6.4. Результати лабораторного дослідження точності поліграфного обстеження

Одними з основних критеріїв якості опитувальника (тесту) є валідність і надійність. Валідність показує, що саме вимірює тест і наскільки добре він це робить. Стосовно поліграфного опиту­вання валідність означає в першу чергу точність встановлення поліграфного діагнозу, тобто визначення, чи є правдивими від­повіді обстежуваного.

Традиційними є три методи встановлення валідності полігра­фного тесту. Один з них полягає в тому, що результат, отрима­ний при поліграфному обстеженні, надалі підтверджується зі­знанням екзаменованого суб'єкта або когось іншого; другий - у проведенні модельних лабораторних поліграфних випробувань, в яких екзаменатору заздалегідь відомо, хто є правдивим, а хто ні;

третій - у використанні і врахуванні оцінки групи експертів, яка потім порівнюється з результатами поліграфного екзамену.

Надійність поліграфного обстеження розглядається як скла­дова валідності і представляє собою параметр, який вказує на стійкість, стабільність результатів, отриманих при проведенні серії тестів. Найчастіше надійність перевіряється шляхом повто­рного проведення поліграфного тесту і порівняння результатів, отриманих в обох випадках (так звана ретестова надійність). Ко­ефіцієнт кореляції між результатами першого і другого обсте­ження буде свідчити про ступінь надійності використаного тесту [38]. Очевидно, що чим тіснішим буде зв'язок між: відповідями обстежуваного в різних серіях опитувань, тим більшою буде на­дійність поліграфної процедури. За даними різних зарубіжних дослідників, валідність і надійність поліграфного тесту колива­ється в інтервалі від 88 до 96% [41, 188].

Оскільки використання поліграфа на Україні пов'язане із мо­вною специфікою і особливостями менталітету популяції, що проживає на території держави, нами було проведене спеціальне дослідження, спрямоване на встановлення точності поліграфно­го обстеження.

Перевірка точності поліграфного обстеження здійснювалась в лабораторних умовах. Були розроблені україномовні варіанти опитувальників, в основу яких були покладені перевірені часом зарубіжні поліграфні техніки 'Пік напруження", "Пошуковий пік напруження" (Д. Рейд), а також "Зони порівняння " (К. Бакстер).

Для перевірки валідності поліграфного тесту були використані методи:

а) проведення модельних випробувань за умови, що екзаме­натору поліграфа відома правдива інформація, і він має можли­вість перевірки даних, які отримані за допомогою приладу;

б) експертна оцінка отриманих поліграфних діаграм різними спеціалістами і порівняння їх висновків відносно правдивості ш неправдивості відповідей;

в) порівняння і співставлення результатів "ручної", неавтома-тизованої обробки поліграфних діаграм відповідей обстежува­них з даними автоматичної, комп'ютерної обробки цих же діаг рам.

З метою встановлення надійності поліграфного тесту був за­стосований ретестовий метод, при якому обстежуваний двічі, з інтервалом у 2 - 3 дні, проходив перевірку на поліграфі, після чого результати його відповідей порівнювались і піддавались математико-статистичній обробці.

Методика проведення дослідження.

Для дослідження були взяті співробітники органів внутрішніх справ України у кількості 76 чоловік віком від 19 до 55 років, серед яких було 20 жінок і 56 чоловіків. Обстеження проводи­лось у першій половині дня, тривалість обстеження однієї люди­ни коливалась в межах 20 - ЗО хвилин. Усі обстежувані мали до­бре самопочуття і добровільно погодились на поліграфне тесту­вання.

Обстежуваним задавались запитання (див. додаток) відносно їхнього минулого, мотивів, звичок, уподобань і т. інше. При цьо­му екзаменатор поліграфа володів певною інформацією про лю­дину, яка опитується, і під час проведення передтестової бесіди давав попередню установку про те, щоб обстежуваний казав не­правду у відповідь на певні запитання (наприклад, про тютюно-паління, своїх родичів, попереднє навчання, роботу чи службу у збройних силах, про власні анкетні дані тощо). Тестування про­водилось у двократній чи трикратній повторності з невеликими паузами (2-3 хв.).

