6. Використання поліграфу в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ

6.1. Теоретичні засади використання поліграфного методу в діяльності поліції

Поліграф (детектор неправди) сьогодні стає могутнім засобом боротьби із злочинністю, корупцією, знаряддям перевірки чес­ності і невинності людини, методом встановлення правдивості будь-якої інформації, яку повідомляє обстежуваний. Невипадко­во цей прилад використовується більш як в 50 країнах світу, причому географія і сфера його застосування продовжують розширюватися.

У більшості країн поліграф використовують для професійного відбору кадрів до поліції, органів державної безпеки, розвідки і контррозвідки, організацій, пов'язаних із роботою з секретною інформацією, наркотичними і вибуховими речовинами, до де­яких інших урядових установ, робота в.яких висуває підвищені вимоги до чесності і порядності працівника. Зарубіжні літерату­рні джерела особливо наголошують на важливості запроваджен­ня ефективних методів відбору до правоохоронних органів, зве­дення до мінімуму помилок. Так, переважна частина поліцейсь­ких департаментів США використовують поліграфні опитування при перевірці кандидатів на роботу, причому близько 25% аплі-кантів не витримують екзамену на детекторі неправди, хоча ус­пішно пройшли попередні етапи професійного і психологічного відбору. Досить великою є точність і надійність поліграфної процедури, за різними джерелами ці показники становлять 92 -98% [190].

Обстеження на поліграфі Проводяться не лише при прийомі на роботу, але й на різних етапах кар'єри поліцейського: при пе­реміщенні по службі, при проведенні службових розслідувань, при перевірці чесності і сумлінності виконання функціональних обов'язків, зв'язків з мафіозними угрупуваннями.

Відзначається також профілактична роль поліграфного екза­мену, оскільки регулярні перевірки спонукають особу до самоко­нтролю, є стримуючим фактором, який перешкоджає можливим порушенням співробітником дисципліни, правових норм.

Широке розповсюдження отримав поліграф також в діяльно­сті поліції по розкриттю злочинів, особливо тяжких, з метою іде­нтифікації винної особи, для пошуку речових доказів та іншої додаткової інформації щодо розслідуваного злочину, в судовій практиці, для підтвердження правдивості показань підозрюва­них і свідків і т. ін. [191].

Поліграф представляє собою психофізіологічний прилад для дослідження емоційного стану людини у певний проміжок часу, найчастіше він використовується як детектор рівня стресу, який виникає у людини при відповіді на певне запитання. При про­веденні поліграфного обстеження (екзамену) до людини прикрі­плюються датчики, які реєструють стан і зміни деяких фізіологі­чних показників, таких, як дихання, тиск крові, серцевий ритм, кровообіг у капілярах, гальванічну реакцію шкіри тощо. Аналі­зуючи покази приладу, екзаменатор поліграфа робить висновки про те, наскільки правдивими є відповіді обстежуваного на по­ставлені запитання.

Науковою основою використання поліграфа для детекції бре­хні є теорія психологічного комплексу, згідно з якою обстежува­ний відчуває стан емоційного стресу у тому випадку, коли його відповідь на поставлене запитання не є повністю правдивою, причому, чим важливішою є приховувана від екзаменатора ін­формація, чим більше обстежуваний бажає обманути, тим біль­шим буде рівень стресу [194].

Перші досліди по науковому вивченню впливу емоції страху на серцеву активність і дихання людини провів А. Моссо (1895 ). Він також розробив оригінальний прилад для реєстрації такого впливу (сфігмоманометр) і вважається "батьком" лай-детекції. В цей же час спробу застосувати прилади для визначення брехні робив і С. Ломброзо (1895), який використовував гідросфігмо-граф для вимірювання змін в кров'яному тиску і частоті серце­вих скорочень [191].

У 1887 році А. Стікер вперше висунув гіпотезу про можли­вість застосування психогальванічної реакції для детекції брехні. Він помітив, що феномен гальванічної реакції шкіри залежить від психоемоційного стану людини і підкреслив, що свідомі во­льові зусилля не можуть вплинути на нього.

Десятьма роками пізніше С. Верагут (1907) встановив, що феномен зміни електропровідності шкіри пов'язаний з активніс­тю потових залоз і запровадив новий термін "психогальванічний рефлекс".

Подальший розвиток теорії лай-детекції пов'язаний з робота­ми В. Бенуссі (1914), який провів серію експериментів із вико­ристанням пнеумографа. Він показав, що при висловлюванні неправдивої інформації у обстежуваного змінюється відношення тривалості вдоху до тривалості видоху і запропонував викорис­товувати даний критерій для встановлення брехні.

