Фінансова діяльність довірчих товариств України у 1995—2002 рр., тис. Грн

Показник	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Статутний фонд	21 663	27 016	36 266	33 713	31 243	26 400	24 910	25 786
Вартість акти­вів (майна), що перебувають в управлінні довірчого това- риства	42 849	113 068	146 112	119 215	110 993	93 163	83 612	95 340
Доходи від здійс- нення довірчих операцій	5108	6494	11 699	17 788	3006	7814	8389	4220
Витрати	5473	10 240	12 435	17 380	3755	9372	5542	6438
Перевищення доходів над ви- гратами	– 365	– 3746	– 736	480	– 749	– 1558	2847	– 2218

Сьогодні довірче управління — це взаємний ризик довірителя-інвестора і трасту внаслідок слабкої регламентації надання трастових послуг і базових регулятивних неузгоджень.

На розвинутих фінансових ринках до числа провідних інституцій посередників відносять і пенсійні фонди. Акумулюючи значні кошти у формі пенсійних внесків, названі структури розміщують їх на фінансових ринках, даючи таким чином необхідні ре­сурси для реалізації великих промислових інвестиційних проектів.

Згідно з результатами досліджень до основних напрямів впливу пенсійних фондів на розвиток фінансових ринків у цілому та про- ектного фінансування зокрема можна віднести такі: стимулювання конкуренції; сприяння фінансовим інноваціям та появі цінних паперів, забезпечених активами, структурованих продуктів, похідних фінансових інструментів; сприяння цілісності ринку; сприяння захисту прав інвесторів; вирішення конфліктів інтересів та агент- ських проблем. Поряд із цим діяльність пенсійних фондів позитивно впливатиме на модернізацію ринкової торгівлі, зокрема процедур клірингу та розрахунків, розвиток системи корпоративного управління та системи регулювання діяльності фінансових установ.

Як свідчить міжнародний досвід, ефективний розвиток недержавних пенсійних фондів (НПФ) міцно пов’язаний і з рівнем рин­кової капіталізації. Зокрема, у тих країнах, де рівень капіталізації є досить високим і перевищує ВВП (Нідерланди, Великобританія, США), сукупні активи недержавних пенсійних фондів є значними за обсягами (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Активи недержавних пенсійних фондів та ринкова капіталізація (у % до ВВП)

Сьогодні в Україні за рахунок таких інституційних інвесторів, як недержавні пенсійні фонди, передбачається суттєво активізувати розвиток вітчизняного інвестиційного ринку. На ці цілі має бути спрямовано до 70 % пенсійних активів, тож проблеми інвестування для НПФ є надзвичайно актуальними, зважаючи на те, що законодавча база щодо їх функціонування потребує значного вдосконалення.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення», що були прийняті у липні 2003 р., пенсійна система України складатиметься з трьох рівнів.

Перший рівень — це система солідарних виплат, внески до якої сплачують усі працівники та їх працедавці (25 % фонду зарплати). За рахунок цих коштів виплачуватимуться страхові пенсії, розмір яких залежатиме від заробітної плати, з якої сплачуватимуться внески, та тривалості страхового стажу. Другий рівень передбачає запровадження системи загальнообов’язкового нагромаджувального пенсійного страхування. Її суть полягає у тому, що частка обов’язкових внесків громадян нагромаджуватиметься в єдиному нагромаджувальному фонді, куди планується зараховувати 7 % фонду зарплати, і обліковуватиметься на їхніх індивідуальних нагромаджувальних пенсійних рахунках. Третій рівень передбачено створювати у вигляді недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ), яке здійснюється:

1) НПФ шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами НПФ та вкладниками цих фондів;

2) страховими організаціями шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалід­ності або смерті учасника фонду;

3) банківськими установами шляхом укладання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пен- сійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

НПФ — юридична особа, створена відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функ­ціонує та провадить діяльність виключно з метою нагромадження пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

НПФ створюється у вигляді рахунку, на якому нагромаджуються кошти, тобто він слугує для їх залучення, а безпосереднє управління цими активами здійснює компанія з управління активами (КУА), яка аналізує ринок фінансових інструментів, розміщує активи відповідно до інвестиційної декларації фонду, забезпечує дохідність НПФ. У функції компанії-адміністратора вхо­дять обслуговування фонду і від його імені укладання пенсійних контрактів, ведення індивідуальних пенсійних рахунків, облік пенсійних внесків, розрахунки пенсійних виплат, пенсійні виплати на банківські рахунки. Допускається тільки суміщення функцій компанії-адміністратора і КУА, але для того щоб управляти активами, такій компанії обов’язково потрібно виконувати вимоги щодо розміру статутного фонду, обсягу власного капіталу, який необхідно підтримувати, і відповідні додаткові вимоги. Функ­цію зберігання активів фонду виконує банк-зберігач, який зара­ховує пенсійні внески, виконує розпорядження адміністратора і КУА на списання коштів з рахунків НПФ, веде облік цінних паперів на рахунку ДЕПО.