Отримані дані у вигляді кривих, записаних на комп'ютерній діаграмі, ретельно аналізувались екзаменатором і експертами, робились висновки про те, правдивими чи неправдивими є від­повіді на поставлені запитання. Висновки екзаменатора спочатку порівнювались із висновками експертів, а потім із результа­тами автоматичного аналізу діаграм.

Наприклад, обстежуваний на запитання 'Ваше прізвище Ю.?" дав негативну відповідь (збрехав). Якщо екзаменатор на основі аналізу діаграми зробив висновок про те, що на дане запитання отримана неправдива відповідь, і те саме підтвердили експерти і автоматична обробка, вважається, що в даному випадку полі­граф спрацював точно (висновок: відповідь неправдива, рішен­ня вірне).

У тих випадках, коли:

а) екзаменатор сумнівається в тому, чи є правдивою (неправ­дивою) дана відповідь, не може дати однозначного тлумачення кривих діаграми;

б) виникає розбіжність між висновками екзаменатора і екс­пертів;

в) виникає розбіжність між висновками екзаменатора і ре­зультатами автоматичної обробки діаграм -

вважається, що показання приладу є непереконливими (ви­сновок: рішення про правдивість не прийняте).

Нарешті, якщо:

а) екзаменатор зробив висновок про те, що відповідь обсте­жуваного є правдивою, в той час як останній сказав неправду;

б) експерти зробили висновок, протилежний реальному стану справ;

в) автоматична обробка підтвердила неправильний висновок -вважається, що результат поліграфного обстеження є помилко­вим (висновок: рішення про правдивість помилкове).

Результати перевірки валідності поліграфного обстеження.

Внаслідок проведеної експериментальної роботи були отри­мані такі результати.

При використанні пошукового тесту на загальну правдивість до переліку запитань включались питання про прізвище обсте­жуваного, його місце народження, місце навчання, наявність чоловіка (дружини), дітей, службу в армії, захоплення тощо. В ході дослідження усі обстежувані дали більше двох тисяч відпо­відей на поставлені запитання, фізіологічні реакції були зафік совані за допомогою комп'ютеризованого поліграфа виробницт ва США - "Аксітон".

Серед отриманих відповідей 312 були неправдивими, що під­тверджується самими обстежуваними та аналізом особових справ опитаних осіб. Так, наприклад, на запитання про власне прізвище 65 разів була зафіксована негативна відповідь (непра­вда), висновок екзаменатора був вірним у 49 випадках, рішення не було прийнятим у 8 випадках, ще у 8 випадках було прийняте помилкове рішення. За міжнародними стандартами, при підра­хунку точності поліграфного тесту береться до уваги саме кіль­кість помилкових висновків, точність розраховується як відно­шення кількості вірних і непереконливих рішень до загальної кількості опитувань, отже, в даному випадку точність обстежен­ня становить (49 + 8): 65 = 0,877 або 87,7 %.

Дані про ступінь точності поліграфного опитування при ви­значенні неправди представлені у таблиці 33 (усі відповіді "ні" на представлені в таблиці запитання є неправдивими).

Таблиця 33

Результати поліграфного опитування на визначення неправдивих відповідей (тест на загальну правдивість)

		Кількість	Кількість невизначених		Кількість	Точність
		вірних	Невизначених		Помилкових	(%)
Запитання	Відповідь	Висновків екзаменатора про брехню	висновків		висновків
Ви маєте дітей?	Ні	32		7	5		88
Ваше прізвище ...?	Ні	49		8	8		88
Ви навчались у ву­	Ні	27		8	6		85
зі?
Ви палите?	Ні	25		6	7		81
Ви служили в армії?	Ні	20		8	7		80
Ви спізнюєтесь на	Ні	23		5	5		84
роботу?
Ви вживаєте алко­	Ні	32		5	8		82
голь?
Ви маєте додатко­	Ні	34		9	8		84
вий заробіток?
Ви володієте не за-	Ні	28		9	8		82
конно зброєю?

