30.Необхідність та принципи здійснення державно-приватного партнерства в Україні

Державно-приватне партнерство – співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.

Державно-приватне партнерство (ДПП) визначено серед ключових механізмів реалізації політики модернізації економіки України, вирішення важливих соціально-економічних проблем. Висока ефективність ДПП як форми взаємодії держави та бізнесу доведена досвідом багатьох країн світу.

Сьогодні актуалізувались об’єктивні обставини для запровадження механізмів ДПП. Для реалізації масштабних модернізаційних проектів в різних секторах економіки потрібні значні інвестиційні ресурси, потужним джерелом яких може стати приватний бізнес. Водночас, в умовах післякризового розвитку зростає інтерес бізнесу до державної підтримки, яка дозволить знизити ризики приватних інвестицій, підвищити надійність інвестиційних проектів для кредитних організацій.

До основних принципів здійснення державно-приватного партнерства належать:

рівність перед законом державних та приватних партнерів;

заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;

узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;

незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру;

визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;

справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом.

31.Сфера застосування та форми здійснення державно-приватного партнерства

Державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах:

пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування;

виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу;

будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;

машинобудування;

збір, очищення та розподілення води;

охорона здоров'я;

туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;

забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем;

оброблення відходів;

виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;

управління нерухомістю.

Державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших сферах діяльності, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та організаціям.

Здійснення державно-приватного партнерства передбачає виконання однієї або кількох таких функцій:

проектування;

фінансування;

будівництво;

відновлення (реконструкція, модернізація);

експлуатація;

пошук;

обслуговування,

а також інших функцій, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.

У рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів України можуть укладатися договори про:

концесію;

спільну діяльність;

розподіл продукції;

інші договори.

Істотні умови договорів, що укладаються в рамках здійснення державно-приватного партнерства, мають відповідати вимогам, встановленим законами України.

Вид договору, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, визначається органом, який приймає рішення про здійснення державно-приватного партнерства.

Договори, укладені згідно з частиною першою цієї статті, регулюються законодавством з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, у разі якщо щодо них у передбаченому цим Законом порядку прийнято рішення про здійснення державно-приватного партнерства.

32.Управління видатками місцевих бюджетів ( ВМБ). ВМБ – це економ. відносини, які виникають у звязку з розподілом центр. коштів, що перебувають у розпорядженні відповідних органів влади та децентралізованих ресурсів, які є власністю місцевих органів влади. Бюджет. видатки мають певний економ. зміст зумовлений суспільним способом вироб. природою та функціями держави. Регулювання бюджет видатків виявляється в першу чергу у цільовому спрямуванні бюджет. коштів. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів держ. та місцевих бюджетів под. на: 1.видатки на забезпечення неделегованих держ.видатків тобто на забезпечення конституц. ладу держави, держ.цілісності та суверенітету тощо; 2.видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання АРК та м/с; 3.видатки на реалізацію прав та обовязків АРК та м/с, які мають місцевий характер та визначені ЗУ. ВМБ можна под. на 2 частини: 1.видатки повязані з викор. власних повноважень м/с; 2.з реалізацією делегованих законом повноважень органами держ.і виконавчої влади. Елементи управління ВМБ: 1.бюджет. планування; 2.аналіз поточного стану виконання бюджету за видатками; 3.аналіз стану виконання бюджету за видатками; 4. контроль та моніторинг виконання видаткової частини бюджету.