Тема 7. Аналіз вигід і витрат

План викладу і засвоєння матеріалу:

7.1. Модель аналізу вигід і витрат.

7.2. Визначення коректних варіантів вибору.

7.3. Вимірювання та оцінювання вигід і витрат.

7.4. Порядок коригування на інформацію та дисконтування.

7.5. Зміни у відносних цінах.

7.6. Аналіз чутливості.

7.7. Аналіз невизначеності і ризику.

Ключові слова та терміни: витрати, вигода, модель прирісних ефектів, інвестиційний горизонт, діапазон впливу, коефіцієнт переключення.

7.1. Модель аналізу вигід і витрат

Предметом аналізу вигід і витрат є різноманітні види витрат підприємств і їх підрозділів та можливості їх регулювання. За допомогою такого аналізу встановлюються витрати, обумовлені конкретним рішенням або проектом, і визначається напрям їх регулювання.

Аналіз вигід і витрат проводиться:

- представниками влади, які займаються підготовкою, обґрунтуванням будь-яких проектів державного (неприватного) сектора на всіх рівнях управління;

- експертами, аналітиками недержавних неприбуткових структур, зокрема, політичних партій для розробки політичних програм;

- фахівцями фінансового аналізу приватного сектора, які виконують проекти для державного сектора.

Етапи аналізу вигід і витрат. Аналіз вигід і витрат є раціональним методом прийняття рішень. Люди користуються ним щодня. Проте природне розуміння витрат і вигід іноді неадекватно, коли альтернативи складні або дані невизначені. Тоді відчувається потреба у формальних способах чіткого, системного й раціонального мислення. Ці способи і утворюють модель для проведення аналізу вигід і витрат. Вони охоплюють різноманітні методи:

- виявлення альтернатив;

- виявлення альтернатив у такий спосіб, який дає можливість для коректного порівняння;

- коригування у ситуації, коли витрати і вигоди припадають на різні проміжки часу;

- підрахунки вартості речей в грошовій одиниці, які зазвичай не мають такої оцінки вартості;

- з’ясування невизначеності у даних;

- представлення витрат і вигід у комплексному форматі, яким можна керуватись при ухваленні рішень.

Аналіз вигід і витрат, наскільки це можливо, зводить і витрати, і вигоди до стандартних одиниць (як правило, доларів) з тим, щоб їх можна було безпосередньо порівнювати.

Не існує єдиної методики для проведення аналізу вигід і витрат. Кожен аналіз відрізняється від іншого і потребує ретельного та інноваційного підходу. Проте корисно мати стандартну послідовність етапів аналізу. Це забезпечує логічну послідовність проведення аналізу, що корисно як для аналітиків, які проводять дослідження, так і для менеджерів, які отримують їх звіти.

Стандартними етапами аналізу вигід і витрат є:

1. Вивчення потреби, врахування обмежень і формулювання завдань та цілей. Зазначення точки зору, з якої будуть оцінюватись витрати і вигоди.

2. Визначення варіантів у такий спосіб, який дасть змогу аналітику порівняти їх коректно. Якщо один варіант оцінюється проти базисної ситуації, треба упевнитись, що базисну ситуацію оптимізовано.

3. Аналіз прирісних ефектів і збір даних щодо витрат і вигід. Введення величини витрат і вигід у різні проміжки часу в таблицю базових даних.

4. Зведення величини витрат і вигід до прийнятих стандартних одиниць вимірювання (наприклад конвертування номінальних доларів у незмінні долари і користування точними, не викривленими цінами).

5. Використання детермінованої моделі із введенням щоразу одних величин витрат і вигід так, ніби ці величини є визначеними.

6. Аналіз чутливості.

7 Аналіз ризику з урахуванням відомості про діапазони і ймовірності еличин витрат і вигід, та шляхом моделювання очікуваних результатів інвестиційного проекту.

8. Визначення варіанту вибору, який дасть бажаний результат розподілу доходів.

9. Розробка оптимальних рекомендацій.

Такої послідовності переважно дотримуються при складанні звіту про проведений аналіз вигід і витрат.

Компоненти аналізу вигід і витрат.

Усі рішення, щодо державних інвестиційних проектів можна моделювати стандартним способом, застосовуючи як загальну схему наступні складові:

- таблицю параметрів;

- модель прирісних ефектів;

- таблицю витрат і вигід у часі;

- таблицю можливих інвестиційних результатів разом із статистичним і графічним аналізом чистої поточної вартості - ЧПВ та інвестиційного ризику.

