8. Класифікація цілей.

Цілі класифікуються за ознаками:

1)за спрямованістю дій — зовн. та внутр..;

2)за напрямками д-сті на п-ві — екон., техніко-технологіні, соц.., екологічні;

3)за можливістю їх повного здійснення — «цілі створення» (якого-небудь матеріального об'єкта чи с-ми) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

4)за охопленням рівнів управління — цілі всього п-ва, окремих підрозділів, груп або індивідуумів;

5)за часовими х-тиками — коротко-, середньо- та довгострокові;

6)за можливістю кількісного визнач. — формалізовані, слабоструктуровані, неструктуровані;

7)за спрямованістю на види д-сті — стратегічні, тактичні, оперативні;

8)за ступенем оновлення — цілі підтримки наявного рівня, цілі поступової зміни окремих елементів с-ми та цілі оновлення с-ми в цілому (заміна с-ми);

9)за впливом на окремі елементи п-ва — виробничі та управлінські; останні, можна поділ. на окремі цілі виконання адміністративної ф-ції (цілі планування, організації, мотивації, контролю) і цілі функціонув., уособлених у цілях окремих підс-м п-ва (маркетингові, технолог., збутові, фін., постачання, кадрові);

10)за характером д-сті — цілі функціонув. та цілі розвитку;

11)за пріоритетами — осн., побічні та підтримувальні;

12)за вимірюваністю — кількісні та якісні.

Виділяють: прямі та забезпечувальні.

До прямих відносять:

-зростання прибутковості;

-зростання капіталізації на захоплення більшої частини ринку;

-створення конкурентних переваг.

До забезпечувальних цілей віднос:

-вдосконалення технологій;

-впровадження інновацій;

-створення нових продуктів;

-зростання професіоналізму і компетенції персоналу.

Використовують: номінальні та реально – існуючі цілі.

Виділяють:

-зовнішньоспрямовані;

-внутрішньоспрямовані;

-спрямовані на зовнішнє середовище.

Показники, що відображають цілі орг.-цій:

1)економічні цілі: обсяг прибутку; рівень рентабельності; темпи росту прибутку.

2)маркетингові цілі: загальний обсяг продаж; частка ринку; приріст продаж; рівень цін; приріст частки ринку.

3)цілі в-ва: масштаб в-ва і динаміка приросту; рівень витрат; рівень якості в-ва; с-ми контролю якості; рівень ефективності в-ва;

4)фінансові цілі: фінансова стабільність і стійуість; оптимальна структура капіталу; динаміка обіговості капіталу;

5)науково-технологічні цілі: розробка нових продуктів, технологій; к-сть придбаних патентів і ліцензій;

6)кадрові цілі:оптимальний рівень чисельності і структури персоналу; рівень класифікації персоналу; с-ма набору підвищення кваліфікацій персоналу;

7)організаційно-управлінські цілі: ефективність технологій упр-ня; оптимізація часу для прийняття рішень.

9. Осн. Підходи до розуміння середовища орг-ції

Ієрархічна концепція вкл. 2 моделі розуміння середовища орг-ції:

1-модель ієрархічної структури середовища, запропонована Діллом і розвинена Томпсоном і вкл. 3 складові: зовн. прошарок середовища, середовище завдань і рішень, внутр. середовище.

Зовн. прошарок середовища вкл.: політ., ек., соц., екологічні, науково-тех. фактори.

Середовище завдань і рішень вкл..: споживачі, конкуренти, постачальники, партнери, організації−регулятори. Внутр. середовище вкл.: люди, їх мотивація; цілі, завдання, цінності, процедури прийняття рішень, управл. персоналом.

2-іерархічна модель Бостонської консалтингової групи має такий вигляд: світова ек  нац. економіка  галузь  сегмент ринку  саме п-во.

Більшість авторів розрізняють:

1. Зовн. середовище − це сукуп. факторів, що формують довгострокову прибутковість або збитковість орг-ції і на яке орг-ція не може впливати взагалі або має незначний вплив.

2. Проміжне середовище − це сукуп. факторів, що формують довгострокову прибутковість або збитковість орг.-ції і на які вона може впливати через встановл. ефективних комунікацій.

3. Внутр. середовище − це сукуп. факторів, що перебуває під впливом власників, керівників і персоналу орг.-ції.