6.3. Непрямий метод поліграфного обстеження

Непрямий метод поліграфного обстеження відрізняється від прямого в першу черг}⁷ тим, що він не містить зазначених вище типів запитань (контрольних, релевантних, симптоматичних то­що), і метою першого не є встановлення безпосередньої вини чи невинності обстежуваного, а пошук обставин, умов, знарядь скоєння злочину, виявлення прихованої інформації про обсте­жуваного - його звичок, мотивів, цілей, інтересів, стану здо­ров'я, біографічних даних і т.д. Саме тому непрямий метод полі­графного екзамену називається ще пошуковим і широко використовується в усьому світі багатьма відомствами (в першу чер­гу силовими структурами, банками, фірмами) в кадровій роботі для перевірки надійності, лояльності, чесності працюючого пер­соналу або осіб, які вперше приймаються на роботу.

Розглянемо деякі найбільш відомі і надійні типи пошукових тестів.

Один з широко використовуваних непрямих тестів - "Пік на­пруження" Щ. Рейд, 1956) побудований на відомому вже полі-графному принципі, згідно з яким обстежуваний, якому пред'яв­ляється ряд запитань, даватиме значимі емоційні реакції на ті питання, які мають для нього найбільше сигнальне значення. Даний метод переважно використовується в тих випадках, коли обстежуваному відома певна інформація, але він не зізнається в цьому, приховує це знання [191].

Згідно з розглядуваним методом, екзаменованій особі пред'яв­ляється комплекс запитань, серед яких одне пов'язане з прихо­ваним знанням (аналог релевантного запитання в прямому тес­ті), а решта не мають для обстежуваного значення (аналоги іре-левантних запитань прямого тесту). Запитання, яке пов'язане з приховуваною інформацією, називається ключовим, згідно з ме­тодом "Пік напруження" воно розташовується на четвертій за рахунком позиції від початку тесту, запитання, не пов'язане з шуканою інформацією, називається нейтральним.

Для прикладу розглянемо варіант використання даного тесту при визначенні знання обстежуваним деяких обставин скоєння злочину, зокрема знаряддя, яким було відчинено двері при ква­ртирній крадіжці.

Злочинець для проникнення в квартиру скористався стале­вим ломиком, яким відтиснув двері від дверної коробки. Отже, при відповіді на запитання поліграфного екзамену, саме винна особа має дати емоційну реакцію на ключове запитання, пов'язане з використанням ломика, в той час як невинні особи, які не знають про знаряддя злому дверей, такої реакції не да­дуть.

При проведенні поліграфного обстеження за даним методом питання можуть бути сформульовані таким чином:

Тест 'Пік напруження" При проникненні в квартиру Ви використали:

1. Відмичку?

2. Сокиру?

3. Ключі?

4. Ломик? (Ключове питання)

5. Ніж?

6. Молоток?

При аналізі результатів тесту не оцінюється відповідь на пер­ше запитання, оскільки обстежувані, як правило, дають значну реакцію на початкове запитання будь-якого опитувальника. Са­ме тому ключове питання не може бути першим у списку пред'явлених запитань. Якщо обстежуваний дає найбільшу емо­ційну реакцію на ключове запитання, можна зробити висновок про те, що він володіє інформацією про деталі злочину.

У тих випадках, коли екзаменатор поліграфа не володіє інфо­рмацією про певні обставини скоєння злочину, але їх потрібно встановити, використовується інший вид непрямого тесту -"Пошуковий пік напруження". Найчастіше він використовується тоді, коли необхідно визначити точне місце переховування пев­них речей: зброї, знарядь, цінностей тощо, а екзаменатор лише приблизно здогадується про їх розташування або взагалі не во­лодіє інформацією щодо цього. Ідея цього тесту полягає в тому, що обстежуваному називають ряд місць, в яких може знаходи­тись розшукуваний предмет, і в тому випадку, коли згадується та область, де особа дійсно заховала шукане, екзаменатор фіксує емоційне збудження.

Наприклад, при пошуку місця схову вогнепальної зброї, з якої було вбито людину, підозрюваному можуть бути задані такі за­питання:

Тест "Пошуковий пік напруження" Пістолет захований:

1. На території України?

2. У саду?