Отримані дані про точність поліграфного обстеження при д,іа-гностиці неправдивих відповідей пов'язані із проявом так званої помилки першого роду, тобто помилковим визнанням брехливої особи правдивою. Як бачимо, помилка першого роду є досить великою: середнє значення точності визначення неправди ста­новить 83,8%, отже, величина помилки становить 100 - 83,8 =

16,2 (%).

Отримані дані перевищують значення помилки першого роду,

які наводяться у зарубіжних джерелах. Проте слід зазначити, що скринінгові поліграфні перевірки завжди мають меншу точність, порівняно із перевірками, пов'язаними з розкриттям злочинів, оскільки викликають у обстежуваного значно менший емоцій­ний стрес і хвилювання. Крім того, слід зважати на те, що лабо­раторні дослідження також поступаються за точністю польовим (реальним) опитуванням. Отже, отримані лабораторні результати щодо величини помилки першого роду можна вважати цілком прийнятними, тобто такими, які дозволяють рекомендувати по-ліграфний метод до практичного використання в кадровій робо­ті ОВС.

У процесі проведеного обстеження екзаменовані дали також більше тисячі правдивих відповідей про власні біографічні дані, роботу, заробіток, звички, інтереси, захоплення, сімейні обста­вини і на інші поставлені перед ними запитання.

У таблиці 34 наводяться дані про точність поліграфного об­стеження при аналізі правдивих відповідей (усі наведені в таб­лиці відповіді є правдивими).

Наведені дані про точність поліграфного обстеження пов'язані з проявом помилки другого роду, тобто помилки ви­знання правдивого суб'єкта неправдивим. Середнє значення то­чності діагностування правдивих відповідей становить 89,6%, отже, величина помилки другого роду становить 100 - 89.6 = 10,4%, що є досить високим показником і приблизно дорівнює значенню аналогічного параметра валідності за даними зарубі­жних досліджень.

У кадровій роботі органів внутрішніх справ важливе значен­ня має елімінація обох розглянутих проявів помилки. Зменшення помилки першого роду переважно пов'язане з поліпшенням від­сіву неправдивих осіб, які прагнуть приховати певну інформа­цію при прийомі на роботу, усунення помилки другого роду до­зволить підтвердити за допомогою поліграфу правдивість особи, яка підозрюється, не відмовити в прийнятті на службу до ОВС правдивому кандидату, відносно якого виникають певні сумніви щодо наявної інформації про минуле, звички, зв'язки, мотиви і т. ін.

Таблиця 34

Результати поліграфного опитування на підтвердження прав­дивих відповідей (тест на загальну правдивість, усі відповіді є правдивими)

Запитання	Від­повідь	Кількість вірних ви­сновків про правдивість	Кількість невизначе-них висно­вків	Кількість помилкових висновків	Точ­ність (%)
Ви народились у ... році?	Так	38	4	4	91
Ви займаєтесь спо­ртом?	Так	20	3	4	85
Ви вживаєте нар­котики?	Ні	35	5	2	95
Ви запізнюєтесь на роботу?	Так	ЗО	6	3	92
Ви маєте автомо­біль?	Ні	28	5	6	85
Ви вживаєте алко­голь?	Так	31	7	4	90
Ви берете хабарі?	Ні	ЗО	5	5	87
Ви працюєте на комерційні струк­тури?	Ні	27	4	2	94
Ви маєте доступ до секретної інформа­ції?	Так	34	4	5	88

В американських наукових джерелах особливо велика увага сьогодні приділяється зменшенню помилки другого роду, яка перешкоджає прийняттю на роботу в поліцію і інші силові стру­ктури чесних людей, які бажають і можуть ефективно працюва­ти і приносити суспільству користь, але помилково вибракову­ються за результатом поліграфного екзамену [188, 190]. Навіть при умові більш як 90% точності даної процедури внаслідок ма­сового характеру поліграфних обстежень в США жертвами по­милок стають тисячі людей. З метою усунення негативних нас­лідків проявів зазначених помилок, підвищення валідності поліграфного обстеження величезна увага приділяється стандарти­зації процедури і механізму поліграфного тесту, зменшенню імо­вірності прояву впливу сторонніх факторів на результат обсте­ження.

