Наступ німецьких військ в Арденах

У жовтні 1944 р. союзники розпочали операцію, метою якої було прорвати "Лінію Зігфріда", форсувати Рейн та оволодіти Руром — промисловою базою Німеччини, проте наступ союзників було зупинено. Їхні війська союзників, які постачалися всім необхідним зі США та Англії, були прив'язані до чіткості роботи атлантичних комунікацій, які, у свою чергу, залежали від пропускної здатності портів на Півночі Франції, Бельгії, Голландії. Німецькі війська, відступаючи, намагалися максимально зруйнувати портові споруди, комунікації. Єдиним великим портом, який дістався союзникам без значних ушкоджень, був Антверпен. Він знаходився близько до фронту і був ідеальним з точки зору постачання військ союзників. Гітлер, програючи на всіх фронтах, не залишав надій переломити хід війни на свою користь. Великі сподівання він покладав на суперечності між союзниками. "Я бачу, як ці суперечності стають дедалі сильнішими з кожною годиною. Якщо зараз ми зуміємо завдати нечисленних тяжких ударів, тоді цей ... єдиний фронт раптово завалиться". З цією метою німецьким командуванням було підготовлено великий наступ на заході в районі Арден; метою операції стало оточення союзних військ і захоплення Антверпена. Маючи 39 дивізій проти 89 союзницьких, німецьке командування зосередило їх на відносно вузькій ділянці фронту. Організації німецького наступу сприяло те, що погода не дозволяла союзникам використовувати перевагу в авіації. Німецький план був справжньою авантюрою. Німецькі танки мали пального на 100 км. Весь розрахунок прориву фронту базувався на несподіваності та захопленні складів пального американської армії. Для успішного просування німецьких військ було створено підрозділ на чолі з О.Скорцені, переодягнений у форму американської армії. Він мав просуватися тилами військ союзників, поширювати паніку і захоплювати важливі об'єкти. Німецький наступ розпочався 16 грудня і тривав до 26 грудня 1944 р. Німці просунулись на 90 км вглиб оборони союзників і зупинились: було вичерпано резерви, особливо пальне. На початку січня німецькі війська завдали ще одного удару в Ельзасі. Склалась ситуація, при якій ні союзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свій бік. В.Черчілль звернувся до Й.Сталіна з проханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня радянські війська перейшли в атаку на всіх 1200 км фронту (Вісло-Одерська операція). Таким чином, останнє сподівання Гітлера на злам у ході війни не виправдалось.

Бойові дії на Тихоокеанському театрі

На початку 1944 р. США встановили свій контроль над Маршалловими островами, а з часом — над Маріанськими островами та Філіппінами. 23 жовтня 1944 р. біля острова Лейте (Філіппіни) відбулась найбільша в історії Другої світової війни морська битва між флотом союзників та японцями. У ній з обох сторін брали участь 330 великих кораблів, зокрема 39 авіаносців та 21 лінкор. У результаті 4-денної битви японський флот було розгромлено: втрати становили 4 авіаносці, 3 лінкори та велику кількість менших суден, а також сотні літаків. До літа 1945 р. японці повністю втратили контроль над Індонезією та частиною Індокитаю, але продовжували чинити відчайдушний опір (оборона островів Іводзіма та Окінава) і тому остаточний розгром Японії вимагав значної підтримки з Європи, допомоги США та Англії з боку СРСР.