увагу на такі фактори: 1. Дослідження потреб, можливостей і методів ств-я продукції і технології. 2. Ств-я проектних зразків продукції і технолог. обладнання для її виготовлення. 3. Техн. підготовка в-ва продукції, монтаж і налагодження технолог. с-ми. 4. Виготовл-я продукції і експлуатація технолог. с-ми. 5. Збут продукції. 6 Експлуатація продукції. 7. Утилізація чи модернізація продукції і технолог. обладнання.

Стратегія НДДКР — стратегія ств-я і викор-я нововведень, різних типів інновацій, які забезпечують п-ву стратег. розвиток. Кожна інновація потребує значних інвестицій, чим складніша вона технологічно, тим більші витрати потрібні для  ств-я та освоєння. Особливо важливо забезпечити оптим. час освоєння нововведень, що є важл. чинником стаб. розвитку п-ва.

Класифікація інновац. стратегій (за М. Фрідманом): Традиційна - підвищення якості продуктів на існуючій технолог. базі. Опортуністична - орієнтація на продукт — лідер ринку, що не потребує високих витрат на НДПКР. Імітаційна —закупівлі ліцензій з мін. витратами на власні НДПКР. Оборонна - намагання не відставати від інших без претензій на домінування. Наступальна - прагнення бути першим на ринку за рах. високого рівня інновац. процесу, кваліфік. кадрів, широких можливостей до розподілу ризику та ін. конкур. переваг. Традиційний підхід притаманний п-вам, які вимушено застосовують інновації під впливом ринк. вимог (поява імпортних товарів, товарів-субститутів, зміни смаків тощо). Він призводить до техніко-технолог. і поступового відставання.

Опортуністична стратегія НДПКР передбачає орієнтацію п-ва на вигот-я продукції та послуг з високим попитом. У її контексті п-во поліпшує (рідше - створює нові) споживчі якості, які не потребують великих витрат на наукові дослідж-я.

Патентно-ліцензійна (імітаційна) стратегія допомагає захистити себе від конкурентів за рах. реєстрації, викор-я патентів і ліцензій. А продаж ліцензій і дозвіл на викор-я «патентозахищених конкур. переваг» сприяє підвищенню доходів. Оборонна стратегія - може бути результативною, якщо п-во здатне утримати здобуті попер. д-стю ринк. позиції, зберегти свою ринкову частку. Виправдана вона в тому разі, якщо п-во задоволене своєю ринк. позицією або якщо відчуває дефіцит коштів для зд-я агресивної політики чи побоюється таких дій через можливі небажані дії у відповідь конкурентів або обмеження з боку держави. Лідери галузі викор. її, щоб утруднити доступ на ринок новим фірмам, унеможливити зміцнення своїх позицій претендентами на лідерство. Вибір її п-вами, які не є лідерами ринку, озн. боротьбу за збереження обсягів продажів, частки ринку, рівня прибутку і конкур. становища.

Наступальна стратегія. Передбачає активну агресивну поведінку п-ва на ринку, має на меті завоювання і розширення ринк. частки. До неї вдаються у випадках, якщо частка п-ва на ринку менша за необх. мінімум або різко скоротилася внаслідок дій конкурентів і не забезпечує дост. рівня прибутку; п-во збирається випустити новий товар на ринок або здійснює розширення в-ва, що окупиться лише в рез-ті значного збільшення продажів; фірми-конкуренти втрачають свої позиції і виникають реальні шанси розширити ринк. частку за відносно невеликих витрат.

17. Виробнича стратегія п-ва – функціональ стратегія створ-ня та розвитку висококонкурентного втробничого потенціалу. Приклади виробничих стратегій: *використ-ня існуючого виробника потенціалу (модернізація в-ва , технічні переобладнання, реконструкція, підвищення ефективного в-чого процесу); *стратегія створ-ня нового в-ва (відбів-ся за рах придбання нового в-ва); *стратегія змін у технолог-му процесі (впровадження нових методів виготовлення і використ-ня нових матеріалів, нових техн); *стратегія, що стосується орг-ції в-ва (конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробничих процесів, с-ма упр-ня якістю і с-ма упр-ня витратами).

