1.Основні теорії економічної інтеграції

1) ідея європейської федерації (Ж.Моне): спочатку вирішуються прості завдання об'єднання; інтеграція розвивається “знизу-вверх”;

2) ідея галузевого федералізму (Жак Делор): прагнення уніфікації при збереженні неоднорідності;

3) теорія неофункціоналізму (Е.Хаас, Каліфорнійський університет):

відмова від повного суверенітету;нова технологія вирішення конфліктів;політична інтеграція;наднаціональні організації;еволюція ЄС

4) 70-ті Ян Тінберген, негативна та позитивна інтеграція

З позитивної випливала ідея щодо етапності усунення митних бар’єрів та прийняття відповідних законів і створення інституцій (наднаціональних структур), які потім трансформувалася в основні постулати теорії європейського інституціалізму.

Негативна - просте усунення бар’єрів на шляху транскордонного переміщення товарів, послуг і факторів виробництва, що вело, на думку автора, до зниження цін, підвищення якості товарів та послуг, а відтак і до зростання ефективності національних економік. Хоча з іншого боку, перелік вище наведених заходів можна трактувати як принципово новий рівень загострення конкуренції. Позитивна - процес прийняття наднаціональних законів і створення відповідних інститутів, що суттєво збільшувало мобільність факторів виробництва.

5)1961, Б.Баласса. Етапи країнової конвергенції в межах інтеграційного формування: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, повна економічна інтеграція.

6) нові форми інтеграції (Алі М.Ель-Аграа, 1998)

збільшення мобільності чинників виробництва;

координація грошово-кредитної та податкової політики;

формування спільних цілей

7) “Європа регіонів” (М.Кітінг, Дж.Логлін, Р.Хадсон) - гомогенізація економічного простору;

8) “вибухоподібного розширення” ЄС (П.Савона, Ж.Карло)- оптимальна зона Євросоюзу

9) комунікаційна теорія К.Дойча - пошук системи взаємної безпеки;комунікації між людьми та національними державами.

10) 90-ті ,чотири основні моделі, які мали дослідницько-правову регламентацію:

економічний федералізм;економічна інтеграція європейського типу;регіональна інтеграція;міжнародно-правове регулювання.

2. Негативна та позитивна інтеграція за я. Тінбергеном: практичне втілення в єс

Під “негативною інтеграцією” названий вище дослідник розумів просте усунення бар’єрів на шляху транскордонного переміщення товарів, послуг і факторів виробництва, що врешті-решт вело, на його думку, до зниження цін, підвищення якості товарів та послуг, а відтак і до зростання ефективності національних економік. Хоча з іншого боку, перелік вище наведених заходів можна трактувати як принципово новий рівень загострення конкуренції. “Позитивну інтеграцію” Я.Тінберген розумів як процес прийняття наднаціональних законів і створення відповідних інститутів, що суттєво збільшувало мобільність факторів виробництва.

Участь країни в процесах міжнародної економічної інтеграції передбачає взаємопов'язаний розвиток за двома векторами — у напрямі лібералізації руху товарів, послуг, капіталу й робочої сили, з одного боку, та створення країнами спільних економічних і політичних інститутів — з іншого. Причому на початкових етапах інтеграції, як правило, відчутно переважають лібералізаційні заходи ("негативна інтеграція"), а на пізніших — заходи щодо розвитку спільних інституцій ("позитивна інтеграція"). Однак ця логіка очевидно порушується у випадку інтеграції економіки країни в уже розвинутий міжнародний інтеграційний комплекс, яким, зокрема, с Європейський Союз. У даному разі зазначені вектори мають бути синхронізовані й реалізовані практично паралельно. Саме тому до нових країн — претендентів на членство в ЄС ставляться такі високі вимоги передусім з погляду інституційної готовності до перебування у складі ЄС.

Втілення в ЄС на прикладі податкового регулювання: Поняття позитивної і негативної інтеграції не визначаються в актах первинного і вторинного права ЄС. Вони ввійшли у застосування через доктрину як авторське уявлення про юридичні процеси, що відбуваються в ЄС, і швидко прижилися в ній, оскільки точно передають характер і особливості впливу рішень інститутів ЄС на регулювання інтеграційних процесів і досягнення мети договорів. Поняття «інтеграція» ширше за поняття «гармонізація і зближення» і є точнішим для визначення правових дій інститутів ЄС.

Позитивна інтеграція означає прийняття інститутами ЄС нормативно-правових актів, направлених на гармонізацію національного податкового законодавства. Негативна інтеграція означає встановлення заборон на певні види дій, що суперечать політиці ЄС, і здійснюється за допомогою заборонних норм у договорах і актах інститутів ЄС і заборонних рішень Європейського Суду.

Обидва підходи (позитивна і негативна інтеграція) використовуються таким чином: якщо сумісні дії ЄС (позитивна інтеграція) не приводять до бажаних результатів, то питання, які не вдалося вирішити на рівні ЄС, вирішуються державами-членами в рамках їх компетенції з урахуванням обмежень, встановлених заборонами ЄС (негативна інтеграція) на дії, що суперечать податковій політиці ЄС.