2. Особливості стратегічного планування

Стратегічне планування передбачає постійну переоцінку і переробку початково розроблених концепцій розвитку організацій з урахуванням зовнішніх змін. Стратегічне планування, будучи елементом системи стратегічного управління, являє собою сукупність елементів, які забезпечують досягнення мети на основі врахування комплексу ресурсів, необхідних для здійснення планових заходів. В основу стратегічного планування вкладено поняття стратегії. Стратегія – детальний всебічний комплексний план, набір дій та рішень, яке розробляється керівництвом для досягнення цілей фірми.

Основне завдання стратегії – забезпечити впровадження інновацій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації змін до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності компанії. Стратегію розробляє найвище керівництво, але її реалізація передбачає участь керівників усіх рівнів управління.

Етапи стратегічного планування:

1. Формування місії та цілей підприємства

2. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовищ

3. Оцінювання ризиків

4. Розробка пакету стратегії

Місія – це загальна ціль організації, яка визначає причину її існування. Формулювання місії охоплює:

• Завдання фірми з погляду її основних послуг і виробів, ринків і технологій(тобто якою підпр діяльністю займається фірма)

• Зовнішнє середовище фірми, яке визначає її робочі принципи

• Культура організації(корпоративна) – робочий клімат, імідж, цінності компанії

Місія деталізується цілями. Цілі мають бути конкретними, виміряними, мати чіткий горизонт планування, бути досяжними. Експерти рекомендують перевіряти діяльність стратегічних цілей щорічно або відповідно до зміни основних чинників(інфляція, політичне становище, грошова політика, податкова тощо)

Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища

Методи аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища:

1. Аналізування середовища підприємства за структурними елементами:

• Для зовнішнього середовища – споживачі, конкуренти, постачальники, контрагенти, органи державної влади

• Для внутрішнього середовища – працівники, ресурси, технологічні процеси, політика управління

2. Ланцюг Портера(аналіз зовнішнього середовища)

3. PEST аналіз

4. Портфельний аналіз

5. Ланцюг створення вартості (аналіз внутрішнього середовища)

6. SWAT аналіз

Для аналізу зовнішнього середовища, а особливо конкурентної позиції використовується метод Матриці Бостонської фінансової групи та Матриця Маккінзі

Д\З аналіз цих методів, Балансові стратегічні карти, Balance co-cards

Аналізування ризику

Аналізування ризиків здійснюється за допомогою кількісних і якісних методів(дисперсія, метод нейронних мереж), як широко застосованих, так і спеціально розроблених кожною організацією окремо.

Залежно від рівня управління виділяють корпоративну, функціональну та ділову(оперативну) стратегію.

В залежності від життєвого циклу компанії виділяють стратегію зростання, стабілізації, скорочення.

За характером поведінки виділяють активну та пасивну стратегію. Активна(наступальна, експансивна) характеризується:

- диверсифікацією – постійне розширення діяльності фірми

- технологічна орієнтація – фірма розробляє нову продукцію ,а потім оцінює можливості ринку

- наступальністю

Пасивна стратегія(реактивна) характеризується:

• концентрацією фірми на певному сегменті ринку

• Ринковою орієнтацією – фірма спочатку визначає потреби споживачів, потім власні технологічні можливості для розробки товару, який може задовольнити ці запити

• Оборонна стратегія – захист частки ринку

17.03.12

3.3 Методичні основи адміністративного планування

З погляду менеджменту функція планування полягає у розробці змісту та послідовності дій для вирішення поставлених завдань. Для того, щоб планування виконувало свої функції воно повинно базуватись на таких принципах: повнота, точність, еластичність економічність, безперервність, гнучкість та масовість.

Адміністративне планування має свої прийоми та методи, які відрізняються від методів планування економічних показників господарської діяльності(балансовий, техніко-економічних розрахунків, економіко-математичне моделювання).

До методів адміністративного планування відносять:

• Метод послідовного опису операцій

• Графіки виконання

• Метод сітьового планування

• Метод робочого календаря, цільові комплексні програми

Суть методу послідовного опису операцій полягає у складанні плану виконання робіт, кожна з яких описується необхідним ступенем деталізації. Даний план може бути у вигляді послідовного переліку операцій, схеми та таблиці

Графіки виконання передбачають Що, Коли і Ким має бути зроблене в межах певних строків(термін закінчення робіт).

Метод сітьового планування полягає в побудові таблиці робіт, у якій вказуються параметри, що характеризують тривалість робіт та сітьового графіка, де зазнається їх послідовність. Основними поняттями сітьового планування є – події, роботи, мережа, практичний шлях. Події - це певні проміжні або кінцеві результати роботи. Момент здійснення події це досягнення проміжної або кінцевої мети. Роботи(дії) являють собою процеси, необхідні для здійснення всіх подій, крім початкових. Є 3 види зв’язків між подіями:

• Робота у звичайному розумінні слова, яка характеризується тривалістю, вартістю, затратами трудових і матеріальних ресурсів

• Очікуваннями, з якими маємо справу тоді,коли обладнання, робоча сила зайняті іншим видом робіт. Очікування характеризується витратами часу

• Логічна залежність, тобто неможливість початку одних робіт до закінчення інших і не пов’язана із затратами часу і ресурсів

Критичний шлях – така послідовність взаємопов’язаних подій ,яка враховує тривалість усіх операцій.

Метод робочого календаря – план роботи керівника чи фахівця за певний відрізок часу.

Цільові комплексні програми

Розробка програм передбачає визначення переліку та змісту заходів, їх взаємоузгодження за термінами реалізації та розподілом ресурсів. Заходи охоплюють не лише сферу виробництва, яка передбачається програмою, освоєння технологій, а й споріднені галузі виробництва предметів та знарядь праці, необхідних для випуску програмної продукції, невиробничого споживання цільового продукту. Організаційними передумовами формування цільових комплексних програм є своєчасне виявлення або визначення переліку проблем, для яких необхідно розробити програму, формування колективу розробників, визначення головної організації, розроблення і затвердження вихідних матеріалів на програму, які б чітко формували мету, попередня зорієнтованість на ресурси та результати. Елементи цільової комплексної програми:

1. Головна мета

2. Дерево цілей

3. Ресурсне обґрунтування

Ресурсне обґрунтування програми передбачає визначення витрат на здійснення кожного із заходів програми та витрати на програму загалом. У цьому розділі програми відображаються потреба у капітальних вкладеннях, необхідних основних видах матеріальних ресурсів, потреба в робочій силі, фінансових ресурсах тощо. Для розробки і обґрунтування варіантів цільових комплексних програм, доцільно використовувати такі методи:

• Економічний аналіз розвитку окремих комплексів і сфер економіки – задоволення потреб народного господарства і населення у кінцевій продукції, порівнянням альтернативних варіантів, структурний аналіз, тобто методи формування структурних і технологічних варіантів задоволення потреб народного господарства у виробництві продукції, балансові методи(нормативні та статистичні), факторне обґрунтування(виробнича функція)

Типологізація цільових комплексних програм

За рівнем та складом ЦКП поділяють:

• Міждержавні і державні

• Міжгалузеві і галузеві

• Міжрегіональні і регіональні

• Локальні

• На рівні підприємства чи організації

За сутністю бувають:

• Соціально-економічні

• Виробничі

• Науково-технічні

• Екологічні

• Маркетингові

• Інституціональні – метою є оптимізація організації управління підприємством, трансформація відносин власності