6.2. Прямий метод поліграфного опитування

Прямий метод призначений для вирішення основного за­вдання: з'ясування, чи є дана людина причетною до скоєння злочину, чи вона повинна бути залишена поза підозрою. Вико­ристання прямих тестів, як правило, дозволяє звузити коло підо­зрюваних у скоєнні злочину, встановити з великою імовірністю особу або осіб, які брали в ньому участь, показати напрямки по­дальшого застосування непрямих (пошукових) методів полігра­фного опитування у випадках, коли злочинець не визнає власної вини.

Центральним елементом прямих тестів є система запитань. Від формулювання запитань і їх послідовності багато в чому за­лежить успіх поліграфного обстеження, характер запитань та їх місце в тесті визначають вид обраної системи прямого опиту­вання.

Існує п'ять основних типів запитань, які використовуються в прямих поліграфних тестах: релевантні, контрольні, жертовні, симптоматичні, ірелевантні [190].

Релевантними називають запитання, які безпосередньо від­носяться до події, з приводу якої відбувається опитування підо­зрюваного.

Виділяють три підтипи релевантних запитань, які зустріча­ються в більшості опитувальників:

а) сильні релевантні запитання;

б) слабкі релевантні;

в) релевантні запитання, пов'язані із свідченнями. Є декілька основних вимог до формулювання сильних релева­нтних запитань. Так, подібні питання повинні:

- стосуватися основної, первинної події, причетність до якої встановлюється;

- перевіряти факт безпосередньої участі обстежуваного у цій події;

- містити активне дієслово, яке характеризує подію;

- передбачати відповідь "ні" на поставлене запитання. Прикладом сильних релевантних запитань можуть бути:

- Ви вкрали гроші з сейфу?

- Ви стріляли в цього чоловіка?

Слабкі релевантні запитання дещо відрізняються від сильних, їх характерними ознаками є:

- віднесення до вторинної події, яка є менш значимою, ніж основна, і супроводжує останню, наприклад, будь-яка допомога злочинцю, спільне планування злочину тощо;

- спрямованість на встановлення факту непрямого залучен­ня особи до скоєння злочину, зокрема володіння інформацією про злочин, осіб, які його скоїли, інші обставини (щось бачив, чув і т. інше);

- слабке релевантне запитання не передбачає безпосередньої участі особи у скоєнні злочину.

Прикладами слабких релевантних запитань можуть бути:

- Ви допомогли вкрасти гроші з сейфу?

- Ви знаєте точно, хто вкрав ці гроші?

Релевантні запитання, пов'язані із свідченнями, близькі до слабких релевантних і спрямовані на встановлення додаткової інформації про обставини скоєння злочину, місце знаходження вкраденого майна тощо.

Прикладом даного типу релевантного запитання може бути:

- Ви знаєте, де зараз знаходяться вкрадені гроші? Існує ряд загальних вимог до формулювання релевантних за­питань. Основними з них є наступні:

а) спрямованість на найбільш тяжкий злочин, у випадку, як­що їх скоєно декілька (наприклад, екзаменована особа підозрю­ється у крадіжці гаманця у жінки і у її зґвалтуванні; більш тяж­ким злочином є зґвалтування, отже, мстою релевантних запи­тань при прямому тестуванні повинна бути саме остання подія);

б) фокусованість запитання на релевантній події, яка, чітко визначає сутність дій злочинця (наприклад: "Ви вдарили цього чоловіка?", "Ви продали громадянину К. ці наркотики?", "Ви підписували ці чеки?");

в) точність і стислість - означають, що питання повинні бути сформульовані коротко і зрозуміло для обстежуваного, при цьо­му слід враховувати освітній і інтелектуальний рівень останньо­го, вживати зрозумілу для екзаменованого термінологію, уника­ти спеціальних юридичних або медичних термінів. Так, некорек­тним слід вважати запитання типу "Ви завдали тяжких тілесних ушкоджень громадянину К.?", замість цього краще спитати "Ви вдарили ножем громадянина К.?".

г) спрямованість лише на одній події, відсутність можливості подвійного тлумачення запитання. Так, неправильним слід вва­жати запитання типу: "Ви забрали гроші і золоті прикраси в громадянки Н. і побили її?" або "Ви проникли до квартири гро­мадянина К. після того, як зламали замок на дверях?", оскільки кожне з них включає декілька релевантних подій, отже, екзаме­натору буде важко розібратись в тому, на яку саме подію була отримана реакція обстежуваного.

Контрольні запитання.

В більшості "прямих" поліграфних технік контрольні запитан­ня представляють собою групу спеціальних запитань, які перед­бачають імовірно неправдиве висловлювання з боку обстежува­ного під час відповіді. Їх призначенням є наступне порівняння рівнів фізіологічного стресу,' викликаного брехнею на контрольні і релевантні запитання.

