програми для розпізнавання зчитаної сканерами інформації й перетворення її у текст.

Прикладами цих програм є ППП OCR Cunei Form 2.0 – забезпе­чує розпізнавання змішаних російсько-англійських текстів, ППП Stylus Lingvo Office, Stylus for Windows, коректор орфографії Lingvo Corrector і резидентний словник Lingvo та ін.

3. Програми для розпізнавання символів використовуються для переведення графічних зображень літер і цифр в ASCII-коди цих символів. Застосовуються у сканерах. Прикладами таких пакетів є Fine Reader, Cunie Form, Tiger, Omni Page.

4. Комунікаційні ППП призначені для організації взаємодії ко­ристувача з віддаленими абонентами або інформаційними ресурса­ми мережі. До них належать поштові клієнти, браузери, засоби ство­рення веб-сторінок.

Настільні видавничі системи

Цей клас містить програми, що забезпечують інформаційну тех­нологію комп'ютерної видавничої діяльності. Допомагають здійсню­вати електронну верстку широкого спектра основних видів докумен­тів на зразок інформаційного бюлетеня, кольорової брошури, ката­логу, довідника. Дають змогу вирішувати такі задачі:

• форматування й редагування текстів;

• автоматичне розбиття тексту на сторінки;

• створення заголовків;

• комп'ютерна верстка друкарської сторінки;

• монтування графіки;

• підготовка ілюстрацій та ін.

ППП Adobe Page Maker забезпечує підготовку багатосторінкових кольорових публікацій, гнучкий дизайн сторінок, високоякісний друк. Формат друкарської сторінки – А2, допустимий максималь­ний розмір публікації більше 1060 мм. Розширені можливості для верстки: необмежена кількість сторінок-шаблонів, які можуть ви­користовуватися в одній публікації; застосування різних ефектів до кольорових зображень; настроювання різкості й регулювання ко­льорів в імпортованих файлах; можливе закріплення розташування об'єктів на сторінці, автоматичне вирівнювання об'єктів. Розробле­ні й включені нові колірні бібліотеки, використовуються нові техно­логії Hi-Fi Color й PANTONE Hexachrome, які розширюють колірну гаму традиційного офісного друку.

Іншими прикладами пакетів цього класу є QuarkXPress, Adobe Frame Maker, MS Publisher.

Графічні редактори

Дають змогу генерувати різні образотворчі об'єкти. Їх поділяють на два класи – редактори растрової та векторної графіки – залежно від того, яке внутрішнє подання об'єктів у них підтримується.

Редактори растрової графіки використовуються для роботи з фотографіями. Вони кодують фотозображення у цифрову форму й дозволяють виконувати над ними різні операції редагування (виді­лення фрагментів, переміщення, вирізання, копіювання тощо). Прикладами редакторів цього класу є Adobe Photoshop, Aldus Photo Styler, Picture Publisher, Photo Works Plus.

Редактори векторної графіки використовуються для професій­ної роботи, пов'язаної з технічною й художньою ілюстраціями з по­дальшим кольоровим друком. Вони посідають проміжне місце між системами автоматизованого проектування (САПР) і настільними видавничими системами. Включають інструментарій для створення графічних об'єктів; засоби маніпулювання об'єктами; засоби оброб­ки тексту в частині оформлення й модифікації параграфів, роботи зі шрифтами; засоби виведення на друк й настроювання кольорів. При­кладами графічних редакторів цього класу є Corel Draw, Adobe Illustrator, Aldus Free Hand, Professional Draw.

Програмні засоби мультимедіа

Цей клас програмних продуктів відносно новий. Він сформував­ся у зв'язку зі зміною середовища обробки даних, появою лазерних дисків високої щільності запису з хорошими технічними параметра­ми за доступними цінами, розширенням складу периферійного устаткування, що підключається до комп'ютера, розвитком мереже­вої технології обробки даних, появою регіональних і глобальних ін­формаційних мереж, що мають у своєму розпорядженні потужні ін­формаційні ресурси.

Основне призначення програмних продуктів мультимедіа – створення й використання (для відтворення й обробки) аудіо- та відеоінформації для розширення інформаційного простору користува­ча. До них належать пакети Director for Windows, Multimedia Viewer Kit, NEC MultiSpin.

