2. Аналіз професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ: основні види діяльності та їх професіографічна характеристика

2.1. Професіографічне дослідження діяльності працівників міліції

Розв'язання завдань професійної психодіагностики неможли­ве без аналізу професійної діяльності або професіографії. Саме професіографічні дослідження дають можливість співвіднести дії і операції, оцінювані з допомогою тестів, з діями і операціями, які входять в структуру професійної діяльності. Дослідження професійної діяльності дозволяє визначити критерії її успішнос­ті, обґрунтувати процедуру вибору тестів для оцінки і прогнозу­вання ефективності діяльності.

Професіографічне дослідження являє собою спеціально орга­нізований процес, в якому виділяють три основні етапи:

1) збір інформації про професійну діяльність;

2) обробка і узагальнення отриманої інформації; складання п рофесіограми;

3) використання професіограми для вирішення теоретичних або практичних задач (вибір критеріїв успішності професійної діяльності, підбір тестів для її оцінки або прогнозування, класи­фікація професій тощо).

Розглянемо деякі методи професіографії, які можуть бути ви­користані для подібних досліджень в системі МВС.

Вивчення літератури і документів. Інформація про профе­сійну діяльність може бути отримана з різних джерел. Важливо в першу чергу проаналізувати документи, в яких описана або рег­ламентується діяльність. В системі МВС такими документами є відповідні накази з питань службової діяльності спеціалістів різ­них підрозділів органів внутрішніх справ. Вивчення подібних наказів, інструкцій дозволить познайомитись з особливостями діяльності, режимом і умовами парці, виділити найбільш відпо­відальні трудові функції і т. ін.

Спостереження за діяльністю спеціалістів. За допомогою цього методу можна отримати інформацію про інформаційні ка­нали, емоційну напруженість праці, навантаження на аналізатори, процеси спілкування, умови оточуючого середовища, відпо­відність діяльності вимогам інструкцій і настанов, індивідуальні варіанти способів виконання трудових операцій і завдань. Спо­стереження може бути включеним, якщо спостерігач або експерт безпосередньо бере участь в трудовому процесі, і невключеним, коли спостереження ведеться з зовнішнього боку. Особливо ко­рисним є спостереження за працівниками, які відрізняються за своєю професійною успішністю, оскільки це дозволяє виявити дії, операції і особистісні характеристики, які сприяють ефекти­вній діяльності, і в подальшому сформулювати вимоги до проф­відбору спеціалістів даної професії.

Бесіда (інтерв'ю) із спеціалістами є одним з основних методів збору інформації про професійну діяльність. Цінність бесіди ви­значається тим, що вона дозволяє використовувати для аналізу діяльності багаторічний досвід спеціалістів, які можуть навести приклади успішної і неуспішної роботи, розкрити фактори, що визначають відмінності в ефективності професійної діяльності. Бесіди можуть бути індивідуальними або груповими, приймати форму семінарів, під час яких обговорюються різні особливості професії.

Як методи професіографії можуть бути використані також аналіз щоденників спеціалістів, в яких зареєстровані значимі аспекти професійної діяльності, анкетування і опитування. Су­б'єктивна інформація про професію може доповнюватись об'єк­тивним реєструванням професійної діяльності за допомогою фо­тографування, відео- і кінозйомки, хронометражу і інших при­йомів.

Зібрана інформація про професію узагальнюється в різних формах. Однією з них є описова характеристика професійної діяльності, в якій відбиваються її загальні особливості, основні дії та операції, їх послідовність, необхідна спеціальна підготовка працівника, знання і уміння, які від нього вимагаються, режим праці і відпочинку, санітарне- гігієніч ні умови, характерні пси­хофізіологічні стани (втома, напруженість емоцій, монотонність та ін.), обсяг і характер перероблюваної інформації, фізичні на­вантаження, техніко-технологічні аспекти професійної діяльності та інші особливості.

