Тема4. Організування праці підлеглих та проектування робіт

1. Сутність організування діяльності адміністрації та її роль в адміністративному менеджменті

Організація – процес створення такої структури підприємства, яка б надавала можливість людям ефективно працювати разом для досягнення поставлених цілей. Організацію як функцію управління можна розглядати у двох аспектах:

• Розподіл усього обсягу роботи між підрозділами(горизонтальний поділ праці)

• організація взаємозв’язку між ними відповідно до повноважень та відповідальності(вертикальний поділ)

В основі другого аспекту лежить делегування – передача завдань уповноваженій особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Метою делегування є:

• Розвантаження керівників з метою вирішення стратегічних та перспективних завдань управління

• Підвищити дієздатність нижчого рівня управління

• Активізувати людський чинник, збільшити зацікавленість працівників

Процес делегування складається з таких етапів:

1. Доручення підлеглим індивідуальних конкретних завдань

2. Надання відповідних повноважень і ресурсів підлеглим

3. Формування порядку дій для підлеглих щодо дорученого їм завдання(Файоль)

Відповідальність – зобовязаність вирішувати поставлені завдання та відповідати за якість їх виконання.

Повноваження – обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких працівників на виконання нових завдань. Повноваження делегують не посаді, а особі яка її займає. Часто плутають повноваження та владу. Повноваження – обмежене, делеговане певній посаді право використовувати ресурси організації, а влада – реальна здатність діяти та мати можливість впливати на ситуацію. Можна мати владу, але не мати повноважень.

Підлеглим делегування повноважень дозволяє:

• Максимально продуктивно використовувати свої здібності, знання, досвід і здобувати нові вміння

• Проявляти ініціативу і самостійність

• Розвивати себе як особистість

• Демонструвати оточуючим власні можливості, підвищуючи в їхніх очах свій престиж і створювати базу для кар’єрного зростання

2. Організування структури адміністрації

Рівень управління – сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості одних ланцюгів іншим. Кількість рівнів управління залежить масштабів виробництва, технології, діапазону контролю.

Організаційна структура формується зі складу, змісту, трудомісткості виконання загальних і спеціальних функцій управління, визначається як формальні правила, що розроблять менеджери для:

• поділу праці та розподілу офіційних обов’язків серед співробітників і окремих груп

• Визначення сфери контролю керівників

• Координацію всіх функції щоб організація існувала як єдине ціле

Під організаційною структурою слід розуміти впорядковану структуру взаємопов’язаних елементів,які забезпечують функціонування та розвиток організації. Відносини між елементами структури підтримується за допомогою зв’язків горизонтального та вертикального рівня.

Організаційні структури мають відповідати таким вимогам:

• Оптимальність

• Оперативність

• Гнучкість – реагувати на зміни

• Надійність – гарантія достовірності передачі інформації, безперебійне функціонування

• Економічність – мінімальні витрати на управління

• Спеціалізація

• Незалежність від конкретних осіб

Під час побудови організаційних структур управління можна використовувати такі методи:

• Моделювання – формалізовані математичні та графічні обриси(розподіл обов’язків та повноважень і їх оптимізація за допомогою ПК)

• Експертна оцінка

• Організаційне нормування(регламентування) – система нормативів, правил, які є базові для проектування структури управління. Організаційну структуру розробляють зверху-вниз

Послідовність дій така:

1. Розподілити організацію по горизонталі на широкі блоки, які відповідають напрямам діяльності(інколи це робить відповідно до стратегій)

2. Встановлення співвідношення повноважень різних посад(спеціалізація, усунення подвійного керівництва)

3. Визначити службові обов’язки(сукупність завдань і функцій,які доручаються конкретним особам)

На організаційну структуру впливає:

• Географічне організування організації

• Вплив технологій

• Ставлення менеджерів до нетрадиційних форм побудови організації

• Динамізм зовнішнього середовища

Стратегія має великий вплив на вибір організаційної структури, однак необов’язково змінювати організаційну структуру кожного разу коли організація переходить до реалізації нової стратегії, але обов’язково визначати чи відповідає стратегії існуюча організаційна структура і потім вносити зміни в разі необхідності

3. Рівні організаційного управління

Більшість організацій мають три рівні управління – верхній, середній і нижній. Керівники кожного рівня виконують однакові функції Відмінність полягає лише у значенні, якого вони надають кожній функції. Технологічний і професійно-кваліфікаційний рівень розподілу праці менеджера залежить від видів і рівня складності виконуваних робіт. За цими критеріями в апараті управління виділяють 3 категорії працівників: керівники, спеціалісти і службовці.

Керівники нижнього рівня керівництва це посадові особи, які безпосередньо керують роботою своїх підлеглих(майстер, бригадир, керівник групи, агент з питань постачання, експедитор.

Керівники середнього рівня – керівники цехів, начальники виробничого комплексу, які відповідають за повсякденну діяльність своїх підрозділів.

Завдання керівників полягає у прийнятті рішень та організації їх практичної реалізації. Спеціалісти проектують і розробляють варіанти рішень. Службовці займаються в основному за інформаційне забезпечення цього процесу. Складність управлінських робіт враховується у вимогах, яким повинні відповідати менеджери, що займають визначену посаду. Відповідно до цього в плановій і звітній практиці нашої держави виділяють такі основні посади управлінського персоналу:

• Керівники та їх заступники

• Головні спеціалісти, інженери, економісти

• Розрахунково-бухгалтерський персонал

• Канцелярський персонал

• Юридичний персонал

Структура основних рівнів адміністративно-державного управління містить три рівні – національний, регіональний і місцевий. Вони можуть створюватись і функціонувати незалежно один від одного(федеральна модель) або в межах єдиної адміністративно-державної системи(унітарна модель). Кожному з рівнів управління відведена власна автономна сфера компетенцій, де кожний підпорядковується у політичних відносинах іншим органам: парламенту, уряду, общинному представництву тощо(відповідно до закону).

Національний (федеральний) рівень управління. У більшості країн цей рівень включає адміністрацію президента, апарат уряду, апарат парламенту і верховного суду. Структура центральних органів досить часто змінюється. Практично у всіх країнах розподіл функцій між відомствами як на рівні центральних органів, так і їх регіональних і місцевих підрозділів породжує колізії компетентності. Безконечний перерозподіл функцій у різних комбінаціях є одним із основних напрямків адміністративних реформ.

Регіональний рівень управління(штати, землі, провінції, республіки). У федеральних державах переважна частина завдань адміністративного управління припадає саме на цей рівень, оскільки саме тут реалізується як більшість федеральних законів, так і власне право. Відмінною ознакою унітарних держав навпаки є суцільне виконання законів на всій території країни. В унітарній системі адміністративно-державного управління статус адміністративних організацій у всіх регіонах визначається законом однаково. Федеральна система адміністративно-державного управління передбачає, що органи регіонального управління в будь-якому штаті(землі, провінції) створюється в кожному випадку відповідно до законів даного регіону.

Місцевий рівень управління(графство, область, місто). І в унітарних і в федеральних державах на місцевому рівні управлінні рівні адміністративного управління органи виконують 6 основних функцій:

• Суспільна безпека(поліція, пожежна охорона, медична)

• Програми допомоги людям(пенсіонери, інвалід, діти, обдаровані діти)

• Регулювальні функції(дорожня безпека, захист прав споживачів, безробіття, міграція)

• Суспільні послуги(школи, бібліотека, дит садочки)

• Володіння і розпорядження державного підприємства(вертикальне управління)