Системи штучного інтелекту

Про системи штучного інтелекту можна сказати, що вони вико­ристовують у роботі деякі принципи обробки інформації, властиві людині. Цей клас пакетів включає інформаційні системи, що під­тримують діалог природною мовою (природно-мовний інтерфейс); експертні системи, що дозволяють давати рекомендації користува­чеві в різних ситуаціях; інтелектуальні пакети прикладних програм для вирішення прикладних задач без програмування.

Основними компонентами систем штучного інтелекту є база знань, інтелектуальний інтерфейс з користувачем і програма фор­мування логічних висновків.

Природно-мовний інтерфейс був найпривабливішим для спіл­кування з комп'ютером з моменту його появи. Це дало б змогу ви­ключити потребу навчання кінцевого користувача мові команд чи інших прийомів формулювання своїх завдань для вирішення на комп'ютері, оскільки природна мова – найбільш прийнятний засіб спілкування для людини. Тому роботи зі створення такого інтерфей­су почалися із середини XX ст. Однак, незважаючи на весь ентузіазм дослідників і проектувальників, це завдання не вирішене й донині у зв'язку зі складнощами, пов'язаними з розумінням природної мови та зв'язного тексту в цілому. Деякі програмні продукти, що з'яв­лялися на ринку, були швидше експериментального характеру, мали низку обмежень і не вирішували завдання кардинально. Проте ця проблема залишається актуальною й увійшла до складу проблемати­ки, пов'язаної з проектом створення комп'ютера п'ятого покоління.

Експертні системи вперше з'явилися в сфері медицини. Вини­кла ідея інтеграції знань експертів у медицині або її окремих розді­лів у певну електронну форму, що дало б змогу лікарю-початківцю мати своєрідного електронного радника при прийнятті рішень з того чи іншого лікарського випадку. Вибір саме галузі медицини пояс­нюється занадто великою ціною помилок стосовно життя і здоров'я людей. Поступово від медицини ця технологія поширилася й на інші сфери діяльності людини, наприклад виробництво. Технологія ви­користання експертних систем припускає первісне "навчання" сис­теми, тобто заповнення її конкретними знаннями з тієї чи іншої про­блемної галузі і подальшу експлуатацію наповненої знаннями екс­пертної системи для вирішення прикладних задач. Ця ідеологія ви­явилася у проекті "комп'ютер п'ятого покоління" в частині залучен­ня кінцевого користувача до вирішення своїх задач і пов'язана з проблемою автоформалізації знань.

Інтелектуальні пакети прикладних програм дають змогу ана­логічно до експертних систем попередньо створювати базу знань, що включає сукупність знань із тієї чи іншої сфери діяльності людини, а потім вирішувати практичні завдання з їх залученням. Розходжен­ня цих видів пакетів в тому, що експертні системи, на відміну від інтелектуальних ППП, дозволяють інтегрувати знання з предмет­них галузей, які слабко формалізуються, в котрих складно визначи­ти вхідні й вихідні параметри задачі, а також неможливо сформува­ти чіткий алгоритм її розв'язку. Крім того, експертні системи не формують алгоритм рішення задачі, як у випадку інтелектуальних ППП, а лише видають "поради" користувачу на основі його запиту.

4. Інструментальне програмне забезпечення

Інструментальні програмні засоби – це сукупність програм, які використовуються під час розробки, корегування, розвитку ін­ших прикладних або системних програм, а також для налагодження і впровадження кінцевого програмного продукту.

Засоби для створення окремих додатків включають локальні за­соби: мови програмування, системи програмування, інструменталь­ні середовища користувача й інтегровані середовища розробки про­грам, основне призначення яких – підвищення продуктивності праці програмістів за рахунок автоматизації створення кодів про­грам, що забезпечують графічний інтерфейс користувача, а також автоматизацію розробки запитів і звітів.

Системи програмування включають:

• інтегроване середовище розробника програми, що складаєть­ся, зокрема, з текстового редактора для створення та редагування текстів програм та засобів підтримки інтерфейсу програміста із сис­темними засобами для виконання різних сервісних функцій (напри­клад, збереження або відкриття файлу);

• транслятор – програму переведення вихідного тексту про­грами у внутрішнє представлення комп'ютера;

• відладник – програму трасування й аналізу виконання при­кладних програм, що дає змогу відстежувати виконання програми в пооператорному режимі, ідентифікувати місце й вид помилок у про­грамі, спостерігає за зміною значень змінних, виразів та ін.;

• компоновщик – програма зв'язування об'єктних модулів і підготовки прикладної програми до роботи в конкретних адресах основної пам'яті комп'ютера;

• довідкову систему.