До найважливіших факторів, які можуть негативно вплинути на точність методу, відносять характер, формулювання і послі­довність запитань; форму і інтонацію їх висловлювання; зміст і структуру предтестової бесіди психолога з обстежуваним; обста­новку і умови проведення екзамену; кваліфікацію поліграфного екзаменатора; метод якісного і кількісного аналізу отриманих поліграфних діаграм і багато інших. Тому в сучасних поліграф-них школах США і багатьох інших країн, які використовують поліграф, існують чіткі обмеження і вимоги щодо стандартів проведення екзамену, суворо регламентовані права і обов'язки екзаменаторів і екзаменованих.

Головним засобом стандартизації є уніфікація змісту і струк­тури запитань поліграфного тесту. Наприклад, 75% поліцейських департаментів США використовують в своїй роботі один високо-структурований поліграфний тест - зони порівняння, який включає в себе 13 запитань, послідовність яких не може бути змінена, а зміст запитань сформульований спеціалістами-психологами практично для всіх можливих життєвих ситуацій. Так само детально розроблені запитання і регламентована стру­ктура інших поліграфних тестів, які використовуються за рубе­жем.

Подібна робота зараз проводиться і в НАВСУ за дорученням МВС України.

Дослідження надійності поліграфного обстеження

З метою визначення надійності поліграфного екзамену як структурна основа був використаний формат тесту "Зони порів­няння". При цьому збережено оригінальну структуру даного тес­ту, здійснено переклад і переформулювання основних типів за­питань, передбачених цим тестом: ірелевантних, симптоматич­них, контрольних, релевантних, таким чином, на основі методу Бакстера розроблений україномовний іюліграфний тест "оцінка правдивості працівника ОВС".

Основна ідея тесту "Зони порівняння" полягає у тому, що об­стежуваному задаються різні за функціональною роллю запитання, в тому числі релевантні, тобто такі, які стосуються однієї головної події, причетність особи до якої встановлюється екза­менатором. Згідно з методом Бакстера, ці питання розташову­ються на п'ятій, сьомій, десятій, одинадцятій, дванадцятій і тринадцятій позиціях в опитувальнику. Релевантні запитання можуть стосуватись будь-яких проблем, які цікавлять кадрові апарати МВС: стану здоров'я, минулих злочинів, зв'язків з ;<ри-міналітетом тощо. В нашому лабораторному обстеженні в якості релевантних використовувались запитання на залучення до збе рігання або торгівлі наркотиками, незаконного зберігання вог­непальної зброї, вживання алкоголю на робочому місці.

Наведемо як приклад варіант тесту "Зони порівняння" для випадку обстеження кандидата на зв'язок з наркобізнесом:

1. Сьогодні понеділок? (Контрольне запитання).

2. Ви погоджуєтесь відповідати чесно на мої запитання? (Жертовне запитання).

3. Ви боїтесь з мого боку запитання, про яке я не попере­див? (Симптоматичне запитання).

4. Під час навчання у школі Ви вживали наркотичні речо­вини? (Контрольне запитання).

5. Ви займаєтесь незаконним виготовленням або зберіганням наркотичних засобів? (Релевантне запитання).

6. До 2000 року Ви зберігали наркотичні засоби? (Контроль­не запитання).

7. Ви здійснюєте перевезення або пересилку наркотичних засобів?

8. Ви виконуєте які-небудь незаконні операції, за які пере­дбачена кримінальна або адміністративна відповідальність? (Симптоматичне запитання).

9. Під час навчання у вузі (служби в армії) ви вживали нар­котичні речовини? (Контрольне запитання).

10. Ви займаєтесь збутом наркотичних засобів? (Релевантне запитання).

11. Ви підозрюєте кого-небудь у придбанні чи зберіганні наркотичних засобів? (Релевантне).