Описові характеристики професії бажано доповнювати кіль­кісними оцінками елементів професійної діяльності. Елементи, на які розкладається аналізована діяльність, звичайно співвідно­сяться із загальною характеристикою здійснюваних операцій (сприйняття інформації, прийняття рішення, спілкування, типо­ві рухи і дії тощо) (McCormick F., 1976).

Такий підхід є дуже бажаним, оскільки він дозволяє виявляти подібні дії і операції не лише в схожих професіях, а й у таких, які сильно різняться. На заході отримав поширення опитуваль-ник PAQ (Position Analysis Questionnaire), призначений для оцін­ки 182 елементів професійної діяльності (McCormick F., 1976).

Елементи підрозділяються на б категорій:

1) вид інформації, яка пред'являється;

2) процес обробки інформації;

3) трудові операції і дії спеціаліста;

4) взаємодія і спілкування з людьми;

5) умови праці;

6) інші характеристики професійної діяльності.

Вираженість елементів конкретної професійної діяльності оці­нюється експертами за допомогою оціночних шкал, в основу яких покладені різні критерії: значимість для досягнення мети діяльності, витрачений час, вірогідність небезпеки для здоров'я, ступінь використання елемента, характерність елемента для професії [290].

Опитування PAQ має досить високу надійність, про що свід­чать кореляції оцінок різних експертів (Ргіеп Е., 1997). PAQ до­зволяє отримувати також порівнювальні оцінки різних професій.

Професійна діяльність також може бути проаналізована на окремих завданнях - діях і операціях (Гуревич К.М., 1970). За­вдання включає в себе такі елементи: сигнал для початку актив­ності, предмет активності, характер здійснюваних дій і опера­цій, показники адекватності і якості результату (зворотний зв'я­зок). Для аналізу професій складаються спеціальні опитувальни-ки, які включають перелік завдань, що відносяться до певного виду професій. Завдання, як правило, ґрунтуються в обов'язки. Експерт, аналізуючи професію, відмічає завдання, які до неї входять, витрата часу, складність виконання, труднощі навчан­ня, суб'єктивна «привабливість» і т. ін. Цей метод широко вико­ристовується у ВПС США (Morsh І., 1964).

Окрім цього, професійна діяльність може характеризуватись також вимогами, які пред'являються до індивідуальних особли­востей працівників. З цією метою складаються переліки індиві­дуально-психологічних властивостей спеціалістів. Значимість кожної властивості для виконання конкретного завдання, яке входить до структури професійної діяльності, визначається за допомогою оціночних шкал. Останні доповнюються приладами завдань, для виконання яких особливе значення мають певні властивості [293].

Зв'язок окремих елементів професійної діяльності з відповід­ними індивідуально-психологічними властивостями дозволяє на основі професіографічних даних проводити вибір методик оцін­ки і прогнозування професійної придатності (Prien E., 1977).

В професіографічних дослідженнях також широко використо­вується метод критичних інцидентів (Planagan І., 1954). Суть ме­тоду полягає у тому, що добре обізнані з професією особи наво­дять приклади поведінки (дій) спеціалістів, які демонструють ви­соку або. навпаки, низьку ефективність професійної діяльності. Ці приклади називаються критичними інцидентами. Вони мо­жуть бути представлені у вигляді коротких розповідей, в яких відображується реальна поведінка, дії і операції професіоналів без посилань на властивості індивідуальності. Кожен приклад повинен містити наступну інформацію: ситуація і передумови поведінки; точне описання поведінки працівника, яка вважа­ється ефективною або неефективною; наслідки поведінки; зале­жність дій від працівника або від зовнішніх обставин.

Критичні інциденти формулюються експертами за результа­тами спостереження. Експерти повинні бути знайомі з метою професійної діяльності і її результатами. Виділення критичних інцидентів проводиться за критерієм їх впливу на результати ді­яльності. Спостереження повинно бути віднесене до певного ко­нтингенту, обмежене в часі і просторі.

