1.4. Початок наукової популярності (1667-1684)

Ньютон в молодості

У березні-червні 1666 Ньютон відвідав Кембридж. Що залишилися в коледжі сміливці, як виявилося, не постраждали ні від чуми, ні навіть від популярних тоді протичумних ліків (що включали кору ясена, міцний оцет, спиртні напої і строгу дієту ^[12]). Однак влітку нова хвиля чуми змусила його знову виїхати додому. Нарешті, на початку 1667 епідемія закінчилася, і в квітні Ньютон повернувся в Кембридж. 1 жовтня він був обраний членом Трініті-коледжу, а в 1668 став магістром. Йому виділили простору окрему кімнату для житла, призначили непоганий оклад і передали групу студентів, з якими він кілька годин на тиждень сумлінно займався стандартними навчальними предметами. Втім, ні тоді, ні пізніше Ньютон не прославився як викладач, його лекції відвідувалися погано. ^[22]

Зміцнивши своє становище, Ньютон здійснив подорож до Лондона, де незадовго до того, в 1660, було створено Лондонське королівське товариство - авторитетна організація видних наукових діячів, одна з перших Академій наук. Друкованим органом Королівського товариства був журнал "Філософські праці" ( англ. Philosophical Transactions ).

В 1669 в Європі стали з'являтися математичні роботи, які використовують розкладання в нескінченні ряди. Хоча за глибиною ці відкриття не йшли ні в яке порівняння з ньютонівськими, Барроу наполіг на тому, щоб його учень зафіксував свій пріоритет в цьому питанні. Ньютон написав короткий, але досить повний конспект цієї частини своїх відкриттів, який назвав "Аналіз за допомогою рівнянь з нескінченним числом членів". Барроу переслав цей трактат в Лондон. Ньютон просив Барроу не розкривати ім'я автора роботи (але той все ж проговорився). ^[23] "Аналіз" поширився серед фахівців і одержав деяку популярність в Англії та за її межами. ^[24]

У цьому ж році Барроу прийняв запрошення короля стати придворним капеланом і залишив викладання. 29 жовтня 1669 Ньютон був обраний його наступником, професором математики і оптики Трініті-коледжу. Барроу залишив Ньютону велику алхімічну лабораторію; в цей період Ньютон всерйоз захопився алхімією, провів масу хімічних дослідів.

Рефлектор Ньютона

Одночасно він продовжив експерименти з оптики і теорії кольору. Ньютон досліджував сферичну і хроматичну аберації. Щоб звести їх до мінімуму, він побудував змішаний телескоп-рефлектор : лінза і увігнуте сферичне дзеркало, яке зробив і відполірував сам. Проект такого телескопа вперше запропонував Джеймс Грегорі ( 1663), проте цей задум так і не був реалізований. Перша конструкція Ньютона ( 1668) виявилася невдалою, але вже наступна, з більш ретельно відполірованим дзеркалом, незважаючи на невеликі розміри, давала 40-кратне збільшення чудової якості. ^[25]

Чутки про новий інструмент швидко дійшли до Лондона, і Ньютона запросили показати свій винахід наукової громадськості. В кінці 1671 - початку 1672 пройшла демонстрація рефлектора перед королем, а потім - у Королівському суспільстві. Апарат викликав загальні захоплені відгуки. Ймовірно зіграла роль і практична важливість винаходу: астрономічні спостереження служили для точного визначення часу, що в свою чергу необхідно для навігації на морі. Ньютон став знаменитий і в січні 1672 був обраний членом Королівського товариства. Пізніше вдосконалені рефлектори стали основними інструментами астрономів, з їх допомогою були відкриті планета Уран, інші галактики, червоне зміщення.

Перший час Ньютон дорожив спілкуванням з колегами з Королівського суспільства, де перебували, крім Барроу, Джеймс Грегорі, Джон Валліс, Роберт Гук, Роберт Бойль, Крістофер Рен і інші відомі діячі англійської науки. Однак незабаром почалися виснажливі конфлікти, яких Ньютон дуже не любив. Зокрема, розгорілася гучна полеміка з приводу природи світла. Вже в лютому 1672 Ньютон опублікував в "Philosophical Transactions" докладний опис своїх класичних дослідів з призмами і свою теорію кольору. Гук, який вже опублікував власну теорію, заявив, що результати Ньютона його не переконали, його підтримав Гюйгенс на тій підставі, що теорія Ньютона "суперечить загальноприйнятим поглядам". Ньютон відповів на їх критику тільки через півроку, але до цього часу число критиків значно збільшилася. Особливу активність проявив хтось Лінус з Льєжа, який атакував Товариство листами із зовсім абсурдними запереченнями проти результатів Ньютона. ^[26]

Лавина некомпетентних нападок викликала у Ньютона роздратування і депресію. Він пошкодував, що довірливо оприлюднив свої відкриття перед побратимами по науці. Ньютон попросив секретаря Товариства Ольденбурга більше не пересилати йому критичних листів і дав зарік на майбутнє: не вплутуватися в наукові суперечки. У листах він скаржиться, що поставлений перед вибором: або не публікувати свої відкриття, або витрачати весь час і всі сили на відбиття недружньої дилетантської критики. Зрештою він вибрав перший варіант і зробив заяву про вихід з Королівського товариства ( 8 березня 1673). Ольденбург не без зусиль умовив його залишитися. ^[26] Проте наукові контакти з Товариством тепер зведені до мінімуму.

В 1673 відбулися дві важливі події. Перше: королівським указом у Трініті повернувся старий друг і покровитель Ньютона, Ісаак Барроу, тепер в якості керівника ("майстра"). Друге: математичними відкриттями Ньютона зацікавився Лейбніц, відомий на той момент як філософ і винахідник. Отримавши праця Ньютона 1669 по нескінченних рядах і глибоко його вивчивши, він далі самостійно починає розвивати свою версію аналізу. В 1676 Ньютон і Лейбніц обмінялися листами, в яких Ньютон роз'яснив ряд своїх методів, відповів на питання Лейбніца і натякнув на існування ще більш загальних методів, поки не опублікованих (малося на увазі загальне диференціальне й інтегральне числення). Секретар Королівського товариства Генрі Ольденбург наполегливо просив Ньютона в славу Англії опублікувати свої математичні відкриття з аналізу, але Ньютон відповів, що вже п'ять років як займається іншою темою і не хоче відволікатися. ^[27] На черговий лист Лейбніца Ньютон не відповів. Перша коротка публікація по ньютонівському варіанту аналізу з'явилася тільки в 1693, коли варіант Лейбніца вже широко поширився по Європі.

Кінець 1670-х років був сумний для Ньютона. У травні 1677 несподівано помер 47-річний Барроу. Взимку цього ж року в будинку Ньютона виникла сильна пожежа, і частина рукописного архіву Ньютона згоріла. У вересні 1677 помер благоволили Ньютону секретар Королівського Товариства Ольденбург, і новим секретарем став Гук, що відносився до Ньютона неприязно. В 1679 тяжко захворіла мати Анна; Ньютон приїхав до неї, брав активну участь у догляді за хворою, але стан матері швидко погіршувався, і вона померла. Мати і Барроу були в числі небагатьох людей, скрашували самотність Ньютона. ^[28]