Авторами теорії прямих тестів висувається припущення, від­повідно до якого правдива (невинна) особа більшу увагу приді­лятиме контрольним запитанням, ніж релевантним, а неправди­ва (винна) особа приділятиме більшу увагу релевантним запи­танням, порівняно з контрольними (теорія психологічного ком­плексу). Це пояснюється тим, що контрольне питання, як прави­ло, стосується злочинів, правопорушень, обманів, які могли бути допущені обстежуваним у минулому. Для правдивого суб'єкта, який не скоював злочину, в якому пін підозрюється, навіть не­значні правопорушення в минулому є джерелом емоційного стресу, оскільки він прагне представити себе у відповідях з най­кращого боку, відповісти негативно на запитання про соціальне несхвалювану поведінку раніше. В той же час, неправдивий суб'єкт набагато більше стурбований скоєним ним реальним зло­чином, ніж незначними проступками в минулому, отже, його ре­акції на релевантні запитання будуть значно перевищувати реа­кції на контрольні.

Контрольні запитання, як і релевантні, повинні бути прости­ми, короткими, зрозумілими для обстежуваного. При їх форму­люванні необхідно дотримуватись ряду принципів, зокрема:

контрольні запитання не повинні бути безпосередньо пов'язаними з релевантною подією, відносно якої проводиться тестування. Наприклад, якщо релевантним запитанням є "Ви вкрали з квартири відеокамеру?", то контрольним може бути "До січня 2000 року Ви «крали що-небудь цінне?"

контрольне запитання повинно бути відокремлене від ре­левантного часовими рамками. Наприклад, якщо у грудні 1999 року з кімнати в офісі було вкрадено портмоне з грошима, то контрольні запитання можуть бути сформульовані так:

" До 1999 року Ви вкрали що-небудь цінне у людей, які дові­ряли Вам?"або

*

"До Вашого приходу на роботу в офіс Вам доводилось вкрасти що-небудь цінне?"

- контрольне запитання повинно містити активне дієслово, подібне до того, яке використано у релевантному запитанні і чі­тко відбиває сутність події (вкрав, пограбував, зґвалтував, під­палив іт.д.).

- контрольні запитання повинні бути максимально широки­ми, тобто охоплювати якомога більше минулого життєвого досві­ду обстежуваного. Вважається, що чим ширшими будуть часові і просторові рамки, тим сильнішим буде контрольне запитання.

Наприклад, при обстеженні 28-річного підозрюваного за фак­том незаконного володіння пістолетом контрольні запитання можуть бути сформульовані так:

"До Вашого 28-річчя Ви володіли незаконно вогнепальною зброєю?"

"До Вашого 28-річчя Ви володіли незаконно будь-якою збро­єю?"

Друге запитання ширше ніж перше, отже, воно краще вико­нуватиме функцію контрольного.

Жертовні запитання.

Як правило, обстежувані незалежно від правдивості відповіді під час поліграфного обстеження дають реакцію на перше запи­тання з приводу релевантної події. Саме тому було сконструйо­ване жертовне запитання, яке передує першому релевантному запитанню і призначене для зменшення реакції обстежуваного на нього.

Жертовне запитання не враховується під час обробки резуль­татів обстеження, воно виконує роль своєрідного буфера. Для нього розроблене спеціальне формулювання, яке передбачає стверджувальну відповідь. В більшості поліграфних технологій жертовне питання формулюється приблизно так:

"Відносно угону автомобіля "Тойота" Ви згодні давати прав­диві відповіді?"

"Стосовно нападу на інкасатора Ви будете відповідати прав­диво на поставлені запитання?"

Симптоматичні запитання.

Симптоматичне запитання призначене для визначення наяв­ності певної невідомої події (злочину, правопорушення), яка не пов'язана із темою даного поліграфного екзамену, але має для обстежуваного велике значення, можливо більше, ніж: релевант-на подія, відносно якої проводиться екзамен. Як правило, відпо­відь на симптоматичне запитання негативна.

Наприклад:

"Ви боїтесь з мого боку запитання, про яке я не попереджував у попередній бесіді?"

Симптоматичне запитання дає екзаменатору поліграфа мо» -ливість дізнатись про залучення суб'єкта до певних подій, які він приховує і які, можливо, матимуть непряме відношення до роз­слідуваного злочину.

Ірелєвантні запитання.

Ірелевантне запитання - це перше запитання поліграфного екзамену. Воно представляє собою нейтральне запитання, не пов'язане із релевантною подією. Його роль також буферна, оскільки перше запитання завжди викликає емоційне збуджен­ня. Ірелевантне запитання не враховується при аналізі результа­тів екзамену, воно формулюється так, щоб обстежуваний дав відповідь "так".

Приклади:

"Ваше ім'я Олександр?"

"Ви народились на Україні?"

"Сьогодні п'ятниця?" і т.д.

Ірелєвантні запитання використовуються не лише на початку опитування, а й на інших його етапах у тих випадках, коли не­обхідно стабілізувати емоційний стан обстежуваного, уникнути можливих викривлень під час запису діаграми.