Першим компонентом цієї інвестиційної моделі є таблиця параметрів, тобто перелік змінних, що їх використовують для підрахунку витрат і вигід. Наприклад, і на витрати, і на вигоди проекту з часом можуть вплинути темпи зростання населення. Замість того, щоб вносити показник темпів зростання населення щоразу у формулу, коли вона з’являється у таблиці витрат і вигід, краще внести його у перелік змінних у таблиці параметрів і звертатися до нього в інших частинах таблиці базових даних у разі потреби. Хоча це не завжди є абсолютно необхідним, але використання таблиці параметрів також полегшує здійснення різних видів аналізу, включаючи аналіз чутливості і аналіз ризику. Воно спрощує завдання аналітика, коли змінюється величина параметра, що є ключовою вимогою аналізу ризику. Замість того, щоб здійснювати пошук у всій моделі тих місць, де використовували темп зростання населення, аналітик може змінити цю величину в таблиці параметрів, і у всіх випадках використання у моделі вигід-витрат цей параметр зміниться автоматично і одночасно.

Другим компонентом є модель прирісних ефектів (виробнича модель). Вона визначає очікувані дії та їх послідовність у часі. Природа дії залежить від проекту - це і кількість захворювань (проект імунізації), і обсяг продажу (проект сприяння експорту).

Третій компонент моделі - таблиця витрат і вигід у часі. Це перелік усіх витрат і вигід із зазначенням їх величин у кожний проміжок часу в межах інвестиційного горизонту. Ці величини краще виразити у номінальних доларах, з тим щоб можна було зробити відповідні коригування у номінальних доларах. Однак номінальні долари різних проміжків часу не можна додавати чи віднімати, отже, вони на якомусь етапі мають бути переведені у незмінні долари і далі - у поточну вартість, перш ніж вводити в суму. Це можна зробити двома способами:

1. підрахувати в одній таблиці всі витрати і вигоди у номінальних доларах, в іншій - у незмінних доларах, а потім визначити їх поточну вартість;

2. від суми усіх вигід відняти суму всіх витрат у межах кожного проміжку часу, щоб отримати єдину чисту вартість у номінальних доларах для кожного періоду, а потім конвертувати цей чистий грошовий потік у номінальних доларах у незмінні долари і поточну вартість (додавання і віднімання номінальних доларів у межах одного періоду дає лише наближення до справжньої вартості, через те що вартість самого долара може змінюватись, якщо період є досить тривалим).

Четвертим компонентом моделі є таблиця інвестиційних результатів. Кожного разу, коли застосовують модель витрат - вигід, підраховують ЧПВ (чисту приведену вартість) (NPV) інвестиційного проекту. Якщо це детермінована модель, в якій усі витрати мають фіксовані величини, тоді результатом кожного запуску моделі буде завжди та сама ЧПВ. Якщо це модель аналізу ризику, в якій величини параметрів варіюються у зазначених межах відповідно до ймовірностей, тоді і розрахунки ЧПВ будуть варіюватись. Результатом багатьох запусків моделі буде перелік можливих ЧПВ, і цей перелік має бути статистично проаналізований для визначення вірогідної справжньої ЧПВ. Такий статистичний аналіз виявить максимальні й мінімальні величини ЧПВ та ймовірність того, що ЧПВ перебуватиме у певних діапазонах. Маючи цю інформацію, можна застосовувати правила прийняття рішення, аби упевнитись у тому, що проект варто здійснювати і вибрано найкращу альтернативу.

Основні аспекти моделі вигоди-витрати. Важливим питанням є вибір методів, за допомогою яких модель вигід-витрат функціонує стандартно. Прийняті методи важливі для багатьох аспектів моделі, таких, як інвестиційний горизонт, припущення щодо моменту виникнення та одиниці обліку - спільної одиниці вимірювання.

Інвестиційний горизонт - це кінець періоду, у межах якого порівнюватимуть витрати і вигоди аби упевнитись у тому, що інвестиційний проект доцільно здійснювати. Якщо можна визначити витрати і вигоди для всього економічного життя проекту, а ступінь невизначеності низький, тоді повний економічний цикл життя проекту є найкращим варіантом інвестиційного горизонту. В протилежному випадку можна визначити логічні пункти в економічному житті проекту для моменту завершення інвестиційного аналізу.