4 . Особливості стратегічного управління

Обмеження на використання стратегічного управління:

По-перше, стратегічне управління не може дати точної картини майбутнього.

По-друге, стратегічне управління не може бути зведене до чітко визначеного набору правил, процедур і схем.

По-третє, потрібні величезні зусилля й більші витрати часу й ресурсів для того, щоб здійснювати процес стратегічного управління.

По-четверте, висока ціна помилок стратегічного передбачення.

По-п'яте, при здійсненні стратегічного управління часто робиться наголос на стратегічне планування але важливішою складовою є реалізація стратегічних планів.

Особливості стратегічного управління.

- це безперервний процес, оскільки безперервно змінюються як зовнішні, так і внутрішні обставини;

- всі завдання стратегічного управління потрібно розглядати інтегровано та паралельно до щоденних завдань оперативного управління;

- відповідальність за стратегічне управління несуть менеджери вищої ланки;

- необхідність постійного вдосконалення методів стратегічного управління.

5. Виконавці, задіяні у стратегічному управлінні

Виконавчий директор на фірмі, є найбільш впливовим і відповідальним менеджером по стратегії. Посада виконавчого директора передбачає виконання функцій головного постановника завдань, розробника цілей, а також визначення стратегії й шляхів її досягнення для всього підприємства. Він несе відповідальність за керівництво розробкою й реалізацією стратегічного плану для всієї організації.

Віце-президенти по виробництву, маркетингу, фінансам, кадрам і інші функціональні керівники теж відповідають за розробку й здійснення стратегії. Віце-президент по виробництву контролює виробничу стратегію, віце-президент по маркетингу направляє зусилля по виконанню маркетингової стратегії, віце-президент по фінансам відповідає за фінансову стратегію. Функціональні керівники, беруть діяльну участь і в пропозиції, і в розвитку ключових напрямків загальної стратегії; працюючи разом з виконавчим директором підвищують ефективність окремих частин стратегічного плану.

Керуючі нижчих ланок в ієрархії структури управління вирішують вузькі, більш специфічні завдання по розробці й реалізації стратегії, ніж керівники вищої ланки.

У диверсифікованих компаніях, де потрібно управляти декількома різними галузями, існує 4 рівні менеджерів по стратегії:

* Виконавчий директор або інший керівник вищої ланки управління, що несе головну відповідальність і здійснює особисте керівництво прийняттям стратегічних рішень, що охоплюють всю корпорацію, а також всі види діяльності, якими вона займається.

* Менеджери, що несуть відповідальність за прибутки або збитки окремих виробничих підрозділів, яким передається головна роль у визначенні й виконанні стратегічних планів для цих структурних одиниць.

* Функціональні, регіональні менеджери в рамках даного виробничого підрозділу, які прямо керують окремим напрямком діяльності підприємства (виробництво, маркетинг і збут, фінанси, персонал), і їхнім завданням є забезпечення єдиної стратегії для організаційних одиниць і прийняття стратегічних рішень у своїй області.

* Менеджери основних оперативних підрозділів і регіональних відділів (підприємства, регіональні відділи продажів, місцеві бюро), які несуть головну відповідальність за розвиток деталей стратегічних планів у своїй підзвітній сфері й за проведення в життя загального стратегічного плану на низовому рівні.

Для підприємств, що займаються тільки одним видом діяльносй, необхідні не більше трьох із цих рівнів (стратегічні менеджери на вищому рівні, менеджери по стратегії на функціональному рівні й менеджери по стратегії на оперативному рівні).

У приватних компаніях, товариствах і підприємствах, керованих власниками, існують один або два менеджери по стратегії, оскільки в дрібномасштабному підприємстві вся діяльність по розробці й здійсненню стратегії може бути зосереджена в руках лише невеликої кількості керівників.