- •Лекція 1 вступ до паразитології Головні типи взаємовідносин між живими істотами у природі
- •Класифікація форм паразитизму
- •Класифікація за просторовими відносинами
- •Класифікація за взаєминами у часі
- •Паразитологія як наука
- •Лекція 2 паразитизм як спосіб життя, його місце у живій природі Поширення паразитизму у тваринному світі
- •Наявність паразитичних видів серед представників різних таксономічних груп тварин
- •Склад паразитофауни головних таксонів тварин
- •Надпаразитизм (гіперпаразитизм)
- •Лекція 3 становлення паразитичного способу життя та еволюція паразитів Походження паразитизму та шляхи переходу від вільного до паразитичного способу життя
- •Перехід до ектопаразитизму
- •Перехід до ендопаразитизму
- •Адаптації до паразитичного способу життя
- •Життєві цикли та шляхи циркуляції паразитів в екосистемах Загальні положення
- •Головні типи життєвих циклів
- •Іі. Життєві цикли з чергуванням поколінь
- •Ііі. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна
- •Специфічність паразитів щодо хазяїна
- •Взаємовідносини в системі „паразити – організм хазяїна”
- •Шляхи проникнення паразитів в організм хазяїна
- •Лекція 5 Локалізація паразитів в організмі хазяїна
- •Ектопаразити
- •Ендопаразити
- •Виведення стадій розселення та інвазійних стадій з організму хазяїна
- •Особливості взаємовідносин паразита і хазяїна в системах різного типу
- •Дія паразитів на хазяїна
- •Реакції хазяїна на присутність паразитів
- •Лекція 6 взаємовідносини в системі „паразит-хазяїн” на популяційному рівні Розподіл паразитів у популяції хазяїна
- •Розподіл паразитів в залежності від віку хазяїна
- •Залежність зараженості паразитами та видового складу паразитів від статі хазяїна
- •Регуляція чисельності популяції паразитів у системах різного типу Типи систем „паразит-хазяїн”
- •Системи „паразит - проміжний хазяїн”
- •Системи першого типу
- •Лекція 7 Системи другого типу. Системи „паразит – остаточний хазяїн”
- •Системи „паразит – остаточний хазяїн”
- •Лекція 8 паразит і хазяїн у довкіллі
- •Залежність паразитофауни та зараженості паразитами від трофічних зв’язків хазяїна
- •Залежність паразитофауни від міграцій хазяїна
- •Лекція 9 Сезонні зміни паразитофауни та її відмінності в різні роки
- •Сезонна сплячка хазяїна
- •Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
- •Залежність паразитофауни та показників зараженості хазяїна від щільності його популяції
- •Лекція 10 Особливості паразитофауни видів–вселенців та реліктових видів тварин
- •Паразитофауна свійських тварин
- •Паразитофауна людини
- •Лекція 11 Паразити як компоненти біоценозів, циркуляція паразитів в екосистемах
- •Вчення про природну вогнищевість інвазії
- •Лекція 12 деякі особливості епідеміології та епізоотології паразитарних хвороб
- •Паразитоценологія Взаємодія між різними паразитами, які паразитують в одному хазяїні
- •Змішані хвороби
- •Рекомендована література Основна
- •Допоміжна
Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
Відомо, що видовий склад паразитофауни і показники зараженості певного виду тварин чи групи видів тварин у конкретній місцевості варіюють, з року в рік змінюються. Характер таких змін залежить переважно від погодних умов поточного року, рідше – від характеру погоди року попереднього.
Велике значення має вологість, кількість опадів, ступінь наповнення водойм. Відомо, що в багаті на опади, вологі роки різко зростає зараженість великої рогатої худоби на фасціольоз. У такі роки створюються сприятливі умови для розмноження малого ставковика, хазяїна партеногенетичних генерацій фасціол та зараження його цим паразитом. Також було з’ясовано, що зараженість майже всіма гельмінтами шпаків, які гніздяться в околицях Санкт-Петербурга, у рік з теплою сухою погодою (що нечасто трапляється в тих краях) була значно вищою, ніж у роки з пізньою весною та дощовим літом, звичайні у тій місцевості.
У багаті на опади роки високий рівень води у водоймах за певних умов негативно позначається на зараженості водоплавних птахів гельмінтами. Малі водойми в районі Чорноморського біосферного заповідника, періодично зв’язані з морськими затоками чи Дніпровським лиманом (під час весняних повеней), в посушливі роки міліють, частково пересихають і в них інтенсивно розвиваються дрібні ракоподібні – проміжні хазяї багатьох гельмінтів диких качок. Тут, на невеликих за площею водоймах, спостерігається висока концентрація водоплавних птахів, що корелює з високою екстенсивністю та інтенсивністю інвазії проміжних хазяїв-ракоподібних та, відповідно, птахів. Коли ж після кількох посушливих років настає багатосніжна зима, дощова весна, спричинюючи високий паводок, ці водойми наповнюються водою до максимального рівня. Відбувається багаторазове „розведення” проміжних хазяїв, а також розпорошення птахів по великій площі водного дзеркала. Концентрація інвазійних елементів різко зменшується, спричинюючи суттєве зниження зараженості водоплавних птахів гельмінтами.
Інколи багаторічні зміни природних водойм у тій чи іншій місцевості можуть мати певну спрямованість. Наприклад, у районі Чорноморського біосферного заповідника за 35-40 років (1960-1990) відбулися суттєві зміни природного середовища, спричинені лісорозведенням на пісках, будівництвом водосховищ на Дніпрі, розвитком розгалуженої системи зрошення, рибним промислом і риборозведенням, вирощуванням рису, іншою господарською діяльністю населення. Разом це призвело до кліматичних змін, які немовби моделювали природні процеси за типом гумідизації (зволоження) клімату. Такі зміни виявилися сприятливими для гідрофільних птахів в цілому. У цьому районі з’явилося більше 60 нових видів, у тому числі і серед тих, що гніздяться, зросла чисельність багатьох видів водоплавних птахів. Нові умови виявились оптимальними і для більшості паразитів цих птахів, зокрема список видів цестод місцевої фауни за період дослідження збільшився на 71 вид. У диких качок раніше було зареєстровано 44 види, а останніми роками – 56, цестодофауна крижнів зросла з 11 видів до 26. Проте деякі, колись звичайні, види зникли зі складу локальної фауни. Подібні зміни відбулись і в цестодофауні інших водоплавних птахів.
Детальніший аналіз ситуації показав, що всі види цестод, які десятки років тому складали ядро цестодофауни своїх хазяїв (домінантні, субдомінантні та звичайні види), зустрічались досить часто і з високою інтенсивністю інвазії, були зареєстровані і останніми роками, хоча статус деяких з них змінився. Зникли переважно рідкісні і випадкові для своїх хазяїв види, тобто виявляється певна стабільність ядра паразитофауни, зумовлена достатньою стабільністю пташиного населення у регіоні та високою специфічністю цестод. Зміни, що сталися у фауні гідробіонтів, також вплинули на локальну паразитофауну. Частіше зустрічаються види, розвиток яких пов’язаний з поліхетами (чисельність останніх збільшилась внаслідок замулення морських заток). В той же час паразити, пов’язані з певними групами риб, зникли чи стали рідкісними (зменшення численності і різноманітності риб у зв’язку з перепромислом, забрудненням морських заток та регулюванням стоку Дніпра).