Наведемо приклад прямого поліграфного тесту, який найчас­тіше використовується поліцією США при розкритті злочинів -зони порівняння Бакстера. Тест передбачає сувору послідовність запитань різних типів і реалізується у трикратній повторності.

Припустимо, що на фірмі були вкрадені гроші, які зберігались У сейфі офісу. На поліграфі тестуються підозрювані у крадіжці співробітники.

Зони порівняння

1. Ви зараз знаходитесь в Києві? (Ірелевантне запитання).

2. Відносно вкрадених із сейфу $10 000 Ви згодні давати правдиві відповіді на кожне запитання? (Жертовне запитання).

3. Ви впевнені у тому, що я не поставлю Вам запитання, яке не обговорювалось у попередній бесіді? (Симптоматичне запи­тання).

4. До Вашого 20-річчя Ви вкрали що-небудь цінне? (Контро­льне запитання).

5. Ви вкрали $10 000 з сейфа? (Релевантне запитання).

6. За час навчання у середній школі Ви вкрали що-небудь у людей, які Вам довіряли? (Контрольне).

7. Ви привласнили гроші, які знаходились у сейфі? (Релева­нтне).

8. Ви боїтесь що я задам Вам запитання, про яке не попере­див заздалегідь? (Симптоматичне).

9. На попередньому місці роботи Ви вкрали що-небудь у своїх товаришів? (Контрольне).

10. Ви допомогли вкрасти гроші з сейфа? (Релевантне).

11. Ви підозрюєте кого-небудь у крадіжці грошей з сейфа? (Релевантне).

12. Ви знаєте, хто вкрав гроші з сейфа? (Релевантне).

13. Ви вкрали гроші з сейфа? (Релевантне).

Отже, тест "Зони порівняння" включає два контрольних і шість релевантних запитань. Фізіологічні реакції людини, які зафіксовані при відповіді на ці запитання, порівнюються між собою. У випадку автоматичної обробки результатів поліграфно-го екзамену за допомогою спеціальної програми "Аналіз діаграм" (поліграфи фірми "Аксітон") екзаменатор має можливість проди­витись числові значення рівня емоційного стресу, викликаного відповідями на кожне запитання, а також одразу отримати ре­зультат автоматичного аналізу ступеня правдивості відповіді (на дисплеї висвічується напис: "неправду не виявлено" або "непра­вдива відповідь").

Результати автоматичного аналізу діаграм корисно доповнити "ручним" аналізом записаних на діаграмі кривих рівня стресу, отриманих по кожному каналу зняття інформації. При неавто­матичному аналізі діаграм екзаменатор візуально порівнює ве­личини кривих рівня стресу при відповіді на релевантні і конт­рольні запитання, беручи до уваги такі показники, як амплітуда коливань, частота, тривалість збудження, зміни в базовій лінії і деякі інші. Результати фіксуються за допомогою три- або семи­бальної порядкової шкали (+1; О; -1; або +3; +2; +1; 0; -1; -2; -3;) в залежності від того, яка реакція сильніша ( знак "+" ставиться тоді, коли за певним параметром реакція на контрольне запи­тання перевищує реакцію на релевантне, знак "-" - навпаки).

За методом Бакстера порівняння здійснюється по трьох "пля­мах" або зонах - першій (запитання №№4, 5,6), другій (запитання №№ б і 7), третій (запитання №№ 9 і 10). Окрім цього, аналізується рівень стресу, викликаного відповідями на запитання №№ 11 (підозра), 12 (знання про злочин), 10 (безпосередня залученість до скоєння злочину). Кількість отриманих по кожній плямі плюсів і мінусів підраховується, заключне порівняння балів свідчитиме про ступінь правдивості відповідей обстежуваного.

Так, згідно з Бакстером, при використанні тесту "Зони порів­няння" необхідно дотримуватись наступних правил визначенню винності чи невинності особи:

• обстежуваний вважається винним (неправдивим), якщо при застосуванні трибальної шкали підрахунку було зафіксовано -З бали хоча б в одній з трьох досліджуваних плям (зон), або -6 ба­лів і більше (за абсолютним значенням у від'ємний бік) сумарно по трьох плямах;

• обстежуваний вважається невинним (правдивим), якщо по кожній плямі в його відповідях був зафіксований позитивний бал, і в сумі було набрано +6 або більше балів;

• рішення відносно правдивості обстежуваного вважається неприйнятим, якщо зафіксовано будь-який інший, крім зазна­чених, результат.

Принципи прямих поліграфних тестів, зокрема, формулю­вання запитань, їх послідовність, порівняння контрольних і ре­левантних запитань, методи оцінки правдивості відповідей та ін. можуть успішно використовуватись не лише при розкритті злочинів, але й з метою професійного відбору кадрів до органів внутрішніх справ, при кадрових переміщеннях, перевірці лояль­ності і правдивості працівників міліції тощо. Приклади тестів, побудованих на ідеях прямого методу поліграфного опитування розглядаються нижче.