Відносно проста діяльність звичайно характеризується 50-100 інцидентами. Для складання професій необхідна кількість сягає кількох сотень і навіть тисяч. Кількість інцидентів, достатніх для описання діяльності, визначається таким чином: підраховується кількість нових інцидентів на кожні 100, виділених внаслідок спостережень експертів. Якщо число нових інцидентів дорівнює 2-3, можна вважати сукупність інцидентів досить повною (Flanagan І., 1954).

Зібрані інциденти класифікуються. В основу класифікації можуть бути покладені різні критерії (в залежності від мети до­слідження). Для професійної психодіагностики найбільш прийня­тною є класифікація, заснована на властивостях індивіду­альності, які гіпотетичне визначають критичні інциденти.

Подібна класифікація критичних інцидентів дозволяє сфор­мулювати вимоги до спеціалістів і підібрати тести, які повинні пройти перевірку на прогностичність, після чого вибір методик для дослідження стає більш обґрунтованим. Наприклад, н дослі­дженні по визначенню вимог до пілотів цивільної авіації було виділено 733 критичних інцидентів, які класифікувались на гру­пи, покладені в основу визначення професійних вимог і підбору тестів.

Результати аналізу професійної діяльності за метсдом І. Flanagan можуть використовуватись для формулювання крите­ріїв успішності професійної діяльності і складання відповідних оціночних шкал; розробки контрольних завдань, призначених для перевірки професійної підготовленості; вдосконалення про­фесійного навчання. Метод високо оцінюється і вважається од­ним з основних досягнень в прикладній психології (Dunnette М., BormanW., 1979).

Розглянуті методи аналізу і узагальнення інформації про про­фесійну діяльність визначають різні форми професіограми, яка може зводитись до описової характеристики; переліку елементів, завдань, які оцінені за різними критеріями; набору професійних вимог, отриманих за допомогою методу критичних інцидентів або іншим шляхом.

З позиції діяльнісного підходу професіографія передбачає ви­ділення дій і операцій, які входять в структуру діяльності, ви­вчення динамічних складових діяльності і її складових, реалізо­ваних мотивів і відносин особистості, визначенні характеру ре­гуляції і контролю діяльності.

Об'єктом аналізу повинні бути індивідуальні стилі діяльності, які проявляються в різній організації і послідовності дій і опера­цій. Індивідуальний стиль визначається рисами і властивостями працівника і об'єктивними умовами, заданими показниками дія­льності, є продуктом їх взаємодії і утворюється при наявності позитивної мотивації (Мерлін B.C., 1973). Такий аналіз діяльності дозволить обґрунтовано визначити професійні вимоги і вибрати методи і оцінки прогнозування професійної придатності.

Об'єктом аналізу повинні бути індиві/іуальні стилі діяльності, які проявляються в різній організації і послідовності дій і опера­цій. Індивідуальний стиль визначається рисами і властивостями працівника і об'єктивними умовами, заданими показниками дія­льності, є продуктом їх взаємодії і утворюється при наявності позитивної мотивації (Мерлін B.C., 1973). Такий аналіз діяльності дозволить обґрунтовано визначити професійні вимоги і вибрати методи оцінки і прогнозування професійної придатності.

Професіографічна інформація використовується для класифі­кації професій. Критерії класифікації залежать від її призначен­ня. Класифікація, яка використовується в професійній психодіа­гностиці, повинна групувати професії за принципом подібності включених в них дій і операцій, їх регуляції і динамічних особли­востей. Серед найпоширеніших класифікацій можна назвати типологію професій Є.О. Климова (1980), яка виділяє п'ять типів професійної діяльності за ознакою предмета праці: «людина -техніка», «людина - природа», «людина - людина», «людина - ху­дожній образ» і «людина - знакова система». Прогнозування мо­же відбуватись суб'єктивно, але кращі результати досягаються при використанні математичних алгоритмів.