12. Ви знаєте людей, які займаються виготовленням або збу­том наркотичних речовин? (Релевантне).

13. Ви займаєтесь організацією або держанням дому для вживання наркотичних засобів? (Релевантне).

За допомогою розроблених тестів опитано 45 працівників мі-

ліції (з них 15 - жінки) віком від 24 до 55 років. Опитування ко­жного проводилось двічі з інтервалом у два-три дні. Результати першого і другого поліграфного обстеження порівнювались між собою.

В ході проведеної роботи були отримані такі результати. Перша перевірка показала, що 35 опитаних є правдивими, четверо говорять неправду, відносно шести співробітників чіт­кого висновку зробити було не можна, результати тестування були непереконливими. Наступне поліграфне обстеження в ці­лому підтвердило початкові дані. Так, було встановлено, що пра­вду сказали 37 чоловік, чотири чоловіки є неправдивими, чоти­ри дали непереконливі результати. У підсумковому варіанті по­казники надійності мають такий вигляд:

	Правдиві	Неправдиві	Неперекон­ливі ВІДПОВІ­
	ВІДПОВІДІ	ВІДПОВІДІ
			ДІ
1-е обстеження	35	4	6
2-е обстеження	37	4	4
Кількість співпадінь	ЗО	2	1
з 1-м обстеженням

Таким чином, у процесі повторного обстеження співпало з першим обстеженням відповідей (у процентному відношенні):

правдивих - 85%;

неправдивих - 50%;

непереконливих - 18%;

всього співпало відповідей - 81% (без урахування неперекон­ливих результатів).

Таким чином, 81% результатів першого поліграфного обсте­ження підтвердились другим обстеженням.

Оскільки надійність тесту визначається значенням коефіцієн­ту кореляції між. результатами першого і другого опитувань, то був проведений розрахунок кореляційних зв'язків між величи­нами стресорних реакцій при відповідях на запитання першого і повторного опитувань. Величини стресу вимірювалась в абсолю­тних значеннях за допомогою комп'ютерної програми "Аналіз діаграм" поліграфу "Аксітон". Результати наведені в таблиці 35.

Таблиця 35

Середні значення рівня стресу при відповідях на різні типи запитань і статистичний зв'язок між результатами двох поліграфних опитувань

	Релеван-тні за­питання	Контро­льні за­питання	Ірелеван-тні запи­тання	Симптома­тичні запи­тання	Жертов­ні запи­тання
перше опиту­вання	0,72	0,80	0,22	0,17	0,11
Друге опиту­вання	0,64	0,71	0,43	0, 26	0,08
г	0, 77	0, 73	0, 41	0, 45	0.63

де: г - коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Таким чином, зафіксовано досить високі значимі коефіцієнти кореляції між відповідями першого і другого опитувань: на реле-вантні запитання (г =0,77) і на контрольні (г = 0,73), отримані значення коефіцієнтів і становлять надійність проведеного полі­графного тесту у числовому вираженні. Значний розкид у відпо­відях на ірелевантні, симптоматичні і жертовні запитання не впливає на надійність поліграфного обстеження, оскільки зазна­чені типи запитань є допоміжними, для визначення правдивості суб'єкта екзаменатором береться до уваги саме співвідношення між реакціями на релевантні і контрольні запитання.

З таблиці також видно, що середній рівень стресу при відпо­відях на контрольні запитання перевищує аналогічний показник при відповідях на релевантні. Цей факт підтверджує правди­вість більшості опитаних в експериментальному обстеженні співробітників міліції.