3. У домі?

4. У сараї?

5. На городі?

Реакція на перше запитання з відомих причин не враховуєть­ся, перше питання відіграє буферну роль. У випадку отримання позитивної реакції на певне запитання (наприклад, про буди­нок), коло пошуку звужується, що дає можливість скласти новий тест:

Пістолет знаходиться:

1. У будинку?

2. На горищі?

3. У вітальні?

4. На кухні?

5. У спальні?

6. У коморі?

7. У ванній кімнаті?

Поступово екзаменатор наближається до пошуку місця знахо­дження зброї. Непрямий тест може повторюватись 2-3 рази, в тих випадках, коли відповіді обстежуваного не супроводжують­ся чіткими фізіологічними реакціями. При повторному пред'яв­ленні тесту послідовність запитань змінюється. Вважається, що найвірогідніше місце знаходження шуканого предмета повинно розташовуватись в опитунальнику на 3- 4 за рахунком місці, але ніколи не бути першим.

При формулюванні запитань непрямих тестів екзаменатор по­ліграфу повинен слідкувати за тим, щоб контрольні і релевантні запитання були приблизно однаковими за ступенем значимості для обстежуваного, інакше при відповіді на хвилююче ключове запитання емоційне напруження відчуватиме і непричетна до злочину особа. Наприклад, при тестуванні на предмет крадіжки кільця з діамантом (ключове запитання) до опитувальника в якос­ті альтернативних повинні включатися запитання, а яких фігу­рують саме дорогоцінності, а не інші предмети чи гроші.

Аналіз результатів поліграфного обстеження здійснюється ав­томатично комп'ютерною програмою. У випадку необхідності проводиться "ручна" перевірка отриманих даних, при якій під­рахунок балів здійснюється шляхом порівняння величини реак­цій, даних на ключові і нейтральні запитання. Для порівняння використовуються ті самі критерії (амплітуда, тривалість, часто­та коливань кривих, особливості базової лінії та деякі інші пока­зники), які беруться до уваги і при використанні прямих тестів.

Процедура підрахунку також схожа на ту, яка застосовується в' прямих поліграфних тестах. В залежності від ступеня відмін­ності реакцій на ключові і нейтральні запитання і типу шкали вимірювання проставляються бали: від +3 до -3. Чим більшою є алгебраїчна сума набраних балів, тим з більшою імовірністю мо­жна висновувати про причетність чи непричетність суб'єкта до певної події чи злочину (негативні значення переважають при більших реакціях на ключові запитання і свідчать про неправ­дивість, позитивні - при кращих реакціях на нейтральні і гово­рять про правдивість обстежуваного).

Прийнято вважати, що якщо відмінність у величині реакції між релевантним і контрольним або ключовим і нейтральним запитаннями за будь-яким критерієм становить 20%, то це дає підстави для розгляду цієї розбіжності як суттєвої і виставлення балу +1 або -1. За даними В. Варламова, 1 бал свідчить про 70%-ну точність висновку екзаменатора, 2 бали - про 85%-ну точність, З бали - про 95-100% точність висновку.

Пошукові тести можуть використовуватись в кадровій роботі органів внутрішніх справ, зокрема при прийомі на роботу нових співробітників. При цьому в першу чергу досліджуються:

мотиви вступу на роботу;

схильність до вживання алкоголю;

наркотична залежність;

схильність до деяких інших проявів девіантної поведінки, зо­крема автодеструкції;

зв'язки з кримінальними елементами.

Для отримання достовірних результатів прямі тести повто­рюються в різній послідовності 2-3 рази. Досить часто достат­ньо буває двох пред'явлень для отримання висновку. Це має мі­сце у тих випадках, коли на певне запитання два рази підряд' екзаменатор отримує значимі реакції. Ключове запитання при повторних обстеженнях обов'язково ставиться на інше місце за номером в опитувальнику.

При формулюванні непрямого тесту для обстеження канди­датів на роботу в ОВС усі запитання розглядаються як по­тенційно ключові. Перше запитання не повинно стосуватись те­ми поліграфного обстеження, і реакція на нього не враховується під час аналізу діаграм.

