Інтернет-ресурси:

14. Офіційне інтернет-представнитво Президента України [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.president.gov.ua

15. Офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського [www.nbuv.gov.ua].

Питання 1. Суть, значення податків та податкової політики.

Оподаткування є невід'ємним елементом державності. Функціонування держави передбачає мобілізацію коштів з метою фінансування державних витрат. Переважна частина доходів для забезпечення функцій держави залучається у вигляді податків. Тому оподаткування розглядають як економічну основу функціонування держави. З розвитком державності змінюється і система оподаткування. Для кожного історичного етапу суспільного розвитку використовуються певні форми і способи стягнення податків. Зміни в системі оподаткування визначаються станом економічного, соціального і політичного розвитку країни.

За допомогою оподаткування частина доходів від громадян та суб'єктів господарської і фінансової діяльності передається до державних фондів, які мають забезпечувати розвиток країни. Мобілізовані ресурси використовуються з метою фінансування функцій держави. Ці процеси мають об'єктивний характер. Для забезпечення обороноздатності, судочинства, державного управління, проведення соціальної політики та виконання інших функцій у державі створюють відповідні фонди, джерелами фінансування яких є різні надходження. Та найбільш важливу роль відіграють податки.

Перш за все податки - виплати суб'єктів до державних фондів. Державні органи влади визначають коло осіб, що залучаються до оподаткування.

По-друге, це обов'язкові платежі. Суб'єкти оподаткування зобов'язані здійснювати установлені виплати в обов'язковому порядку. У разі їх відмови виконати добровільно, ці вимоги використовують засоби примусового стягнення. Для цього у складі державного апарату формують відповідні служби.

По-третє, податки сплачують у певних, установлених законодавством країни, обсягах. їх величина залежить від багатьох факторів: стану розвитку економіки, рівня доходів суб'єктів оподаткування, обсягів державних видатків та ін.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходів до системи оподаткування.

Перший ґрунтується на визнанні необхідності обов’язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у 2-х аспектах – цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованій Е. Саксом, а саме: послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов’язкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературу називають податком за А. Пігу. Коригувальні податки, за А.Пігу, є досить ефективним і відносно простим методом централізації ВВП в руках держави. Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні і соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання платників податків.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов’язок. Податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем-податкоплатником, дістав назву «податок Кларка», від імені американського економіста Едварда Кларка.

У поглядах на податок відбувається трансформація у бік розуміння податку в ринкових умовах як усвідомленої необхідності. Для суб’єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує їхні реальні доходи. Але його сплата є обов’язковою для задоволення суспільних потреб і не залежить від бажання та волі конкретного платника.

Загалом, податки – це сукупність фінансових відносин між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів фінансових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки використовують для мобілізації коштів до різних державних фондів. Найважливішими є державний та місцеві бюджети. Це – основні фонди, що формуються на рівні держави або відповідної територіальної одиниці. Вони є основою фінансування функцій державних органів управління.

В Україні адміністрування податків на зборів регулюється Податковим кодексом України. Відповідно до Податкового кодексу України податки – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового кодексу. [1]

Однак податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними централізованими фондами. Розрізняють також збір, плату та внесок.

Збором (платою, внеском) згідно даного Кодексу є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. [1]

Варто зазначити, що залежно від форми оподаткування податки поділяються на:

1. прямі податки – податки, які справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування та включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Вони поділяються на:

• особисті – податки, які сплачують платником податків за рахунок і залежно від отриманого їм доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

• реальні – податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не реальний,а передбачуваний дохід;

2. непрямі податки (на споживання) – податки, які справляються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надлишка до ціни виробництва товару і сплачується споживачем.

За деякими класифікаціями непрямі податки поділяють на акцизи, фіскальні монополії та мито.

