2. Детермінанти.

Розглядувана категорія стосується ознак, які обумовлюють відповідь обстежуваного.

Психолог використовує такі позначення при фіксації відпові дей:

F - якщо відповідь детермінована лише формою зображення (тобто обстежуваний дає відповідь, на яку його наштовхнула фо­рма плями);

М - якщо відповідь детермінована удаваним рухом людини (наприклад, обстежуваний бачить на таблиці 2 двох дітей, які плескають у долоні, тобто рухаються);

FM - якщо відповідь детермінована рухом тварини;

m - якщо відповідь детермінована рухом неживих предметів;

C - якщо відповідь детермінована кольором зображення;

. CF - відповідь детермінована переважно кольором, але також і формою;

FC - відповідь детермінована переважно формою, але також і кольором;

с*- відповідь детермінована чорним кольором;

с - відповідь детермінована сірим кольором;

Fc - відповідь детермінована формою при врахуванні сірого кольору.

Інтерпретації, пов'язані з рухом (кінестетичні), вважаються дуже інформативними показниками, вони дозволяють визначи­ти суттєві особливості особистості обстежуваного. Перш за все, вони є показниками внутрішньої активності людини, розвинутої творчої уяви. Відмічається, що доросла людина з середнім рів­нем інтелекту демонструє у відповідях від 3 до 5 рухових інтер­претацій (М), при більш високому рівні інтелекту кількість М зро­стає [19]. В нормі співвідношення W:M становить 3:1.

Інтерпретації, в яких відмічається рух тварин (FM), звичайно пов'язують з примітивним рівнем психічного життя, порівняно з М. Деякі дослідники вважають, що М є показником активності, який контролюється корою півкуль, а FM - підкорковими центрами [40].

Нарешті, інтерпретації, пов'язані з рухом неживих предметі» (каміння, яке котиться), вважаються ще менш інтенсивними, ніж попередньо розглянуті. Їх також інтерпретують як показники інтелектуального розвитку людини.

Символом F позначають відповіді, які даються на підставі вра хування обстежуваним лише форми зображення. Розрізняють три види оцінки форми: добра (F+); погана (F-); невизначена (F+-).

Відповідями з доброю формою вважаються такі, в яких відо­бражено предмети чи явища, які в дійсності мають форму, схо­жу на розглядувану пляму або фрагмент плями. Погана форма має місце у випадках, коли відповідь не має нічого спільного з реальною формою плями. Нарешті, відповіді, в яких називають­ся безформні предмети (хмари, хвилі, морський берег тощо) вва­жаються невизначеними.

Вважається, що при визначенні відповідності інтерпретації формі стимулу, слід спиратись на статистичний критерій (Л.Ф. Бурлачук, 1979) і відповідні таблиці типових інтерпрета­цій. Коли більшість осіб бачать в одній і тій самій плямі (або її частині) той самий об'єкт, - подібну відповідь можна вважати як (F+).

Як правило, кількість F+ в нормі становить близько 70%, при високому інтелекті цей показник досягає 85 - 95%.

Рівень форми оцінюють за трьома критеріями: 1) відповід­ність створеного образу реальній формі зображення; 2) відповід ність деталізації відповідей реальній структурі зображення; 3) хара ктер оформлення і організації відповіді, здатність об'єднати де талі в єдине ціле. Звичайно для оцінки використовується семи точкова шкала: 1,5 ; 1,0 ; 0,5 ; О ; -1,0; -1.5 -2,0. Розрізняють три ступеня якості форми: від +1 і вище - високий; від 0 до 0,5 - се редній; від -1,0 до -2,0 - низький. Відповіді з сумарним рівнем форми 4,0 свідчать про інтелект, вищий від середнього. При рів­ні форми 2,0 інтелект оцінюється як середній; 1,0 - нижче сере днього.

Важливою діагностичною ознакою є також врахування кольо­ру зображень. В нормі спостерігається небагато (3 - 5) кольоро­вих інтерпретацій на один протокол обстеження.

Кольорові інтерпретації розглядають як свідчення розвитку афективної сфери: чим більше представлені кольори, тим важ­ливіша роль емоційних стимулів у житті людини.

FC - відповіді (форма і колір) свідчать про емоційність, яка контролюється з боку інтелекту; CF - відповіді (колір і форма) свідчать про афективність, яка слабко контролюється інтелек­том, про невеликі можливості адекватної адаптації до умов сере­довища; С - відповіді (тільки колір) е ознакою емоційної імпуль­сивності, схильності до афективних вибухів, невміння адекватно пристосуватись до оточення.

Відсутність у протоколі кольорових інтерпретацій найчастіше свідчить про гальмування афективності (неврози, депресії), афе­ктивну тупість (при шизофренії), олігофренію.

Для оцінки афективності використовують формулу суми кольо­ру: С = 0,5FС + 1СF + 1,5С. Окрім цього, для встановлення ступеня інтелектуального контролю і здатності до адаптації використову­ють співвідношення FC: (CF + С). Залежно від величини співвід­ношення розрізняють два типи реагування: лівосторонній (FC>CF + С) - стабільна і контрольована афективність, можливість адап­тації до умов середовища; і правосторонній (FC<CF + С) - нестійка афективність, слабкі можливості адаптації.

Для дорослих в нормі приблизне співвідношення кольорових інтерпретацій становить: 3F : 1CF : ОС.

Велике діагностичне значення, на думку деяких дослідників, мають також «світотіньові» інтерпретації або такі, в яких відпо­відь обумовлена чорним і сірим кольорами зображення (познача­ється буквами с* (чорний колір) і с (сірий колір). Так, 3. Піотров-ськи вважає, що подібні інтерпретації відображають приховану у психіці тенденцію до тривожності і хвилювання, яка спонукає або гальмує активність індивіда, причому с-відповіді вказують на зниження активності, а с*- відповіді свідчать про підвищення активності для реалізації тієї ж мети. В нормі у дорослої людини спостерігається приблизна рівність кількостей кольорових і сві-тотіньових відповідей [40].