Для непрямих тестів не визначено чітких формулювань запи­тань, при конструюванні останніх екзаменатор керується зага­льними принципами простоти, стислості, однозначності, доступ­ності смислу запитання. Також важливо враховувати, що споча­тку обстежуваному ставляться більш загальні запитання, а нада­лі, в разі необхідності, йому задаються часткові і уточнюючі за­питання (наприклад, про характер скоєних в минулому злочинів і правопорушень, частоту вживання алкоголю тощо).

Розглянемо орієнтовні зразки пошукових тестів, які можуть бути використані при професійному відборі кадрів до органів внутрішніх справ.

Загальний орієнтовний тест для кандидата на службу в ОВС:

1. Ваше ім'я О...?

2. Ви зараз знаходитесь у Києві?

3. Ви вживаєте наркотики?

4. Ви зберігаєте незаконно зброю?

5. Ви скоювали злочини, за які не понесли кримінальну від­повідальність?

6. Ви лікувались з приводу психоневрологічних захворювань?

7. Ви схильні до алкоголізму?

8. Ви підтримуєте зв'язки з кримінальними угрупованнями?

9. Вас переслідують думки про самогубство?

10. Ви займались вимагательством (рекетом)?

Як бачимо, перші два запитання є ірелевантними, і реакції на них не враховуються при аналізі результатів поліграфного екза­мену.

Тест на мотиви вступу до міліції

1. Ваше прізвище К...?

2. Ви поступаєте на службу в міліцію випадково?

3. Ви прагнете боротись із злочинністю?

4. Ви хочете уникнути виплати боргу?

5. Ви хочете володіти зброєю?

6. Ви хочете використовувати міліцейську форму у корисли­вих цілях?

7. Ви хочете допомагати кримінальним структурам?

8. Ви прагнете мати перевагу над людьми?

9. Ви бажаєте допомагати незаконному бізнесу? Перше питання є ірелевантним і не враховується при аналізі. Представлений комплекс запитань дозволяє виявити як позити­вні, так і негативні мотиви професійного вибору.

Наведені два основних пошукових тесту для кандидатів на роботу дозволяють здійснити перший етап відбору, відсіяти осіб, яких через певні обставини ризиковане брати на роботу в мі­ліцію. На наступних етапах можна уточнити і деталізувати ін­формацію, провести опитування відносно конкретних проблем, які цікавлять екзаменатора. Скажімо, якщо обстежуваний дав значиму реакцію на запитання про допомогу незаконному бізне­су, наступний опитувальник може бути присвячений виясненню характеру такого бізнесу, осіб, які направляють кандидата на роботу в міліцію тощо.

Тест для оцінки правдивості працівника міліції

1. Сьогодні понеділок?

2. Ви згодні відповідати чесно на мої запитання?

3. Ви боїтесь з мого боку запитання, про яке я не поперед жав?

4. Ви обманювали коли-небудь людей, які Вам довіряли?

5. Ви обманюєте своє керівництво?

6. До 2000 року Ви поступали нечесно заради власної вигоди?

7. Ви робите вчинки, які наносять шкоду авторитету працівника міліції?

8. Ви здійснюєте незаконні бізнесові операції чи послуги?

9. Ви отримували нагороду чи подарунки за передачу служ­бової інформації або за інші протиправні дії?

10. Ви берете хабарі за незаконні послуги?

11. Ви знаєте нечесних співробітників, які наносять шкоду органам внутрішніх справ?

12. Ви підозрюєте кого-небудь у нечесності і протиправних діях?

13. Ви привласнили на Вашому місці роботи що-небудь, що Вам не належить?

Тест на виявлення можливого кримінального минулого

1. Вас звуть О... ?

2. Ви скоювали протиправні дії, які залишились для Вас без наслідків?

3. Ви здійснювали крадіжки?

4. Ви займались виготовленням, збутом або продажем нарко­тиків?

5. Ви підробляли документи?

6. Ви займались зберіганням або продажем краденого?

7. Ви здійснювали пограбування?

8. Ви займались шахрайством?

9. Ви здійснювали зґвалтування або спроби зґвалтування?

10. Ви хворіли на венеричні захворювання?

11. Ви здійснювали підпали?

12. Ви наносили тяжкі тілесні пошкодження?

13. Ви здійснювали фінансові махінації?