Виробнича стратегія п-ва – форм-ся на основі продукт. стратегій і стосуються прийняття рішень щодо придбання або організації нового в-ва; модернізації, реконструкції, техн. переобладнання діючих вир-в; удоскон-я стр-ри осн., допоміжного та обслуговуючого вир-в, співвідн-я між ними; налагодження ефект. співвідн-я між об'єктом і суб'єктом упр-я. Вир. стратегія п-ва – с-ма довгостр. дій щодо забезп-я конкурентоспр-сті п-ва за рах. ефект. викор-я його вир. потенціалу, своєчасного адаптування до змін у конкур. середовищі. Ступінь і темпи змін у в-ві залежать від рівня і типу диверсифікації, запровадження нових напрямів д-сті з виготовлення продуктів. Вибір вир. стратегій, маневрування ними обумовлені динамічністю і масштабами змін на п-ві.

При цьому послуговуються такими критеріями: здатність вир. потужностей і вир. потенціалу забезпечити передбачувані обсяги продукції; розриви між наявними і потрібними хар-ами вир. процесів; масштаби, рівень гнучкості вир. потенціалу (інерційні х-ки); швидкість перетворень в-ва, адаптування ресурсів (продуктів, матеріалів, технологій, форм і методів організації праці тощо) до умов д-сті п-ва з метою забезп-я його конкурентоспр-сті в довгостр. перспективі; досягнення певних рівнів витрат на в-во і ств-я певного обсягу доданої в-сті.

Вир. стратегії формують з урах-ям таких осн. чинників, які нерідко відіграють і роль обмежень: обсяги капіт. вкладень, потрібних для зд-я перетворень у вир. процесі; час, необхідний для налагодження випуску нової продукції; оцінки відносної споживчої в-сті існуючої та нової продукції; цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій; техніко-організ. рівень в-ва і рівень конкурентоспр-сті вир. потенціалу; інновац. здатність управл. персоналу; дія складових середовища прямого впливу на витратно-часові параметри вир. стратегій. Успішне зд-я вир. стратегій є важл. передумовою реалізації заг. конкур. стратегій п-ва.

Зв'язок заг. конкурентних і вир. стратегій: Лідерство за рахунок зниження витрат (цін): контролювання витрат; викор-я досконалих методів організації в-ва; стимулювання раціоналізації і винахідництва; високий рівень стандартизації. Диференціація: контролювання якості продукції; забезп-я якості кожної операції; гнучкість вир. процесу; високий рівень організації складних вир. процесів. Викор-я вир. стратегій відбув-ся за такими напрямами: 1. ефект. викор-я існуючого вир. потенціалу (в-во товарів на діючих потужностях; модернізація в-ва, переобладнання, реконструкція; коопераційні зв'язки щодо спільного викор-я потенціалу, в т. ч. передавання частини замовлень субпідрядникам; зниження матеріало-, фондо-, трудо-, енергомісткості в-ва; ліквідація «вузьких» місць, зокрема лімітів ресурсів; викор-я вир. потужностей; підвищення продуктивності та ефект-сті вир. процесу); 2. стратегії ств-я нового в-ва (придбання, ств-я нового в-ва, ств-я нового структ. співвідн-я між осн., допоміжним та обслуговуючим в-ми тощо); 3. стратегії змін у технолог. процесі (впровадження нових методів виготовлення продукції і нових технологій, викор-я нових матеріалів, підвищення рівня стандартизації тощо); 4) стратегії поліпшення організації в-ва (спеціалізація, диверсифікація, конверсія в-ва, ритмічність в-ва; оптимізація розміщення вир. процесів, ланок, обладнання; упр-я якістю в-ва; вир. витратами; впровадження АСУП).