3. Економічне обґрунтування територіальної організації господарства і його ресурсного забезпечення

Економічне обґрунтуван­ня розміщення господарства регіону здійснюється на заса­дах оцінки його економічного потенціалу, аналізу природ­них умов та ресурсів регіону, методів визначення ефектив­ності розвитку виробництва тощо.

Відтворення просторового середовища регіону об'єк­тивно передбачає відтворення усіх складових його еконо­мічної, соціальної і природної бази.

Це середовище може розглядатися з різних точок зору:

• з позицій майнового комплексу,

• форм власності,

• галузевої структури та ін.

Сукупним виразом матеріальної бази регіону вважають її економічну оцінку, або економічний потенціал регіону, у якому враховуються не тільки виражені в кількісних показниках обсяги ресурсів, розміщені в межах цього територіального утворення, а й ті якісні характеристики, що визначають потенційні можливості реалізації цих ресурсів у регіоні.

Економічний потенціал формують такі складові:

1. природно-екологічний потенціал. Його не завжди можна економічно оцінити, оскільки такі компоненти, як якість землі, віддаленість від ринків збуту, природнокліматичні умови, екологічна місткість території, опосеред­ковано, але дуже помітно впливають на кінцевий результат господарської діяльності регіону. Природно-екологічна система як складова природно-екологічного потенціалу, може бути деталізована за видами при­родних ресурсів території (земля, надра, вода, тваринний світ тощо), які залучені до регіонального обігу і залежать від специфіки ринкової організації господарства;

2. ресурсно-виробничий потенціал. Він має конкретну грошову оцінку і функціонує у формі елементів виробни­чого капіталу: основний та обіговий капітал, фонди обігу та обігові кошти. Ресурсний потенціал виробництва та механізми його технологічного використання тісно пов'язані із особливостями території, тому результати виробництва значною мірою залежати­муть від географічних, етнічних, культурних, релігійних та інших факторів місцевого значення;

3) трудовий потенціал (чисельність, структура і якість робочої сили). Він характеризується рівнем кваліфікації і освіти працівників. Сферу трудових відносин можна оха­рактеризувати і як систему відносин, пов'язаних з демо­графією і популяцією населення, його відтворенням; зайнятістю та безробіттям, рівнем заробітної плати, її дифе­ренціації за окремими групами працівників; організацією різноманітних форм соціального захисту і підтримки насе­лення;

4) зовнішньоекономічні зв'язки та бюджетно-фінансо­ві відносини. Зовнішньоекономічні зв'язки представлені у платіжному балансі регіону як співвідношення його експорту й імпорту; бюджетно-фінансові відносини — системою бюджетних відносин, розмірами трансфертів, субсидій, субвенцій тощо.

Як один із основних методів дослідження регіональної економіки використовують аналіз досягнутого рівня і тен­денцій економічного та соціального розвитку і розміщення продуктивних сил на конкретній території. В результаті аналізу формується взаємо­пов'язана система проблем, визначаються напрями їх вирішення, які ураховують специфіку кожного регіону.

Аналіз рекреаційних ресурсів необхідний для визна­чення потенційних можливостей розвитку рекреацій, зокрема іноземного туризму. При цьому зважають на уні­кальність ландшафтів, екологічну ситуацію, культурну спадщину, бальнеологічні ресурси, можливість розвитку туризму тощо.

Необхідно також досліджувати умови і чинники, що визначають місце території в системі поділу праці; оціню­вати передумови поглиблення і зміни спеціалізації; визна­чати ступінь відповідності досягнутого рівня розвитку галузей спеціалізації інтересам регіону.

З метою виявлення диспропорцій, що гальмують соціально-економічний розвиток регіону, детально аналі­зують рівень комплексності його господарства. Загально-методичним підходом вважається визначення на основі балансових розрахунків дефіциту або надлишків (резер­вів) трудових, природних, виробничих ресурсів відносно сумарних потреб в них.

У сфері туризму та рекреації необхідно також враховувати територіальну «прив'язку» ресурсів та неможливість транс­портування турпродукту.