Визначення шумового забруднення навколишнього середовища

Характерною особливістю шуму є свідоме його сприйняття. Звукові подразнення однакової сили можуть сприйматись і як приємні (музика), і як такі, що заважають (шум транспорту).

Звук виникає при механічних коливаннях твердих тіл, газів або рідин. В повітрі звук поширюються, як правило, у вигляді коливань змінного тиску зі швидкістю 343 м/с при 20 °С. Можуть бути виміряними: частота (висота звуку) в герцах (1 Гц = 1 коливання за 1 c); тиск звуку (сила звуку) в паскалях (1 Па = 1 Н/м²); звукова потужність (звукова енергія) у Вт/м².

Оскільки спектр звуків, що сприймає вухо людини, охоплює показники, які перевищують 10 млн. од. тиску звукових хвиль та більше 1 млрд. од. звукової потужності, було домовлено про логарифмічну шкалу виміру звукового тиску та введено одиницю децибел (дБ) для визначення рівня звукового тиску L, дБ, за формулою

(1)

де Р – середньоквадратична величина звукового тиску, що вимірюється, Па;

Р₀ – порогова середньоквадратична величина звукового тиску або нульове значення рівня звуку, Па; приблизно для слухового апарату людини при 1000 Гц становить Р₀ = 2·10^–5 Па та що відповідає звуковій потужності 10^–12 Вт/м².

Вухо людини сприймає звуки з частотами в діапазоні від 20 до 20000 Гц. При вимірюваннях звуку (шуму) враховують суб’єктивні властивості слуху людини. Людське вухо є нелінійним перетворювачем звукових коливань і грає роль складного комплексу смугових фільтрів: гучність низькочастотних, середньочастотних і високочастотних тональних звуків з однаковим рівнем звукового тиску в суб’єктивному сприйнятті буде різна (тон середньої частоти здається голосніше за тони низьких і високих частот). На основі контурів однакової гучності в шумомірах застосовують частотне коригування рівнів звукового тиску для врахування особливостей сприйняття звуку людиною і отримання простої одночислової характеристики замість повного частотного аналізу шуму. Для вимірювання рівнів звуку для шумів навколишнього середовища застосовується відносна частотна характеристика «А» (контур однакової гучності, що відповідає рівню 40 дБ).

Допустимі рівні звуку для шуму на територіях різного господарського призначення не повинні перевищувати показників санітарних норм (табл. 1).

Таблиця 1

Територія	Еквівалентний рівень шуму, дБА		Максимальний рівень шуму, дБА
	з 7 до 23 год.	з 23 до 7 год.	з 7 до 23 год.	з 23 до 7 год.
Селітебні зони населених місць	55	45	70	60
Для житлової забудови, що реконструюється	60	50	70	60
Території житлової забудови поблизу аеродромів і аеропортів	65	55	75	65
Зони масового відпочинку та туризму	50	35-40	85	75
Санаторно-курортна зона	40-45	30-35	60	50
Території заказників та заповідників	До 25	До 20	50	45

Об’єкти, що є джерелами шуму для селітебної території, зон масового відпочинку населення, а також курортних зон (місця руху усіх видів транспорту, промислові підприємства тощо), слід розміщувати за умови організації санітарно-захисних заходів, що забезпечують допустимі рівні звуку для шуму на території житлової забудови, в житлових і громадських будівлях. Слід забезпечити обмеження в’їзду автомобільного транспорту та інших пересувних засобів і установок в селітебній зоні, місця відпочинку і туризму. Достатність прийнятих заходів має бути підтверджена акустичним розрахунком.

Для зниження шкідливої дії автотранспорту на стан природного середовища у містах на магістралях регульованого руху слід передбачати будівництво автоматизованих систем управління дорожнім рухом.

Розміщення підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об’єктів з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів здійснюється відповідно до встановлених санітарно-технічних вимог і карт шуму.