Висновки

Професійний відбір персоналу поліції (міліції) для більшості передових демократичних країн світу сьогодні стає важливим державним завданням. Сучасний поліцейський докорінно відрі­зняється від охоронця правопорядку десяти - п'ятнадцятирічної давнини, інформаційне високоосвічене суспільство 21 століття висуває перед працівниками органів внутрішніх справ нові ви­моги. Поліція із силової структури все більше перетворюється на службу сервісу, завдання по боротьбі зі злочинністю поступово витісняються на другий план задачами соціальної допомоги на­селенню. За даними зарубіжних фахівців, 70 - 80% робочого ча­су поліцейського - це надання допомоги у ситуаціях, безпосере­дньо не пов'язаних із правопорушеннями: вирішення побутових конфліктів, робота з неповнолітніми громадянами у тому числі в освітніх закладах, регулювання руху транспортних засобів і пі­шоходів, підтримання порядку в громадських місцях, створення і підтримання у жителів місцевості почуття впевненості у влас­ній безпеці, надання послуг за надзвичайних обставин, пошук зниклих безвісти і т. п.

Доведено, що для ефективної роботи сучасному поліцейсько­му необхідна висока загальна і правова культура, розвинений інтелект, вміння діяти самостійно залежно від обставин, вплива­ти на людей і переконувати їх, самостійно поповнювати знання, застосовувати технічні досягнення: персональні комп'ютери, ме­режу Інтернет, сучасні прилади (наприклад, поліграф, засоби зв'язку, транспорту тощо).

Далеко не кожна людина може опанувати професію поліцей­ського, отже, професійний відбір є умовою поповнення лав пра­воохоронців найбільш здібними і придатними до цієї роботи осо­бами. Професійний відбір до поліції в країнах Заходу успішно проходять приблизно 25% аплікантів, решта відсівається в про­цесі ретельного п'яти-шестиденного відбору.

На Україні процес профпідбору найбільш підготовлених до служби в міліції осіб ускладнений рядом обставин, зокрема від­сутністю конкурсу при прийомі на роботу за масовими міліцей­ськими професіями, короткочасністю етапу психологічного від­бору, слабким психодіагностичним інструментарієм практичних психологів МВС України, відсутністю переліку професійно важ­ливих якостей працівників міліції і вимог, що їх висуває міліцей­ська професія до особистості працівника.

В даній монографії автор зробив спробу проаналізувати пере­довий світовий досвід професійного відбору спеціалістів органів внутрішніх спран і на цій основі запропонувати для системи МВС України оптимальний комплекс психодіагностичних мето­дів, який базується на ідеї всебічного аналізу стану готовності кандидата до навчання в закладах освіти МВС або роботи в під­розділах міліції. Авторська концепція засновується на гіпотезі про необхідність дослідження у процесі профвідбору головних компонентів об'єктивної готовності до діяльності (загальних зді­бностей - інтелекту, креативності та активності, характерологіч­них та темпераментних особливостей кандидатів до ОВС), а та­кож складових суб'єктивної готовності (потреб, мотивів, інтере­сів). Такий підхід дає змогу підібрати оптимальний взаємодопо­внюючий комплекс психодіагностичних методик, використання якого без зайвих витрат часу, коштів і зусиль дозволяє психологу побудувати прогностичне достовірний профіль особистості кан­дидата на посаду. До такого комплексу входять методи діагнос­тики вільного і кристалічного інтелекту як основи загальних зді­бностей, креативності, особливостей темпераменту та вищої не­рвової діяльності людини, мотивів, потреб та характерологічних особливостей. Особлива увага приділяється використанню апро­бованих автором україномовних варіантів деяких опитувальни-ків та проективним методам психодіагностики, зокрема тестам Сонді і Popшаха.

Дослідження підтвердили, що з метою професійної психодіаг­ностики характерологічних особливостей кандидата на службу до органів внутрішніх справ доцільно використовувати модель, яка базується на цілісному підході до розуміння особистості як єдності біологічних та соціальних факторів, ідеях про опосеред­коване формування психіки людини шляхом заломлення соціа­льного досвіду через індивідуально окреслені її внутрішні умови (С.Л. Рубінштейн, Е.А. Голубєва, П.В. Симонов, В.М. Русалов, Л.М. Собчик). Відповідно до зазначеного підходу, автор дотри­мується концепції особистості, у якій визначальною типологіч­ною ознакою є наявність на всіх рівнях особистості певного емоційно-динамічного патерну, який проявляється декількома провідними тенденціями. Заснована на такій методологічній ос­нові індивідуально-особистісна типологія базується на ортогона­льній моделі співставлення контрастних властивостей (базисних "суперрис" за словами Айзенка): екстраверсії - інтроверсії, три­вожності - агресивності, ригідності - емоційної лабільності, спо­нтанності - сенситивності. Ці властивості співвідносяться із вла­стивостями нервової системи: активованістю-інактивованістю, лабільністю-інертністю, динамічністю збудження-динамічністю гальмування.

