Лекція 3-4

Тема 2. Освіта в економічних концепціях(4 год.)

1. Освіта в класичній політекономії

2. Концепція людського капіталу в теоріях економічного зростання

3. Освіта в концепціях менеджменту

4. Економічні аспекти в соціологічних концепціях освіти

5. Освіта в теоріях постіндустріального суспільства

1. Освіта в класичній політекономії

Продуктивна природа освіти в загальному теоретичному контексті визнавалася ще класиками політичної економії.

Так, В. Петті

• намагався дати вартісну оцінку людини та її корисних властивостей;

• вважав знання і навики складовою багатства індивіда і всього суспільства.

Адам Сміт вказував на:

- продуктивну природу освіти

- стверджував, що витрати на освіту робітника не тільки сприяють росту продуктивності праці та її полегшенню, але й відшкодовуються прибутком.

- А. Сміт, стверджував, що держава, навіть якщо і немає прямого зиску, повинна забезпечувати оволодіння населенням елементарними навичками — читати, писати, рахувати тощо. Чим народ буде освіченішим, вказував Сміт, тим більше він буде вихований, схильний до порядку, буде розуміти корисні претензії різних партій і не буде піддаватися їх оманам. Такий народ буде важко залучити в легковажну чи непотрібну опозицію заходам уряду.

Давид Рікардо:

- вважав витрати на освіту складовими витрат на відтворення робочої сили і тому заробітна плата робітників обов'язково має залежати від рівня витрат на освіту і навчання, від рівня розвитку здібностей робітників до праці.

Карл Маркс виділяв просту і кваліфіковану працю.

Справжнім багатством суспільства він вважав сукупність потреб, здібностей, творчих обдарувань людей, ступінь вправності населення.

А. Маршалл, досліджуючи фактори виробництва (земля, праця і капітал), особливу увагу приділяв знанням та організації. «Знання — це наш самий найпотужніший двигун виробництва. Воно дозволяє нам підкоряти собі природу і примушувати її сили задовольняти наші потреби» (67, с 208). Він зауважував, що підвищення освіти працівника зумовлює зростання продуктивності праці самого працівника та тих, які його оточують.

Маршалл виділив у складі здібностей робітника загальні і специфічні здібності. Перевагу надає саме загальним здібностям (кмітливості, вміння швидко пристосовуватися до нових обставин, бути впевненим і точним), які закладаються в дитячому та підлітковому віці, під величезним впливом матері.

Маршалл зазначав, що: «Всі кошти, затрачені на забезпечення масам доступу до більш високих ступенів освіти, окупляться з великим зиском, якщо вони приведуть до появи ще одного Ньютона чи Дарвіна, Шекспіра чи Бетховена» (67, с. 294).

Причини багатства окремих країн Маршалл бачив саме в розвитку загальних здібностей народу, його кмітливості та енергії, не обмежених майстерністю в одній професії, і причому розвиток цей відбувається в процесі його наполегливої праці.

Загальне філософське значення має розроблена ще в XIX столітті концепція ноосфери українського вченого В.І. Вернадського. Під ноосферою (ноос — з грец. «розум», сфера — «шар») він розумів якісно новий стан біосфери Землі і навколишнього простору, що формується під впливом людської діяльності.

Дослідженню проблеми економічної ефективності освіти була присвячена академіком С.Г. Струміліним робота «Господарське значення народної освіти». Впродовж підготовки і введення загального й обов'язкового навчання дітей у країні С.Г. Струмілін зробив підрахунки його економічної ефективності. Він наголошував, що найвищу віддачу дають видатки держави на початкову освіту громадян. Вже проста грамотність, досягнута за рік навчання, сприяла підвищенню продуктивності праці робітника в середньому на 30%. За той же час навчання неграмотних робітників вже на заводі підвищувала їх продуктивність не більше, ніж на 12-16%. Таким чином, один рік шкільного навчання зумовлював зростання кваліфікації робітників у 2,6 разів більше, ніж рік навчання вже на заводі.

Подальші розробки економічних проблем освіти пов'язуються з іменами таких вчених: О. Анчишкін, О. Дайновський, С. Джалалов, В. Марцинкевич, В. Жамін, Є. Жильцов, С. Костанян, Г. Єгіазарян, В. Єрошин, С Зарецька, М. Хроменков, В. Щетинін, Б. Рябушкін, Л. Якобсон та ін. У 70 - 80-х роках російськими вченими було сформовано економіку освіти як галузь науки та навчальну дисципліну.

Серед основних досягнень російської наукової школи слід назвати:

• обґрунтування важливості цієї сфери наукових досліджень,

• розробка програми і навчального курсу економіки освіти,

• внесок у дослідження проблем економічної ефективності освітньої діяльності.

Зростання значення освіти в процесі відтворення людського фактору знайшло своє відображення в працях багатьох українських вчених. Проблеми підготовки кваліфікованої робочої сили як важливої частини досліджень закономірностей функціонування ринку праці розглядаються в роботах таких вчених, як Л. Безчасний, Д. Богиня, А. Головач, Г. Дмитренко, Г. Оганян, М. Долішній, М. Шаленко, В. Козак, В. Куценко, В. Паламарчук, В. Новіков, В. Юхименко та ін.