Результати Бенуссі були частково підтверджені досліджен яя-ми Г. Варта (1918), який встановив, що неправда може бути встановлена шляхом аналізу дихальних моделей, зокрема випад­ків затримки дихання. Варт також довів, що аналіз кардіологіч­них діаграм і кривих дає змогу встановити факт брехні в 91% випадків, а дослідження кривих дихання - в 73% випадків [188].

У 1921 році Д. Ларсон вперше застосував комплексне реєст­рування фізіологічних параметрів для детекції брехні. Він також розробив пролонгований метод запису діаграм кров'яного тиску і частоти пульсу, який застосовується і сьогодні при проведенні поліграфних обстежень.

Подальший розвиток теорії і практики поліграфних дослі­джень пов'язаний з іменами таких дослідників, як Л. Кеелер, Д. Рейд, К. Бакстер.

У 1926 році Леонард Кеелер модифікував інструментарій для реєстрації фізіологічних параметрів обстежуваної людини, за­провадивши одночасну фіксацію показників зміни тиску крові, частоти серцевих скорочень і параметрів дихання, а з 1936 року -даних відносно гальванічної реакції шкіри. Кеелер також значно вдосконалив кімограф (самописець для реєстрації фізіологічних показників) і розробив психологічно обґрунтовану методику по­становки запитань під час проведення поліграфного екзамену.

Джон Рейд (1948 p.) разом з Кливом Бакстером (1953 p.) внес­ли суттєві доповнення в існуючу на той час систему поліграфних опитувань. Так, Рейд запропонував і довів ефективність вико­ристання нової групи запитань (так званих контрольних), які чергуються з релевантними та ірелевантними [190]. Бакстер здійснив подальше вдосконалення системи контрольних запи­тань, розробивши теоретичні моделі "вірогідної неправди" і "комплексу вини", запропонував на їх основі якісно нову техніку поліграфного опитування - зони порівняння. Бакстеру належать також нові ідеї щодо системи аналізу результатів тестування (так званий "аналіз плям") і математичного підрахунку сумарних оцінок на основі 7-точковоЇ порядкової шкали. Зони порівняння Бакстера на сьогодні зазнали незначної модифікації і є найбільш широко застосовуваною технікою поліграфного опитування на заході [192].

Значний внесок в розробку теорії поліграфних опитувань внесли психологи колишнього СРСР, зокрема О.Р. Лурія. У 20-х і 30-х роках він провів серію досліджень, спрямованих на діагно­стику правдивості відповідей обстежуваного, причому увага зверталася на такі критерії, як зміни у голосі і мовленні людини, моторні реакції [96, 97].

Слід зазначити, що основна частка застосовуваних сьогодні у всьому світі поліграфів належить до групи так званих "контакт­них", які потребують приєднання до людини датчиків. Існує та­кож декілька моделей "безконтактного" поліграфа, принцип дії якого полягає у фіксації змін в голосі обстежуваного ( так званий комп'ютерний аналізатор голосового стресу -CVSA), при викори­станні якого людина не відчуває дискомфорту і може навіть не знати про те, що вона є об'єктом обстеження [194].

Проте точність безконтактних поліграфів значно поступається аналогічним показникам контактних приладів (70 - 74% проти 92 - 96 %) тому вони не мають самостійного значення і, як пра­вило, голосовий аналізатор лише доповнює основні "контактні" канали зняття інформації.

Значна наукова і практична діяльність в напрямку застосу­вання поліграфа в останні роки проводиться в Російській Феде­рації. Так, проблемам поліграфних опитувань в системі органів внутрішніх справ присвячені роботи В.О. Варламова, С.В. Ігна-това, О.Г. Сапрунова, С.Л. Ніколаєва та інших [41]. Міліція ряду країв і областей Росії (зокрема, Краснодарського краю) нагрома­дила значний досвід використання поліграфної техніки при роз­критті таких злочинів, як вбивства, крадіжки, розбійні напади, при вирішенні кадрових проблем органів внутрішніх справ. Промисловість Російської Федерації випускає ряд приладів влас­ної конструкції, таких, як "Бар'єр", "Риф", "Епос", "Альфа", які добре себе зарекомендували на практиці.

На Україні до останнього часу практично не проводились до­слідження з проблем поліграфних опитувань. В останні роки підвищену увагу до цього методу стали приділяти органи внут­рішніх справ. У 1999 році в Кисві було проведено дві міжнародні науково-практичні конференції, присвячені можливостям вико­ристання поліграфу в системі МВС України, які підтвердили пе­рспективність запровадження поліграфної техніки в силових структурах України.