
Тема: Відчуття
План
Поняття про відчуття та їх фізіологічні основи*.
Види відчуттів*.
Загальні властивості відчуттів*.
Індивідуальні особливості відчуттів.
1.
Поняття про відчуття та їх фізіологічні основи
Навколишній світ, його красу, звуки, кольори, запахи, температуру, величину і багато іншого ми пізнаємо завдяки органам чуття. За допомогою органів чуття людський організм одержує різноманітну інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища.
Людина пізнає оточуючу дійсність, вона на нас діє і викликає відчуття. Людина пізнає оточуючу дійсність завдяки відчуття: кольори, запахи, смакові якості, температуру, вагу тощо.
Відчуття – це психічний процес відображення в мозку властивостей об'єктивної дійсності, яка безпосередньо впливає на аналізатори людини.
Відчуття – це суб'єктивні образи об'єктивного світу (все що нас оточує – це реальні об'єктивні предмети). Н., гарячий чай у кожного викликає свої відчуття.
Відчуття має тісний зв'язок з усіма пізнавальними психічними процесами: зі сприйманням (щось почули – осмислюємо відчуття (щось на слизьке наступили)), мисленням, почуттями.
Відчуття властиві і тваринам. Деякі тварини (н., орли) мають значно більш гострий зір ніж людина, більш нюхом і слухом (собаки). Очі мурах розрізнюють ультрафіолетові промені, які недоступні людині. Кажани та дельфіни розрізняють ультразвуки, які не чує людина. Гримуча змія відчуває найменші коливання температури – у 0,001 градуси. Але око та вухо людини розрізняє у речах значно більше, ніж око орла чи вухо собаки, бо відчуття людини збагачуються його мисленням і суто людським досвідом.
Значення відчуттів
Відчуття забезпечує зв'язок організму з оточуючим світом.
Відчуття є важливим джерелом наших знань про зовнішній світ і наше внутрішнє середовище.
Відчуття є початковою формою розвитку пізнавальної діяльності.
Відчуття завжди емоційно забарвлені.
Особливості відчуття, які йдуть від внутрішніх органів, визначають самопочуття людини, її емоційний тонус.
Відчуття забезпечують життєдіяльність організму.
Фізіологічні основи відчуттів
Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, що виникає при дії подразника на відповідний аналізатор (зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, шкірний).
Аналізатор – це фізіологічний апарат за допомогою якого виникають відчуття (І.П. Павлов).
Будова аналізатора.
Сприймальна часина – рецептор, що перетворює певний вид енергії в нервовий процес.
Провідникова частина – аферентні (доцентрові) шляхи, що передають збудження, яке виникло в рецепторі у розташованих вище центрах нервової системи, і еферентні (відцентрові), по яким імпульси з розташованих вище центрів передаються до нижчих рівнів.
Відповідний центр в корі півкуль головного мозку – підкіркові і коркові проективні зони, де відбувається переробка нервових імпульсів з периферійних відділів.
Умови виникнення відчуттів:
безпосередня дія подразника;
цілісність аналізатора і його провідникових шляхів.
Відчуття виникають так: на рецептор діє подразник, у ньому виникає збудження, яке передається у кору півкуль головного мозку по аферентному нервовому, у центрі відбувається аналіз збудження і виникає відповідне відчуття. Відчуття не є результатом тільки доцентрового процесу, його основу становить повний рефлекторний акт. Таким чином, фізіологічною основою відчуттів є діяльність аналізатора і його провідникових шляхів.
Аналізатор складає важливу частину шляху нервових процесів (рефлекторної дуги).
Рефлекторна дуга = аналізатор + ефектор.
Ефектор є моторний орган (певний м'яз), до якого надходить нервовий імпульс із центральної нервової системи (мозку).
Взаємозв'язок елементів рефлекторної дуги забезпечує основу орієнтування складного організму в навколишньому середовищі, діяльність організму, в залежності від умов існування.
2.