3.2. Методика планування розцінок оплати праці в галузях господарства

1. Розрахунок розцінки за 1 ц молока оператору машинного доїння:

- встановлюється норма навантаження на 1 доярку – 45 гол.

- плановий нормативний надій на 1 корову – 50 ц

­- валовий надій по групі тварин: 45 гол. * 50 ц = 2250 ц, в тому числі

пасовищний період – 955,5 ц, стійловий період – 1294,5 ц.

- Тарифний фонд оплати праці доярки складе:

365 днів * 57,04 грн = 20819,6 грн.

- Відрядний фонд оплати праці доярки складе:

20819,6 * 1,25 = 26024,5 грн.

- Відрядна розцінка за 1 ц молока становитиме:

26024,5 грн / 2250 ц = 11,56 грн.

2. Розрахунок розцінки слюсарям – наладчикам:

- тарифний розряд – IV працівників ремонтної майстерні:

6,75 грн/год * 7 = 47,30 грн.

- тарифний фонд оплати праці за рік :

47,30 грн * 305 днів * 1,25 = 18033,13 грн.

- валовий надій по поголів’ю, що обслуговується:

400 гол. * 50 ц = 20000 ц молока

- відрядна розцінка за 1 ц молока складатиме:

18033,13 грн / 20000 ц = 0,90 грн.

3. Оплата праці в галузі свинарства :

- норма навантаження – 20 свиноматок

- плановий приплід – 180 голів

- тарифний фонд оплати праці за рік становитиме:

365 * 57.04 = 20819,6 грн.

В т.ч. 40 % на приплід – 8327,84 грн, 60 % за приріст – 12491,76 грн.

- розцінка за 1 гол. приплоду:

8327,84 * 180 гол = 46,27 грн.

4. Оплата праці техніка штучного осіменіння:

Тарифний розряд VI – 69,18 грн. Денна тарифна ставка.

Норма навантаження – 200 гол.

Тарифний фонд = 305 днів * 69,18 грн = 21100 грн.

Розцінка за запліднену корову = 21100 * 200 = 105,5 грн.

Місячний аванс = 69,18 * 24 = 1660,32 грн.

3.3. Проблеми та напрями щодо поліпшення розміру фонду оплати праці на дослідній селекційній станції

Сьогоднішню ситуацію у сфері оплати праці можна охарактеризувати як таку, що має певну невизначеність, невідрегульованість, не контрольованість. Низька заробітна плата, затримка її виплати негативним чином позначаються на ставленні працівників до своїх прямих обов'язків і є одним з мотивів вимушеної вторинної зайнятості. Тому цілями і шляхами реформування заробітної плати є створення кожній працездатній людині умов для підтримання своєю працею необхідного рівня життя; забезпечення реалізації відтворювальної, стимулюючої, регулюючої та стимулюючої функції заробітної плати.

За сучасних умов соціально-економічного розвитку підприємств України істотно зростає актуальність проблеми підвищення рівня заробітної плати та вдосконалення механізму управління оплатою праці.

На мою думку, основним складником організаційно-економічного механізму управління оплатою праці є її організація на підприємстві. Питання організації заробітної плати, визначення її рівня завжди перебувають у центрі уваги як роботодавців, так і найманих працівників та їх об’єднань. Відповідно до чинних на сьогодні законодавчих актів (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» і ст. 97 Кодексу законів про працю України), основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні довідники. Суть тарифної системи оплати праці полягає в тому, що роботи розподіляються залежно від їх складності, а працівники – залежно від їх кваліфікації відповідно до розрядів тарифної сітки, що є основою для формування розмірів заробітної плати.

Існує така точка зору стосовно тенденції використання так званого «гнучкого тарифу» у тарифній системі. Його суть полягає в тому, що в межах кожного кваліфікаційного розряду робітників або посад службовців встановлюється певний діапазон тарифних ставок та посадових окладів. Це сприяє підвищенню ефективності стимулювання працівників в межах одного й того самого розряду або посади без переведення до іншого розряду або на іншу посаду вищої кваліфікації. Класифікуючи всіх працівників підприємства на споріднені категорії (робітники, службовці, спеціалісти, керівники), їх потенціали, враховуючи особливості психології і фізіології людини, відносяться як 1:3.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими завданнями оптимізації високопродуктивної, якісної праці та її гідної оплати є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.