Класифікація джерел шуму
Джерела шуму в містах можна розділити на дві групи: стаціонарні і пересувні.
До першої групи відносяться електричні трансформатори, вентиляційні і компресорні установки, різні будівельні машини і механізми, що не пересуваються, установки промислових підприємств, спортивні і ігрові майданчики, технологічні гучномовні установки тощо.
До другої групи відносяться усі види засобів наземного, повітряного і водного транспорту, а також будівельні машини (бульдозери, траншеєкопачі тощо), що пересуваються.
Залежно від зміни рівнів емісії шуму в часі джерела шуму в містах розділяються на постійні і непостійні.
До постійних відносяться шуми постійно працюючих компресорних, вентиляційних, електричних трансформаторних установок та інших постійно працюючих установок промислових підприємств.
До непостійних відносяться шуми, що створюються усіма видами засобів наземного, водного і повітряного транспорту (автомобілями, літаками, залізничними потягами), спортивними та ігровими майданчиками, деякими установками промислових підприємств, а також багатьма будівельними машинами. До непостійних відносяться також переривчасті і імпульсні шуми.
До переривчастих відносяться шуми від роботи вентиляційних або насосних установок, що періодично включаються, шуми установок промислових підприємств або майстерень, що непостійно працюють (наприклад, шум, що створюється періодичним включенням різних випробувальних стендів). До імпульсних шумів відноситься, наприклад, шум пневматичних молотків, дизельних молотів тощо.
Розрахунки еквівалентних рівнів звуку від транспортних потоків
На рівень шумового забруднення навколишнього середовища поблизу проїжджої частини вулиці впливають чинники, пов’язані з умовами руху транспорту та параметрами дороги і її оточення. Істотно впливають на рівень шуму: а) інтенсивність руху транспорту; б) середня швидкість транспортного потоку; в) частка в загальному потоці транспортних засобів з високим рівнем шуму (вантажні автомобілі, трамваї та мотоцикли); г) ступінь рівномірності руху (часті старти або гальмування транспорту).
Параметрами дороги, які істотно впливають на рівень шуму, є вид і стан дорожнього покриття.
На загальну величину рівня шуму в безпосередній близькості від дороги впливає характер міської забудови.
Для визначення еквівалентного рівня звуку від транспортного потоку застосовується універсальний метод розрахунку очікуваних рівнів звуку на дорогах міст. За даним методом розрахунковий еквівалентний рівень звуку LA7 , дБА, на вулицях та дорогах визначається за формулою
(2)
де LʹA7 – розрахунковий еквівалентний рівень звуку транспортного потоку на відстані 7,5 м від осі найближчої смуги руху транспорту на висоті 1,2 м від поверхні проїжджої частини прямолінійної, горизонтальної ділянки дороги з асфальтобетонним покриттям, в околицях якої в радіусі 50 м відсутня забудова і інші перешкоди, що відбивають звук, дБА;
– сума
поправок на відмінність заданих умов
від прийнятих,
дБА.
Розрахунковий еквівалентний рівень звуку від шуму на вулицях та дорогах населених пунктів з потоками безрейкового транспорту при середній швидкості руху 40 км/год та складі екіпажів в потоці – 60 % вантажних та громадських (без автомобілів з дизельним двигуном) LʹA7, дБА, визначається за статистичним рівнянням у межах інтенсивності транспортного потоку від 40 до 10000 од./год
(3)
Поправка на кількість (від 7 до 100 %) вантажного та громадського транспорту в потоці з бензиновими двигунами визначається за статистичною формулою
(4)
де Рб – кількість вантажного та громадського транспорту в потоці з бензиновими двигунами, %.
Поправка на кількість (від 10 до 50 %) вантажного та громадського транспорту в потоці з дизельними двигунами визначається за статистичною формулою
(5)
де Рд – кількість вантажного та громадського транспорту в потоці з дизельними двигунами, %; для Рд < 10 % ∆LA2 = 0.
Поправка на кількість (від 10 до 50 %) трамваїв в потоці визначається за статистичною формулою
(6)
де Рт – кількість трамваїв в потоці, %; для Рт < 10 % ∆LA3 = 0.
Поправка на середню швидкість потоку (від 7 до 120 км/год) визначається за статистичною формулою
(7)
де v – середня швидкість потоку, км/год.
Поправка на подовжній ухил (від 0 до 8 %) вулиці визначається за статистичною формулою
(8)
де l – подовжній ухил вулиці, %.
Поправка ∆LA5 не враховується при однобічному русі на спуску.
Поправка на ширину проїжджої частини зі смугою розділу (табл. 2).
Таблиця 2
Поправка ∆LA6
Розділова смуга між проїжджими частинами шириною b, м |
до 3 |
3-7 |
7-15 |
15-30 |
Поправка, дБА |
0 |
–1 |
–2 |
–3 |
Поправка при наявності перехрестя з регульованим рухом ∆LA7 = 3 дБА.
Поправка при наявності пересічення доріг на різних рівнях приймається за табл. 3.
Таблиця 3
Поправка ∆LA8
Пересічення в різних рівнях |
Потоки однакової інтенсивності і складу |
Потоки різної інтенсивності і складу |
Поправка, дБА |
3 |
1 |
Поправка на тип дорожнього покриття проїжджої частини для визначеної середньої швидкості потоку (від 40 до 80 км/год) визначається за наступними статистичними формулами:
для
асфальтобетону 
(9)
для
бетону 
(10)
для
брущатки 
(11)
для
каменю булижнику 
(12)
Поправка на тип забудови вулиць приймається за табл. 4.
Таблиця 4
Поправка ∆LA10
Розриви між будинками на лінії забудови вулиць b1, м |
більш 30 |
30-20 |
20-10 |
менш 10 |
Двостороння при ширині вулиці між лініями забудови b2, м |
||||
більш 50 |
0 |
0 |
0 |
0 |
50-40 |
1 |
1 |
2 |
2 |
40-30 |
2 |
2 |
3 |
3 |
30-20 |
3 |
3 |
4 |
5 |
20-10 |
4 |
5 |
5 |
6 |
Однобічна при відстані між лінією забудови і краєм проїжджої частини b3, м |
||||
більш 40 |
0 |
0 |
0 |
0 |
40-25 |
0 |
0 |
1 |
1 |
25-12 |
1 |
1 |
2 |
2 |
12-6 |
1 |
2 |
3 |
3 |