Фіскальні монополії - це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів. Монополія держави може бути повна і часткова.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку, становить податкову систему України.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на додану вартість;

• акцизний податок;

• митний податок;

• збір за першу реєстрацію транспортного засобу

• екологічний податок;

• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

• рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

• плата за користування надрами;

• плата за землю;

• збір за користування радіочастотним ресурсом України;

• збір за спеціальне використання води;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного бюджету і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До місцевих податків належить:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

• єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• збір за місця для паркування транспортних засобів;

• туристичний збір.

Необхідно зазначити, що Україна зміцнила свої позиції у рейтингу Світового Банку "Doing Business Report-2013". Таке зростання порівняно з минулим роком (зі 152 місця до 137) стало результатом системної і цілеспрямованої роботи з удосконалення податкової системи та покращення умов ведення бізнесу. На цьому наголосив голова ДПС у Кіровоградській області Ігор Вірієнко.

За його словами, найбільші досягнення України були відзначені експертами саме у сфері оподаткування. Так, у рейтингу податкових систем "Paying Taxes", який є складовою "Doing Business Report", прогрес склав 18 пунктів: зі 181-ї сходинки наша держава піднялася на 165-у. Авторитетні міжнародні експерти надали високу оцінку запровадженню електронних сервісів для платників та вдосконаленню процедур адміністрування. Так, якщо на початку 2011 року в електронному вигляді звітували лише 39% платників ПДВ, то на сьогодні – більше 98%. У перспективі – повне охоплення платників податку на прибуток, земельного податку, податок на доходи фізичних осіб та всіх інших видів податків електронною звітністю.

Фахівці Світового банку відзначили значний прогрес України за таким показником, як витрати часу на адміністрування податків. Минулого року бухгалтери та підприємці витрачали на податкові процедури в середньому 657 годин, зараз – 491. Покращення умов ведення бізнесу в України також забезпечене за рахунок значного скорочення кількості податків та зборів із прийняттям Податкового кодексу і зниження сумарного податкового навантаження.

Ігор Вірієнко підкреслив – законодавство передбачає подальше зниження податкових ставок. Так, якщо ставка податку на прибуток на момент прийняття Податкового Кодексу становила 25%, а на поточний момент – 21%, то у 2013 році вона буде знижена до 19%. Ставка ПДВ у 2014-му становитиме 17%. Таким чином, за два роки Україна матиме всі підстави позиціонувати себе як країна з однією із найбільш ліберальних податкових систем у Європі.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить у рамках податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика – один із багатьох, але найважливіших важелів втручання держави в соціально-економічні процеси. Це є наслідком постійно зростаючої ролі держави в економіці та суспільному житті, що постійно потребують певних фінансових ресурсів. У розвинутих країнах світу рівень перерозподілу ВВП через податки є дуже суттєвим, а тому податкові інструменти здійснюють значний вплив на економічний розвиток як окремого ринкового агента, так і держави в цілому. [6]

Роботи західних економістів не мають чітких визначень категорії “податкова політика”. Тому розглянемо деякі наукові підходи до визначення поняття «податкова політика» зарубіжними та вітчизняними науковцями (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Науковий підхід до визначення поняття «податкова політика»