Так, Е. McCormick з співробітниками застосували факторний аналіз для виділення типових професійних вимог [290]. Було об­стежено 4000 професій, які оцінювались по 44 шкалах. Оціню­вались показники, які відбивали різні параметри професійної діяльності: необхідну підготовку, роль психомоторних та інтелек­туальних факторів, особливості фізичного розвитку, динамічних характеристик діяльності, спілкування; типові психофізіологічні стани, особливості обробки інформації; інтереси, які реалізують­ся в діяльності, несприятливі санітарно-гігієнічні умови праці.

За результатами оцінки професій обчислювались кореляції між усіма показниками професійної діяльності. Далі проводився факторний аналіз, внаслідок чого було виділено 7 факторів про­фесійних вимог: освіта, професійна підготовка і розумовий роз­питок, швидкість і спритність дій, здатність до точного і вправ­ного виконання трудових операцій, здатність до фізичної праці, комунікабельність, здатність до важкої праці.

Для кожної з 4000 професій були обчислені оцінки по всіх 7 факторах. Професійні вимоги окремих професій визначались поєднанням факторних оцінок, розподілених за рівнями. Даний приклад представляє один з можливих підходів до класифікації професій.

Цікаві результати були отримані внаслідок факторного аналізу інтеркореляцій елементів професійної діяльності, визначених з допомогою PAQ. Дослідники виділили 32 фактори [287; 313]. Для класифікації професій використовуються також методи кластер-ного аналізу і інші математичні алгоритми. Як міру подібності професій використовують коефіцієнт CCS, який відображає сту­пінь співвідношення завдань, дій і операцій, які включені в по-оівнювані професії CCS:

де І_d - кількість завдань, які співпадають;

\J\ - кількість завдань, які властиві лише першій професії;

U₂ - кількість завдань, які властиві лише другій професії.

Па сьогодні розроблено багато професіографічних схем. Наве­дено один з варіантів схеми професіографічного аналізу профе­сії, яка, на нашу думку, може бути використана в системі МВС (О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянська (1998) [II].

І. Соціально-психологічна характеристика професії.

1. Професія (назва, системна оцінка, тип, клас).

2. Спеціальність.

3. «Робочий пост» (вузька спеціальність)

4. Умови професійної діяльності:

а) санітарно-гігієнічні;

б) організаційні (фізичні і психічні навантаження, режим праці і відпочинку, темп, травматизм, екстремальні ситуації). 5. Соціальні характеристики:

а) престижність професії;

б) характер діяльності '(індивідуальний, груповий, колектив­ний);

в) рівень субординації;

г) рівень відповідальності.

6. Об'єкти трудової діяльності (техніка, природа, люди, знако­ві системи, художні образи).

7. Знання й уміння необхідні для роботи по даній спеціальнос­ті.

8. Основні обов'язки.

9. Посадовий оклад і його оцінки (високий, середній, низький Для даного колективу).

10. Строк початкового професійного навчання і середній час професійної адаптації.

11. Діапазон кваліфікації і перспективи професійного росту.

12. Загальна характеристика помилок в професійній діяльнос­ті, їх можливі наслідки.

13. Частота дискваліфікації через непридатність в період

а)навчання;

б) професійної адаптації;

в) професійної діяльності.

14. Спілкування в професійній діяльності:

а) постійне, особисте з високою кількістю людей;

б) епізодичне;

в) майже відсутнє.

15. Плинність кадрів у порівнянні з іншими професіями.

16. Референтний вид діяльності (вказати без описання).

17. Особливі примітки: професійно шкідливі впливи, пільги і т. ін. Джерелами інформації є:

а) інструкції, технологічні карти, накази, монографії, довідни­ки, статті;

б) бесіди з адміністрацією, досвідченими професіоналами, мо­лодими спеціалістами;

в) спостереження за трудовими функціями працівників.

II. Характеристика і аналіз психограми. А. Загальні відомості.

1. Частка середнього часу професійної діяльності від загальної тривалості робочого дня.

2. Частка часу, витраченого на основні, допоміжні і підготовчі операції.

3. Структура вимог до індивідуально-психологічних якостей працівника, наприклад:

а) інтелектуальних;

б) сенсомоторних;

в) емоційно-вольових;

г) пізнавальних.

