Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЕРЖ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
378.73 Кб
Скачать

22. Дайте характеристику методів оцінки фінансового ризику.

Методи оцінки фін ризиків поділ-ся на якісні та кількісні. Якісний аналіз передбачає:

-Виявлення джерел і причин виникнення ризиків.

-встановл-я потенц зон ризику.

-виявлення можл негат наслідків

Кільк аналіз передбачає визначення конкретного обсягу грош збитків від окремих видів ризиків.

Загалом виділ 4 групи методів:

1.Екон-стат методи.

2.Розрахунк-аналітичні.

3.Експертні.

4.аналогові.

Опис методів у пит. 23-25.

23. Дайте характеристику економіко-статистичних методів оцінки фінансового ризику.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди.При цьому визначається величина і частота отримання вигоди чи виникнення фінансових втрат. Основні розрах показники.1.Дисперсія — це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх і визначається за формулою:

,де σ2 — дисперсія; xі— значення можливого фінансового результату; х — середнє значення можливого фінансового результату; Pі — імовірність виникнення можливого фінансового результату.2.Середньоквадратичне (стандартне) відхилення - за формулою: показує максимально можливе коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення. Чим більша величина дисперсії і середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.3.Коефіцієнт варіації (V) — це відносна величина і розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього фінансового результату (математичного очікування):

СV=σ/Dсер..Оскільки коефіцієнт варіації є відносною величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих параметрів, виражених різними одиницями вимірювання. Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.CV до 10% слабкий рівень ризику, 10-25% помірний, >25% високий.

24. Розкрийте зміст розрахунку бета-коефіцієнту. Для яких цілей він використовується?

Розрахунк-аналіт методи застос-ся для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику та порівняння їх факт значень з критичними джля даного підпр-ва.

β коеф-т використовується для оцінки систематичного (недиверсифікованого) ризику, пов'язаного зі зміною ринкових цін і рівня дохідності цінних паперів. Він може засто-ся для оцінки індивід або портф фін ризику по відношенню до рівня ризикуна ринку в цілому. β=(К*σцп)/σр, К – коеф кореляції, показує взаємозв’язок між рівнем доходності конкретного виду і середнім рівнем доходності ринку ЦП в цілому; σцп-середньоквадратичне відхилення доходності конкретного ЦП, σр- середньо квадр.відхилення доходності на ринку ЦП.β=0ризика нема, β=1 ризик на рівні середньо ринкового, 0<β<1 – ризик менше середньо ринкового для такого виду, 1<β<2 – вище середньо ринкового. .βпортфелю ЦП=ΣПі*βі. Пі-питома вага і-го ЦП.

25. Що представляють собою експертний та аналоговий методи оцінки фінансового ризику?

Експертні методи оцінки ризику базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими експертами (консультантами, спеціалістами з окремих питань). Застосовується цей метод у випадку, коли отримати необхідний масив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Особливістю методу експертних оцінок ризику є відсутність математичного підтвердження оптимальності рішень. Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною.