
- •Методичні вказівки до виконання розрахункового завдання з курсу «комп’ютерна логіка. Логіка дискретних автоматів»
- •4.6. Побудова основної таблиці абстрактного автомата 36
- •4.7. Побудова граф-схеми переходів 37
- •1. Синтез мікропрограмного автомата за схемою алгоритму
- •4) Кодування внутрішніх станів автомата;
- •2. Варіанти індивідуальних завдань
- •3. Синтез автомата мілі
- •3.1. Побудова змістовної схеми алгоритму
- •3.4. Побудова таблиці кодування мікрокоманд
- •3.5. Побудова закодованої мікрокомандної схеми алгоритму
- •3.6. Побудова основної таблиці абстрактного автомата
- •3.7. Побудова граф-схеми переходів
- •3.8. Побудова системи рівнянь функції переходів
- •3.9. Побудова системи рівнянь функції виходів
- •3.10. Кодування внутрішніх станів автомата
- •3.11. Побудова схеми операційного автомата
- •4. Синтез автомата мура
- •4.1. Побудова змістовної схеми алгоритму
- •4.2. Побудова таблиці кодування операційних та умовних вершин
- •4.3. Побудова закодованої мікроопераційної схеми алгоритму
- •4.4. Побудова таблиці кодування операційних та умовних вершин
- •4.5. Побудова закодованої мікрокомандної схеми алгоритму
- •4.6. Побудова основної таблиці абстрактного автомата.
- •4.7. Побудова граф-схеми переходів
- •4.8. Побудова системи рівнянь функцій переходів
- •4.9. Кодування внутрішніх станів автомата
- •4.10. Побудова схеми операційного автомата
- •Список літератури
- •61002, Харків, вул. Фрунзе, 21.
- •61002, Харків, вул. Фрунзе, 21.
3. Синтез автомата мілі
Розглянемо синтез автомата Мілі на прикладі 1.
Приклад 1. Побудувати операційний автомат, що обчислює кількість парних елементів у двох одновимірних масивах A[n] і B[m]. Мікропрограмний автомат реалізувати за схемою алгоритму у вигляді автомата Мілі. Функціональну схему автомата синтезувати на елементах І, АБО, НІ та RS-тригерах, доповнюючи її необхідними за алгоритмом функціональними автоматами.
3.1. Побудова змістовної схеми алгоритму
До складу змістовної схеми алгоритму (рис. 3.1) входять операційні (рис. 3.2) та умовні вершини (рис. 3.3). У нашому прикладі використовуються чотири умовні вершини і десять операційних.
3.2. Побудова таблиці кодування операційних та умовних вершин Кожна вершина схеми алгоритму, чи то операційна, чи то умовна, кодується. Причому якщо операційна або умовна вершини повторюються, то кожній з них далі присвоюється її попередній код. Кодування вершин подане у табл. 3.1.
Таблиця 3.1 – Таблиця кодування вершин
Код |
Зміст |
Примітка |
mY1 |
i = 1 |
|
mY2 |
Kol = 0 |
|
mY3 |
A[i] |
Введення А[і] |
mY4 |
kol = kol + 1 |
|
mY5 |
i = i + 1 |
|
mY6 |
B[i] |
Введення B[і] |
mY7 |
kol |
Виведення kol |
X1 |
A [i] mod 2 = 0 |
так – 1, ні – 0 |
X2 |
i n |
так – 1, ні – 0 |
X3 |
B [i] mod 2 = 0 |
так – 1, ні – 0 |
X4 |
i ≤ m |
так – 1, ні – 0 |
3
mY1
mY2
mY5
1
1
mY1
mY5
1
1
0
0
0
0
.3.
Побудова закодованої мікроопераційної
схеми алгоритму
Рисунок 3.4 – Закодована мікроопераційна схема алгоритму
3.4. Побудова таблиці кодування мікрокоманд
Складаємо таблицю кодування мікрокоманд (табл. 3.2). Кожна мікрокоманда кодується своєю мікрооперацією, але мікрооперації, які виконуються одна за одною послідовно протягом одного такту, об’єднуються в одну мікрокоманду. У даному прикладі дві мікрооперації (mY1 і mY2) виконуються одна за одною послідовно. Тому вони об’єднані в одну мікрокоманду Y1.
Таблиця 3.2 – Таблиця кодування мікрокоманд
Мікрокоманда |
Мікрооперація |
Y1 |
mY1, mY2 |
Y2 |
mY3 |
Y3 |
mY4 |
Y4 |
mY5 |
Y5 |
mY1 |
Y6 |
mY6 |
Y7 |
mY7 |