Лекція 2 паразитизм як спосіб життя, його місце у живій природі Поширення паразитизму у тваринному світі

Паразитичних організмів безліч: у кожного достатньою мірою вивченого виду тварин, передусім хребетних, відомі десятки, ба навіть сотні видів паразитів, що оселяються у його тканинах і органах чи на поверхні тіла, видів, які належать до різних таксонів тваринного світу. Так, самих лише гельмінтів – паразитів людини налічується близько 200 видів, а ще понад 50 видів найпростіших, до 20 видів паразитичних комах і кліщів, кілька видів пявок, представники деяких інших таксонів.

Специфічність паразитів, тобто пристосованість їх до паразитування у певного виду (видів) тварин може суттєво різнитися. Є види, здатні паразитувати лише у одного певного виду хазяїв, їх називають моноксенними. Приміром, тільки у людини паразитують цестоди Taenia solium та Taeniarhynchus saginatum, нематоди Ascaris lumbricoides та Trichocephalus trichiuris, воші (три види), певні види коростяних кліщів та демодексів, малярійні плазмодії чотирьох видів, певні види трихомонад, трипанозом, амеб тощо. Проте серед паразитів досить багато видів, здатних паразитувати у кількох видів (олігоксенні) чи навіть у багатьох видів хазяїв (поліксенні). У таких випадках звичайно є головні хазяї, умови існування в організмі яких є найсприятливішими для певного паразита і хазяї другорядні, умови існування в організмі якого є менш сприятливими, а також випадкові хазяї. Наприклад, для таких паразитів як Diphyllobothrium latum чи Opisthorchis felineus людина є головним хазяїном, разом з другорядними хазяями - свійськими та дикими хижими тваринами, для Echinococcus granulosus чи Dirofilaria repens – другорядним хазяїном (головними хазяями в першому випадку є свійські копитні, в другому – домашній собака), а Diphyllobothrium dendritium, Echinococcus multilocularis, Spirometra erinaceieuropei, Dipylidiym caninum, Fasciola hepatica, Dicrocelum lanceatum зустрічається у людини лише випадково.

Проблема специфічності детальніше розглядатиметься пізніше. Тут ці приклади наведені лише для того, аби підкреслити, що сума паразитичних видів певної локальної, регіональної або глобальної фауни в цілому не є простою сумою списків паразитів всіх вільноіснуючих видів певної місцевості, регіону чи всієї землі. Відбувається циркуляція паразитів в екосистемах, біоценозах, здійснюється обмін паразитами між різними видами хазяїв (явище параксенії, притаманне видам, здатним паразитувати принаймні у двох-трьох видів хазяїв).

У багатьох видів паразитів у життєвому циклі чергуються різні хазяї (гетероксенія), коли на різних стадіях онтогенезу паразит перебуває в різних хазяях: проміжних (на стадіях личинки, яка тільки росте і розвивається не розмножуючись, або розмножується лише вегетативно), остаточних – хазяях статевозрілої стадії паразита, в яких відбувається статеве розмноження, або паратенічних (резервуарних), в яких личинки лише переживають певний час, зберігаючи здатність до зараження остаточного хазяїна. Серед паразитів досить багато і таких видів, у життєвих циклах яких чергується два або більше поколінь, генерації яких живуть у хазяях різних видів. Серед них можуть бути і такі покоління, що ведуть вільний спосіб життя.

Однак якщо ми припустимо, що кожному вільноіснуючому виду тварин властивий хоча б один суто специфічний (моноксенний) вид паразитів, то загальне число паразитів має не поступатися кількості вільноіснуючих видів тварин, тобто перевищувати 1 мільйон. До того ж у багатьох паразитичних видів тварин відомі власні паразити. Багато паразитологів вважають, що кількість паразитичних видів має бути набагато більшою, ніж вільноіснуючих. Проте зараз відомо близько 100 000 видів паразитичних тварин, тобто не більше 10% відомих на цей час видів тварин в цілому.

Паразитичні види є серед представників більшості великих таксонів тварин, проте можна відзначити і певні винятки. Так, справжніх паразитів зовсім немає серед вторинноротих – хордових, зокрема серед хребетних та голкошкірих, а також серед губок тощо. У межах того чи іншого великого таксону частка видів, що перейшли до паразитичного способу життя, може суттєво різнитися навіть у близькоспоріднених групах, наприклад в різних класах типу плоских червів. Серед війчастих червів (турбелярій) відомо не більше 100 видів з понад 1600 видів цього класу в цілому. Натомість такі класи, як трематоди (близько 7000 видів), моногенеї (близько 1000 видів), цестоди (близько 4000 видів) та ще кілька невеликих класів плоских червів об’єднують види, які ведуть винятково паразитичний спосіб життя. Щоб переконатись у цьому, достатньо побіжного погляду на головні таксони тваринного світу.