4. Темп робочих операцій: вільний або примусовий; повіль­ний, середній чи швидкий і т.д.

5. Темп рухів в типових операціях: швидкий, середній, упові­льнений.

6. Фактори, які викликають втому (в ранговому порядку). Ди­наміка продуктивності праці в залежності від втоми та інших причин.

7. Медичні протипоказання.

8. Психологічні протипоказання.

9. Алгоритмічний аналіз діяльності. Б. Вимоги до сенсорно-перцептивної сфери. 1. Гострота абсолютної чутливості аналізаторів (зорового, слу­хового, дотикового, нюхового).

2. Особливі вимоги до вестибулярного апарату та сенсорної сфери, орієнтації в просторі і часі.

3. Особливості сприймання (складність, точність, жвавість);

спостережливість.

4. Вимоги до властивостей уваги (стійкість, концентрація, пе­реключення, розподіл, об'єм).

5. Професійні вимоги до якостей пам'яті (зорової, cлyxовоі, рухової; короткочасної, оперативної, довготривалої; слоиесно-логічної, наочно-образної).

6. Вимоги до уяви (творчої і відтворюючої).

7. Професійні вимоги до якостей мислення (швидкості, гнуч­кості, глибини, економічності, самостійності, оригінальності).

8. Психомоторні властивості.

1. Сенсорне і моторне поле. Складність. Динамічність.

2. Швидкість простої реакції (на зоровий, слуховий, тактиль­ний, нюховий і руховий подразники).

3. Швидкість реакції вибору (з попередньою оцінкою ситуації).

4. Ритм і темп діяльності, стереотипність рухів (висока, серед­ня, низька).

5. Точність і координованість рухів.

6. Вимоги до повної функції (чіткість і гнучкість голосу, слов­никовий запас, вміння виразити думку, лаконічність). Г. Загальні і професійні здібності.

1. Вимоги до інтелекту (вербального та невербального, вільно­го та кристалічного).

2. Вимоги до креативності (творчого потенціалу) особистості.

3. Загальна активність (безпосередня чи опосередкована).

4. Професійні спеціальні здібності, пов'язані із володінням та­бельною зброєю і спецзасобами, прийомами рукопашного бою (здібний, середні здібності, низький рівень здібності).

5. Комунікативні здібності (встановлювати контакт з людьми при спілкуванні, викликати довіру, відстоювати власну позицію, переконувати, знаходити правильний тип спілкування).

6. Організаційні здібності.

Д. Особистісні психологічні властивості.

1. Тип нервової системи (сильний, слабкий, середній, високо-лабільний, з середньою і низькою лабільністю).

2. Темпераментні особливості (емоційність, активність, ергіч-ність, пластичність).

3. Спрямованість особистості (система домінуючих потреб і мотивів).

4. Характерологічні особливості (чесність, принциповість, пат­ріотизм, сміливість, наполегливість, самостійність, ініціатив­ність, організованість, дисциплінованість, колективізм, опти­мізм, впевненість, незалежність, комунікабельність, терпели­вість, уважність, самоконтроль).

Е. Емоційно-вольові якості.

1. Здатність долати труднощі.

2. Здатність брати на себе відповідальність в складних ситуаціях.

3. Емоційна стійкість в конфліктних ситуаціях.

4. Здатність швидко приймати оптимальні рішення в стресо­вих ситуаціях.

5. Здатність протидіяти чинникам, що викликають профде-формацію.

ІП. Висновок.

1. Головні професійно значимі якості особистості (перелічити за рангом).

2. Кількісні професіографічні показники референтної події (етапу діяльності): сумарна інтенсивність, швидкість переробки інформації, показники стереотипності, загальної складності ро­боти тощо.

3. Перелік основних знань, умінь і навичок спеціаліста:

• загальноосвітні і спеціальні знання, необхідні для роботи;

• професійні і загальнотрудові уміння і навички співробіт­ника.

4. Освітній рівень, який бажаний (необхідний для професійної діяльності на даній посаді.