Інструментальне середовище користувача – це спеціальні програмні засоби, вбудовані в ППП:

• бібліотеки функцій, процедур, об'єктів і методів обробки;

• макрокоманди;

• програмні модулі-вставки;

• конструктори екранних форм і звітів;

• мови запитів високого рівня.

Засоби для створення інформаційних систем і технологій підтри­мують повний цикл проектування складної інформаційної системи або технології від дослідження об'єкта автоматизації до оформлення проектної й іншої документації. Вони дають змогу вести колективну роботу над проектом за рахунок можливості роботи в локальній ме­режі, експорту-імпорту будь-яких фрагментів проекту, організації керування проектом.

Найпопулярніші системи програмування з використанням візу­альних засобів візуального проектування – Borland Delphi, Borland C++ Builder, Microsoft Visual Basic, Microsoft Visual C++.

5. Мережеве програмне забезпечення

Цей клас ПЗ призначений для організації спільної роботи групи користувачів на різних комп'ютерах. Допомагає організувати за­гальну файлову структуру, загальні бази даних, доступні кожному членові групи. Забезпечує можливість передачі повідомлень і роботи над спільними проектами, можливість розподілу ресурсів.

Відокремлення цього класу ПЗ пояснюється тим, що різні про­грами цієї групи можна віднести до різних категорій ПЗ із загальної класифікації.

До мережевого програмного забезпечення, зокрема, належать:

• проксі-сервер (proxy) – програма для підключення локаль­них користувачів до мережі Інтернет через одну зовнішню ІР-адресу. Дає змогу централізовано керувати інтернет-підключеннями за до­помогою гнучкої системи правил (дозволяє задавати правила роботи з Інтернетом, фільтрувати непотрібну або небезпечну інформацію, контролювати безпеку роботи в мережі). Має можливість відокремлювати різні види трафіку, наприклад, місцевий і закордонний, і вести точний його облік;

• міжмережевий екран (firewall) – комплекс апаратних й/або програмних засобів, що здійснює контроль і фільтрацію мережевих пакетів, які проходять через нього. Основним завданням міжмережевого екрану є захист комп'ютерних мереж або окремих вузлів від несанкціонованого доступу. Всі з'єднання з мережею проходять че­рез міжмережевий екран, де вони можуть бути проаналізовані й до­зволені або заборонені;

• спам-фільтр (spamprotexx, anti-spam) – програма захисту поштових скриньок від спаму (безкоштовної рекламної розсилки). Ця програма не потребує майже жодних зусиль при встановленні й добре працює з усіма поштовими клієнтами. Спам-фільтр не видаляє листи, а сортує їх і поміщає в окрему папку – "ті, які позначені як спам". Позитивний аспект такого підходу в тому, що програма не ви­далить разом зі спамом потрібний лист, а відкладе його в окрему папку, тим самим полегшуючи перегляд отриманої пошти і зберіга­ючи важливу інформацію у разі помилки спам-фільтра;

• антивіруси – це комп'ютерні програми, спеціально створені для пошуку і знешкодження вірусів, спаму, хакерських атак і тро­янських програм. До найвідоміших антивірусних програм належать Kaspersky Corporate Suite, розроблений Лабораторією Касперського, система McAfee Security, Panda EnterpriSecure Antivirus компа­нії Panda Software, Symantec AntiVirus Enterprise Edition, антивірусні системи компанії TrendMicro (наприклад, NeaTSuite Enterprise Edition) та ін.;

• мережеві операційні системи, що є основою будь-якої обчис­лювальної мережі. Кожен комп'ютер у мережі значною мірою авто­номний, тому мережеву операційну систему розглядають як сукуп­ність операційних систем окремих комп'ютерів, що взаємодіють з метою обміну повідомленнями й поділу ресурсів за єдиними прави­лами – протоколами. У вузькому сенсі мережева ОС – це операцій­на система окремого комп'ютера з функцією роботи з мережею.

Нині найбільшого поширення набули три основні мережеві ОС – UNIX, Windows NT й Novell Netware.

ОС UNIX застосовують переважно у великих корпоративних ме­режах, оскільки ця система характеризується високою надійністю та можливістю легкого масштабування мережі.

ОС Windows NT включає серверну (Windows NT Server) і клієнт­ську (Windows NT Workstation) частини, тим самим забезпечує ро­боту в мережах "клієнт-сервер". Windows NT зазвичай застосовують у середніх за масштабом мережах.