Оскільки НПФ мають справу з грошима, що надаються їм у довгострокове користування, то робота з такими грошима припус­кає довгостроковий період нагромадження коштів, консервативну політику інвестування активів, необхідність захисту прав та інтересів учасників фонду (майбутніх пенсіонерів) і забезпечення надійності вкладень у НПФ. Без цього дискредитується сама ідея недержавного пенсійного забезпечення.

Чинним законодавством України встановлені гарантії надійності НПФ, а також повернення та приросту пенсійних нагромаджень. Це, насамперед, жорсткий контроль з боку держави за виконанням фінансовими установами — учасниками НПЗ законо­давчо встановлених «правил гри»: розмежування та відокремлення активів НПФ від активів його засновників і працедавців — платників фонду, адміністратора, КУА, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства НПФ; цільове та ефективне використання пенсійних коштів; державне регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі НПЗ; відповідальність суб’єктів системи НПЗ за порушення норм, передбачених законодавством; державне регулювання діяльності з НПЗ та нагляду за його здійсненням.

Сьогодні у багатьох країнах НПФ є провідними інституційними інвесторами, які здійснюють інвестиції не тільки у національну економіку, а й на міжнародних фінансових ринках. Визначимо переваги інвестування через НПФ.

1. НПФ має можливість приймати і розміщувати щомісячні суми внесків учасника, розміри яких істотно не впливають на зниження його доходів. Законом надано право встановлювати мінімальний розмір пенсійних внесків — 10 % мінімальної зарплати із розрахунку за один місяць. При цьому максимальний розмір пенсійних внесків не обмежується.

2. З точки зору гарантій щодо збереження і виплат майбутніх пенсій працівник має більше довіри до свого працедавця, як особи, яка зацікавлена в стабільному соціальному кліматі в колективі і до того ж яка вже має у своєму розпорядженні реальні активи підприємства для виконання зобов’язань з НПЗ персоналу.

3. Пенсійні внески не підлягають обкладанню податком на прибуток і відносяться на валові витрати працедавців-вкладників, які перераховують ці кошти на ім’я працівника — учасника НПФ. Від ПДВ звільнені послуги з управління та інвестування пенсійних активів. Передбачені й інші податкові пільги, які вже діють або плануються до введення.

4. НПФ надає можливість для засновників і вкладників брати участь у перерозподілі корпоративної власності шляхом викупу ЦП підприємства за рахунок коштів фонду.

5. Разове вилучення нагромаджених зобов’язань можливе лише згідно з договором, підписаним обома сторонами, причому, як правило, нагромаджені зобов’язання разом з нагромадженим доходом передаються ідентичному за організаційно-правовим статусом інституту. Учасник, який переходить до іншого НПФ, має право перевести туди всі вже нагромаджені кошти, у тому числі виплачені пенсійні внески та інвестиційний дохід.

6. Гарантоване виконання своїх фінансових зобов’язань передбачає постійне ведення фондами всього світу актуарних (балансуючих прогнозованих величин фінансових надходжень і зобов’язань) розрахунків, щоб випадково не потрапити у стан непла­тоспроможності. А держава, гарантуючи надійність заощаджень населення, регламентує і контролює припустимі для НПФ фінансові ризики та необхідні страхові резерви.

7. Пенсійні кошти розміщуються, головним чином, у реальні і ліквідні активи, представлені фінансовими інструментами, дохід за якими гарантований державою і відомими компаніями, а також у валютні цінності і нерухомість, що є передумовою не тільки рентабельності, а й надійності та швидкого повернення вкладень.

В Україні НПФ відводиться роль фінансового інституту, спро­можного забезпечити виплату своїм учасникам додаткову пенсію на рівні 20—30 % від середньої зарплати. Проте, незважаючи на те, що в країні зареєстровано більше 100 НПФ, активно працюють не більше 15—20 з них. Невідомі точні суми їхніх активів і пенсійних виплат. За деякими даними, фінансові активи українських НПФ не перевищують суму, еквівалентну 5 млн дол., що в 600 разів менше бюджету Пенсійного фонду України.

Вітчизняне законодавство встановлює обмеження щодо інвестування активів пенсійних фондів у різні фінансові інструменти (табл. 8.5). Однак при цьому все ж таки залишається значне право вибору щодо напрямів інвестування активів. З урахуванням цього структура інвестиційного портфеля в різних фондах може бути відмінною. Основними елементами структури портфеля недержав­ного пенсійного фонду можуть бути боргові зобов’язання уряду та місцевих органів влади, корпоративні облігації, іпотечні цінні папери, акції, нерухомість, закордонні інвестиції.

Таблиця 8.5