Для практичної роботи за зазначеною моделлю психологам слід використовувати комплекс діагностичних методик, дані яких доповнюють одна одну відповідно до обраної у досліджен­ня моделі. До основних із них відносяться: опитувальник СМДО (стандартизований метод дослідження особистості) (варіант тес­ту ММРІ в адаптації Л.М. Собчик), опитувальник інтерперсона-льної взаємодії (тест Лірі); метод портретних виборів (тест Сонді). Зазначені основні методи в разі необхідності доповнюються до­датковим обстеженням за допомогою опитувальника Айзенка (ЕРІ), опитувальника "Мінімульт", тесту Роршаха, опитувальника "Незакінчені речення", теппінг-тесту.

Проведена експериментальна робота також підтвердила доці­льність використання у процесі професійного відбору батареї тестів інтелектуальних здібностей, яка б визначала рівень і стру­ктуру вільного інтелекту, кристалічного інтелекту, креативності (творчого потенціалу) людини. Для практичної психодіагностич-ної роботи роботи доцільно використовувати невербальний тест Кеттела, тест структури інтелекту Амтхауера, тест "Словесні трі­ади" Піорковського, тести дивергентного мислення Гілфорда (зо­крема тест "Незвичайне використання").

Нарешті, доведено конструктивність застосування при ви­значенні мотиваційних компонентів професійного вибору опи-. тувальників: рівня суб'єктивного контролю (РСК), Смекала-Кучери, самоактуалізації особистості, а також апаратурного по-ліграфного методу.

Кількість проблем, з якими зустрічаються психологи системи МВС, продовжує залишатись значною. Окрім вищезгаданої про­блеми "російськомовного" подання стимульного матеріалу, опиту -вальників, актуальним лишається питання розробки якісно но­вих підходів до діагностики інтелектуальних здібностей. Відомо, що всі види тестів інтелекту визначають так званий "тестомет-ричний" (за висловом Г.Ю. Айзенка) його вид. Між тим, ще й до­сі поза увагою психологів лишається такі складові, як соціальний і біологічний інтелект. Якщо діагностика останнього представляє значні труднощі, то соціальна складова цілком реально може бу­ти визначена за допомогою методів штучного моделювання життєвих і професійних ситуацій, які практично не розроблені і, відповідно, не використовуються вітчизняними психологами при профвідборі кадрів до системи МВС. Не менш важливим є питання вдосконалення інструментарію суб'єктивних опитува-льників, адже відомо, що валідність і надійність більшості з них не перевищує 70 -75%.

Отже, науковцям і практичним психологам МВС України у найближчі роки є що робити, необхідно буде докласти багато зу­силь для створення дієвої вітчизняної системи професійного психологічного відбору працівників правоохоронних органів, хочеться вірити, що для вирішення цього завдання у нас знай­дуться інтелектуальні і матеріальні ресурси.

Додаток

Опитувальник Bass (модифікація Смекала-Кучери).

Методика складається з ЗО незакінчених суджень, кожне з яких можна за­вершити одним із трьох варіантів відповідей, позначених буквами А, В, С. Виберіть варіант, що відображає Вашу точку зору краще інших, і напишіть відповідну букву на реєстраційному бланку в графі "Більше всього". Потім виберіть варіант, найменш відповідний Вашій думці на те ж судження, і на­пишіть потрібну букву в графі "Менш усього". Подібним чином слід відпові­сти на всі ЗО суджень пропонованої методики.

Не думайте занадто довго над завданнями. Перший вибір звичайно буває найбільш точним. Якщо Ви помилилися, чітко виправте помилку.