ОС Novell Netware складається із серверної частини й оболонок Shell, які розташовують на клієнтських вузлах. Надає користувачам можливість спільно використовувати файли, принтери й інше устат­кування. Містить службу каталогів, загальну розподілену базу да­них користувачів і ресурсів мережі. Цю ОС частіше застосовують у невеликих мережах.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні поняття

Програмне забезпечення.

Рівні взаємодії програм.

Способи роз­повсюдження програм.

Призначення програм.

Комерційне ПЗ.

Без­коштовне ПЗ.

Вільне ПЗ.

Відкрите ПЗ.

Умовно безкоштовне ПЗ.

Пропрієтарне ПЗ.

Програма-шпигун.

Системне ПЗ.

Прикладне ПЗ.

Інструментальне ПЗ.

Операційна система.

Інтерфейс користувача.

Апаратно-програмний інтерфейс.

Програмний інтерфейс.

Багатозадачна операційна система.

Багатокористувацька операційна систе­ма.

Файлова система.

Форматування диска.

Сектор.

Розділ.

Том.

Система FAT.

Система NTFS.

Ім'я файлу.

Тип файлу. Атрибути файлу.

Процес.

Переривання.

Виключна ситуація.

Системний виклик.

Пакет прикладних програм.

Система програмування.

Проксі-сервер.

Міжмережевий екран.

Спам-фільтр. Мережева операційна система.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність терміна "software"?

2. На які рівні поділяється програмне забезпечення?

3. За якими ознаками класифікують програмне забезпечення?

4. Які рівні взаємодії ПЗ ви знаєте?

5. Назвіть основні способи поширення ПЗ.

6. Які переваги має комерційне ПЗ?

7. Чим відрізняється безкоштовне ПЗ від вільного?

8. Які програми належать до системного ПЗ, прикладного та інструментального? Назвіть приклади.

9. Що таке операційна система? Які функції вона виконує?

10. Охарактеризуйте основні компоненти операційної системи.

11. Назвіть етапи форматування дисків.

12. Вкажіть переваги та недоліки файлових систем FAT та NTFS.

13. Які є типи переривань?

14. Що означає термін "пакети прикладних програм"?

15. На які типи поділяються пакети прикладних програм, пред­ставлених на сучасному ринкові програмного забезпечення?

16. Який вид ППП, на вашу думку, є найбільш багатофункціо­нальним?

17. Який вид ППП з'явився внаслідок розвитку текстових про­цесорів?

18. До якого виду ППП належить пакет MS Office?

19. Сукупність програм якого рівня утворюють ядро операційної системи?

20. З'ясуйте, які функції виконує ядро операційної системи.

21. Для чого призначені програми базового рівня?

22. Які є класи програм службового рівня?

23. За допомогою програм якого класу можна здійснювати вве­дення, редагування та оформлення текстових даних?

24. У яких випадках доцільно використовувати системи автома­тизованого перекладу?

25. Які компоненти включає система програмування?

26. Визначте сутність понять "інтерпретатор" та "компілятор". Як вони відрізняються?

27. Охарактеризуйте клас мережевого ПЗ.

Література

Основна

1. Ефимова O.E. Курс компьютерной технологии: с основами ин­форматики : учеб. пособие / O.E. Ефимова, В.И. Морозов, H.A. Угринович. – M. : ACT-ABF, 2003. – 424 с.

2. Лысенко Ю.Г. Информатика и компьютерная техника : учеб. пособие / Ю.Г. Лысенко, В.Н. Андриенко, H.H. Іванов. – Кн. 1. – Донецк : ООО "Юго-Восток, Лтд.", 2003. – 276 с.

3. Симонович C.B. Информатика. Базовый курс / C.B. Симоно­вич. – СПб., 2005. – 640 с.

4. www.wikipedia.org.

5. www.klgtu.ru/ru/students/literature/inf_asu/0.html.

6. www.microsoft.com.

7. www.thl.narod.ru/tehnologia/informatika/lecture8.htm.

Додаткова

1. Дербенцев ВуЦ. Словник термінів інформаційних систем і тех­нологій / В.Д. Дербенцев, Д.Е. Семьонов, О.Д. Шарапов. – К. : КНЕУ, 2008. – 256 с.

2. Таненбаум Э. Современные операционные системы / Э. Таненбаум. – СПб. : Питер, 2005. – 1038 с.