3. Органи чуття внутрішніх органів

Встановлено, що у всіх внутрішніх органах (органи травлення, ле­гені, серце, судини, селезінка і т.д.) є спеціальні рецептори — інтерорецептори, які сприймають зміни в діяльності цих органів. За своєю бу­довою і функціями інтерорецептори різні. Одні з них сприймають тем­пературу, інші — тиск, треті — хімічні, больові подразнення і т.д. Інте­рорецептори дуже чутливі — вони реагують навіть на незначні зміни у внутрішньому середовищі організму.

Імпульси, що надходять в центральну нервову систему від інтерорецепторів, відіграють дуже важливу роль у регуляції функцій різних органів. Завдяки цим імпульсам регулюється кров'яний тиск у судинах, обмін речовин, кровопостачання тканин, координується діяльність різних органів і систем. Інтерорецептори сигналізують в центральну нервову систему про стан внутрішніх органів і про ті зміни, які в них виникають в процесі діяльності.

4. Смаковий аналізатор: будова, функції

Сприймання смакових властивостей речовин, що потрапляють у порожнину рота, виконує смаковий аналізатор.

Він складається з периферичного (смакові рецептори), провіднико­вого (периферичний язикоглотковий нерв, довгастий мозок, гіпотала­мус, таламус) і центрального (у скроневій частці кори головного мозку) відділів.

С макові рецептори є хеморецепторами. Скуп­чення смакових рецепторів містяться у смакових ци­булинах, що розміщені у виростах слизової оболон­ки язика — смакових со­сочках (рис.1).

Рис. 79. Схема будови смакового сосочка:

1 — смакові цибулини; 2 — нервові волокна;

З — слизові залози.

Смакові цибулини роз­ташовані на язиці нерівно­мірно: чутливіші до солод­ких речовин — на кінчику, до кислих — по краях, до гірких — на корені, а до солоних — на кінчику й по краях.

Рис.1. Схема будови смакового сосочка Смакові цибулини є не тільки на певних

1-смакові цибулини; 2-нервові волокна;

3-слизові залози ділянках язику, але й на стінках глотки і м'якого

піднебіння, іноді на губах. Осідання частинок їжі на смакові рецептори викликає їх збудження.

У порожнині рота, крім смакових рецепторів, є ще й інші—дотику, терморецептори, їх подразнення посилює смакові відчуття.

Збудниками смакових рецепторів є хімічні речовини, що знаходяться в розчиненому стані. Природним розчинником у ротовій порожнині є слина. Збудливість смакових рецепторів значною мірою залежить від температури. Найсприятливішою для цього є температура 10-35°С. Холодна і гаряча їжа знижує смакові відчуття.

На формування смакових відчуттів впливають зір та нюх. Страви, що неприємно пахнуть, ніколи не здадуться смачними. Це зумовлено тим, що центри смаку і нюху у гіпоталамусі розміщені майже поруч, їхні нейрони тісно взаємопов'язані і легко обмінюються інформацією один з одним. Так само пов'язані між собою смаковий і зоровий центри. Коли людина щодня їсть одну й ту саму їжу, вона з часом стає їй несмачною, бо смакові рецептори звикають (адаптуються) до однома­нітних подразників. Підвищують активність і збудливість смакових ре­цепторів різні спеції і приправи.

Смакові цибулини мають найкоротший вік серед інших рецепторів. Час їхнього існування усього 240 годин, після чого вони гинуть і замі­нюються на нові.

У новонародженої дитини орган смаку, порівняно з іншими органа­ми чуття, розвинений найкраще. Так, на подразнення солодким, ново­народжена дитина реагує смоктанням і ковтанням, на кисле, солоне, гірке — скороченням мімічних м'язів. Після народження дитини орган смаку продовжує розвиватись, головним чином, у напрямку точнішого розрізнення смаків.