Стан верхніх відділів травного тракту при акті ковтання шлунок.

Шлунок є найширшою ділянкою трав­ного каналу, в якому їжа може затримува­тись на порівняно тривалий час. Його місткість у дорослої людини становить у середньому 3 л.

Моторика шлунка

Перебуваючи у шлунку про­тягом декількох годин, химус перемішується, набухає, розріджується. Деякі його компоненти розчиняються і піддаються гідролізу ферментами шлункового соку та слини. Для повноцінного виконання функцій відділами травного тракту, які розміщені далі за шлунком, необхідно, щоб химус надходив до них порціями. Шлунок як складова частина травного конвейєра і виконує це завдання: йо­го непосмуговані м'язи відповідно до свого функціонального призначення забезпечують:

• депонування,

• перемішування і

• порційну евакуацію химусу.

Порожній шлунок має деякий м'язовий тонус, що створює постійний внутрішньо порожнин-ний тиск. Без їжі шлунок спадається.

Під час вжи­вання їжі відбувається поступова релаксація непосмугованих м'язів стінок шлунка. Релаксація забезпечується плас­тичністю самих волокон непосмугованих м'язів, а також розслаблювальним рефлекторним впливом, що надходить по блукаючому нерву.

Через деякий час після вживання їжі (тривалість залежить від складу їжі, яка надійшла) у шлунку починають виникати хвилі м'язових скоро­чень. Починаючи від ділянки локалізації кардіального водія ритму, вони поширюються зі швидкістю 10-40 см/с із поступовим посиленням до пілоричного відділу.

Типи рухової активності шлунка.

По­рожньому шлунку властива періодична ру­хова активність з характерною зміною тривалих періодів спокою короткими пері­одами активності, які реєструються у ви­гляді високоамплітудних підйомів кривої запису. З моменту надхо­дження їжі настає неперервна харчова рухо­ва активність.

Типи скорочень шлунка поділяють на:

• перистальтичні,

• систолічні,

• тонічні й

• антиперистальтичні.

Схема рухової функції шлунка

Перистальтичні ско­рочення починаються в кардіальній части­ні шлунка, поширення їх на весь шлунок регулюють блукаючі нерви. Швидкість поширення перистальтичних хвиль у людини — 1 см/с і більше, частота відповідно 3 скоро­чення за 1 хв. Їх значення полягає у переміщенні поверхневих шарів їжі до пілоричної частини.

У пілоричній частині шлунку виникають інтенсивні систолічні скорочення, які разом із пери­стальтичними спричинюють перемішуван­ня їжі та перехід її до дванадцятипалої кишки.

Тонічні скорочення є тривалими, вони скорочують стінки, зменшуючи по­рожнину шлунка за рахунок підвищення тонусу м'язів.

У разі сильних місцевих подразнень у шлунку можуть виникати антиперистальтичні скорочення, які спричинюють блювання і є ознакою патологічного стану шлунка чи всього організму.

Моторику стимулює

• гастрин,

• холецистокінін-панкреозимін,

• мотилін,

• серотонін,

• інсулін.

Зокрема, гастрин та холецистокінін-панкреозимін впливають переважно на шлунковий пейсмекер, а мотилін - на м'язи пілоричної ділянки.

Ацетилхолін підвищує чутливість міоцитів шлунка до мотиліну.

Гальмується моторика шлунка:

• секретином,

• гастроінгібуючим пептидом,

• вазоінтестинальним поліпептидом,

• бульбогастроном,

• ентерогастроном, а також

• продуктами гідролізу жирів у разі їх надходження у кров.