2. Політична та державна влада

Політична влада – це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм. Поняття «політична влада» включає в себе державну владу, владу органів самоврядування, владу політичних партій і груп тиску, владу політичних лідерів та ЗМІ.

Ознаки політичної влади:

1. легальність

2. легітимність

3. верховенство

4. вплив влади

5. публічність

6. моно центричність

7. ефективність і результативність.

Державна влада є найважливішою формою політичної влади. Специфіка:

1. державна влада здійснюється спеціальним апаратом примусу

2. поширюється на всю територію

3. наділена монополією на прийняття законів і застосування примусу.

Державна влада поділяється на:

• судову

• виконавчу

• законодавчу.

Існують такі владні принципи:

• дієвість

• передбачуваність

• самокритичність

• твердість.

Основні функції політичної влади:

1. інтегративна (направлена на консолідацію всіх політичних сил)

2. регулятивна (створює політичний механізм регулювання життєдіяльністю суспільства)

3. функція мотивації (влада формує мотиви політичної діяльності)

4. стабілізаційна (забезпечує стабільність у владі, суспільстві).

3. Теорії влади

Біхевіористська теорія. Влада як певний тип поведінки, заснований на можливості змінити поведінку інших.

Інструменталістська теорія. Влада як можливість використання засобів (насилля).

Телеологічна теорія. Влада як досягнення певних цілей і результатів.

Структуралістська теорія. Влада як особливі відносини між тими, хто управляє і тими, хто підпорядковується.

Конфліктологічна теорія. Влада як можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

Реляціоністська теорія. Влада як між особові відносини, що дають можливість одній людині змінювати поведінку інших.

Марксистська теорія. Влада – це інститут економічно пануючого класу.

Ліберальна теорія. Розглядає владу з позицій авторитету, суспільних настанов, які приймаються добровільно.

4. Легітимність влади

Легітимною є влада з існуванням якої погоджується народ. Типологія легітимності влади за М. Вебером:

1. традиційна (опирається на силу традицій)

2. харизматична (політичний хист)

3. легальна (ґрунтується на виборах).

Стосовно легітимності влади в Україні, то її визначають низькою. Вона ґрунтується на традиціях і харизмі. За рівнем публічності влада є скритною і таємною, хоча за джерелом формування – демократичною.

Для забезпечення публічності потрібно закріпити право громадян на отримання інформації на доходи і права можновладців, легальне лобіювання організаціями своїх інтересів, незалежне оцінювання влади і т. д.

5. Ресурси влади

Поділяються на:

1. суб’єктивні (політична освіченість, компетентність, організованість, наявність політичної волі, здатності до аналізу, рішучість, далекоглядність)

2. політичні (розвинені політичні партії, відпрацьований державний механізм, наявність кваліфікованих кадрів, політичні традиції, звичаї, політична культура, політичні лідери)

3. економічні (розвинена матеріально-технічна база, вигідне географічне положення, багатство корисних копалин, кваліфікована робоча сила, широкі економічні зовнішні зв’язки)

4. соціальні (престижні професії, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, упорядкована структура суспільства)

5. культурні (освіченість населення, темпи поширення знань, доступність освіти культури)

6. інформаційні (володіння світовою, місцевою, регіональною інформацією, розвиток технологій)

7. правові (правова система)

8. силові (армія, міліція, СБУ, прокуратура, виправні заклади).