Автор	Визначення поняття
С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі	Використовують термін «фіскальна політика» і тлумачать її як рішення, що приймаються державними структурами щодо своїх доходів і витрат.
У підручнику “Економікс” Кемпбелла Р. Макконелла та Стенлі Л. Брю	Поняття фінансово-бюджетної та фіскальної політики об’єднані і визначаються як зміни, що вносяться урядом до порядку здійснення державних видатків і оподаткування, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та неінфляційного національного продукту.
М.В. Карп	Податкова політика є складовою частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову і довгострокову перспективи і охоплює такі поняття, як концепція державної діяльності в сфері оподаткування, податковий механізм, а також управління податковою системою держави
Б.Х. Алієв і А.Н. Абдулгалімов	Податкова політика – це діяльність держави, що виражена в комплексі заходів, що здійснюється уповноваженими на те органами державної влади і державного управління в сфері податків і зборів, відображаючи класифікацію податків, методи і принципи оподаткування, діючих на законній основі в податковій системі даної держави
М.Н. Карасьов	Податкова політика розглядається як сукупність організаційних, економічних і правових заходів, що забезпечують на єдиних принципах обґрунтовану систематичну діяльність органів держави, направлену на оптимальне, повне та адекватне регулювання оподаткування
Юрій С.І., Бескид Й.М.	Податкова політика – діяльність держави в сфері встановлення, правого регламентування та організації збору податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів
Крисоватий А.І.	Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків та податкових платежів, які є знаряддям розподілу та перерозподілу частини валового внутрішнього продукту та формування централізованих фондів грошових ресурсів держави
Федосов В.М., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О.	Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків, зокрема, з формування державних доходів за рахунок постійних і тимчасових джерел, встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, механізму зарахування
Василик О.Д.	Податкова політика – це державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. Її метою є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової активності
Іванов Ю.Б., Тищенко О.М.	Податкова політика – це система відносин, які складаються між платниками податків і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах ведення господарства і різних економічних системах
Соколовська А.М.	Сучасна податкова політика полягає у встановленні і зміні елементів податкової системи (різновидів податків, ставок, структури, суб’єктів, об’єктів оподаткування, пільг тощо) для забезпечення надходжень до бюджету, достатніх для виконання державою покладених на неї функцій і стимулювання економічного зростання
Данілов О.Д., Флісак Н.П.	Податкова політика – система заходів, які проводяться урядом країни щодо вирішення певних коротко- та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування
Ісаншина Г.Ю.	Податкова політика – це система дій, які проводяться державою в галузі податків та оподаткування. Податкова політика знаходить своє відображення у видах податків, розмірах податкових ставок, визначенні платників і об’єктів оподаткування, в податкових пільгах

Отже, на підставі даних визначень сформуємо таке визначення сутності податкової політики з урахуванням тенденцій глобалізації економічних систем і посилення інтеграційних процесів у світі. Податкова політика держави – це сукупність правових, економічних і організаційних заходів держави у сфері оподаткування щодо регулювання податкових відносин, які направлені на забезпечення надходжень податків до централізованих фондів грошових ресурсів держави й стимулювання економічного зростання за допомогою податкової системи. Вона визначається ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються у світогосподарських зв’язках.

Залежно від організаційної структури управління державою розрізняють податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб'єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми (юридичних і фізичних осіб).

Основна мета державної податкової політики полягає в організації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов'язаних із виконанням нею своїх функцій, а також стимулювання розвитку виробництва, зниження податкового тягаря на сумлінних платників податків, і насамперед, на вітчизняних виробників, зменшення неплатежів і розширення податкової бази.

Основними проблемами податкової системи є:

– значна витрата часу й коштів суб'єктів підприємницької діяльності на ведення податкового обліку й сплату податків;

– неефективна й надмірно витратна для держави й бізнесу система адміністрування податків і зборів, що неспроможна забезпечити повноцінне наповнення державного бюджету й зниження частки тіньової економіки з одночасним дотриманням балансу прав податкових органів і платників податків;

– нестабільність і непередбачуваність податкової системи, що призводить до високих податкових ризиків для бізнесу й обмежує можливість середньо- і довгострокового планування;

– високий рівень ухиляння від податків і нерівномірне податкове навантаження на підприємства різного розміру й окремі галузі економіки;

– невиконання податковою системою функції згладжування соціальної нерівності.

Причинами наведених вище проблем є:

– значна кількість малоефективних податків та зборів і незначна тривалість базових податкових періодів;

– нестабільна нормативно-правова база оподаткування й суперечливість окремих законодавчих норм;

– нераціональна система податкових пільг, що залишає можливості для ухиляння від сплати податків і не стимулює інноваційну діяльність та енергоефективність;

– значні розбіжності міжподатковим і бухгалтерським обліком;

– відсутність оподаткування майна.

Таким чином, у даному питанні ми визначили сутність податків та податкової політики, охарактеризували науковий підхід до визначення поняття «податкова політика». Для кращого розуміння податкової політики держави необхідно визначити основні заавдання податкової політики, принципи та напрями реалізації, чому й буде присявчене наше наступне питання.