12.Концепція вибіркової інтеграції.

Країни ЄС можуть вибрати будь-який інтеграційний проект на власний розсуд із переліку існуючих. СУТЬ концепції зводиться до надання змоги окремим державам-членам ЄС рухатись по шляху поглиблення інтеграції. Цей процес передбачає дотримання ряду принципів. По-перше, відповідно до принципу гнучкої інтеграції посилена співпраця означає ств-ня динамічної структури, а не певного ядра. При цьому коло країн, шо мають бажання погодитись на більш розгорнуту інтеграцію с відкритим і жодній країні-члену ЄС не може бути надано право блокувати розвиток інших держав-членів. По-друге, передбачається поглиблена співпраця між окремими державами-членами ЄС не тільки у сфері зовнішньої політики та безпеки, а й с/г, транспорту, навколишнього середовища, енергетики, дослідження та розвитку, окрім того для всіх держав-членів ЄС зберігається єдність законодавчої основи та системи інструментів.

13. Концепція різношвидкісної інтеграції.

Країни ЄС йдуть єдиним шляхом інтеграції, проте з різною швидкістю поглиблення інтеграції. Тобто дана концепція походить від визнання нерівномірності розвитку країн, що беруть участь у ЄІ процесах. В рамках даного підходу передбачається, що найбільш розвинені держави мають ств-ти майб-ю основу федерації і займатись питаннями формування спільної зовнішньої політики. А інші країни, другого ешелону, зможуть приєднатись до лідерів лише після їх готовності до нових інтеграційних вимог. Основні тези даної концепції вкачують на необхідність реформування ключових наднац-х інститутів ЄС (Європарламент, Рада міністрів Європи, Єврокомісія) і підкреслюють необхідність поетапного включення нових країн у склад ЄС (відкритий доступ на ринки ЄС, координація торгової політики, розширення участі регіонів у питаннях зовнішньої політики). Всі ці заходи спрямовані на створення федеративного державного устрою.

14. Створення єс та основні етапи його розвитку

а) Стадії європейської інтеграції (за H.Siebert, 2007)

угода про преференційну торгівлю;

зона вільної торгівлі (1960-1961);

митний союз (1967, зміни у 1993);

спільний економічний простір (1991);

спільний ринок;

монетарний союз;

економічний союз

Форми регіональної інтеграції

б) етапи (за H. and W.Wallace, 2004)

Паризький договір (1951) - створено Європейське співтовариство з вугілля та сталі;

Римський договір (1957) - створено Європейське економічне співтовариство; Євроатом;

Договір про злиття (1965) - об'єднання інституцій;

Акт розширення (1972) - вступ до ЄС Данії, Ірландії, Великої Британії;

Бюджетний договір (1975) - розширення повноважень ЄП; створення рахункової палати;

Акт розширення (1980) - вступ Греції;

Акт розширення (1985) - вступ до ЄС Португалії та Іспанії;

Єдиний Європейський акт (1986) - надання більших повноважень ЄП; запроваджено політику згуртування; розширення політичного впливу ЄЕС;

Договір про Європейський Союз (ДЕС) (1992) [Маастрихтський договір] - нова структура ЄС, процедури ухвалення рішень; запровадження принципу субсидіарності; формалізація роботи Європейської Ради;

Акт розширення (1994) - вступ Австрії, Фінляндії, Швеції;

Амстердамський договір (1997) - додаткові повноваження ЄП; ЄК Шенгенські угоди;

Ніцький договір (2001) - розширення ЄС; Хартія основних прав;

Акт розширення (2004) - вступ 10 країн ЦСЄ з 1.05.2004;

Акт розширення (2006) - вступ Болгарії та Румунії з 1.01.2007.