5. Використання проективних методів дослідження особистості з метою професійного відбору

Проективні методи займають особливе положення в методич­ному забезпеченні сучасної психодіагностики. Багато хто із віт­чизняних і зарубіжних психологів наголошує на важливості про­ективних методик для одержання цінної інформації про особис­тість, проникнення у сферу глибинних потреб і мотивів, розпі­знавання нервово-психічних розладів [19, 22, 40, 323]. Сьогодні спостерігається підвищення інтересу до застосування проектив­них методів в нашій країні, тести Роршаха, Сонді, Мюррея та інші проективні тести все ширше використовуються психолога­ми в психодіагностичній і психокорекційній роботі, проте н дія­льності психологів органів внутрішніх справ розглядувані техні­ки поки що не знайшли належного втілення. Розглянемо головні теоретичні підходи до проблеми і можливості практичного вико­ристання проективних методів для здійснення професійного психологічного відбору в системі МВС.

5.1. Поняття проекції і проективних методів

Поняття «проекція» було вперше використано засновником психоаналізу 3. Фрейдом, який вважав, що у випадках, коли психіка людини не в змозі оволодіти ендогенно розвинутим сек­суальним збудженням, відбувається проекція цього збудження на зовнішній світ, зовнішнє оточення. За Фрейдом, проекція є одним із захисних механізмів людського «Я», саме проекція до­помагає долати процес конфлікту. Так, наприклад, ворожість пе­реноситься із внутрішнього сприйняття у зовнішній світ, і при цьому вона віднімається від особистості людини і приписується іншим [40, с. 17].

Згідно з теорією психоаналізу, існує певний тип зв'язку між характером тлумачення стимулу проективної методики і відпові­дними рисами особистості. Наприклад, агресивність, яку обсте­жуваний приписує герою вигаданої ним розповіді по тесту тема­тичної аперцепції (ТАТ), відповідає прихованій агресивності са­мого обстежуваного [120]. Таким чином, проеційовані почуття, потреби, мотиви ідентичні таким самим проявам особистості обстежуваного, але ці прояви у нього приховані (витіснені у сферу неусвідомленого). Між особливостями, які визначаються при психологічному обстеженні, і реальними властивостями особис­тості існує компенсаторне співвідношення.

Щоправда, існують дослідження, які показують, що розробле­не психоаналізом уявлення про механізм проекції не є універса­льним, а виступає як один з можливих варіантів інтерпретації зв'язку стимулу з особливостями особистості, які проявляються в діяльності [334].

На сьогодні в основу проективного підходу до дослідження особистості покладено три принципи.

1. Дослідження спрямоване на унікальне в структурі і органі­зації особистості. На відміну від традиційних психометричних процедур особистість розглядається як система взаємопов'язаних процесів, а не перелік здібностей або рис.

2. Особистість при проективному підході вивчається як від­носно стійка система динамічних процесів, організованих на ос­нові потреб, емоцій та індивідуального досвіду.

3. Система основних динамічних процесів є постійною і ак­тивно діє на протязі всього життя індивіда, формуючи, спрямо­вуючи і змінюючи кожну ситуацію в структурі внутрішнього сві­ту індивіда. Кожна нова дія, емоційний прояв індивіда, його по­чуття, висловлювання, рухові акти несуть на собі відбиток осо­бистості [198].

Вперше термін «проективний тест» для визначення цілої групи діагностичних методик запровадив Л. Франк (1939), хоча деякі з цих методів почали застосовуватись раніше (тест Роршаха, тест ТАТ Мюррея). Згідно з Франком, проективний метод - це такий прийом дослідження особистості, при якому обстежуваного по­міщають в ситуацію, реакцію на яку він здійснює в залежності від значення для нього цієї ситуації [40]. Франк також відмічає, що стимули, які використовуються в проективних методах, є ба­гатозначними і допускають різну інтерпретацію. Стимул набуває смислу не просто в силу його об'єктивного змісту, а також у зв'язку із суб'єктивними нахилами і потребами особи, тобто вна­слідок особистісного значення, яке надає ситуації обстежуваний.

Загальними для всіх проективних методик є такі ознаки, як невизначеність, неоднозначність використовуваних стимулів, відсутність обмежень у виборі відповіді, відсутність оцінювання відповідей шляхом поділу їх на правильні і неправильні, добрі і погані.

Існує багато проективних методик дослідження особистості і декілька типів їх класифікацій. Наведемо одну з них, яку пропо­нує Л.Ф. Бурлачук:

• конститутивні методики - обстежуваному пропонується певний неструктурований, неоформлений стимульний матері­ал, який потрібно інтерпретувати, якому необхідно надати суб'єктивний смисл (наприклад, плями Роршаха);

• конструктивні методики - в процесі експерименту обсте­жуваному пропонують оформлені деталі (фігурки, кубики), з яких необхідно створити певне осмислене ціле і розтлумачити його;

• інтерпретаційні методики - необхідно розтлумачити певну подію, епізод, картинку чи малюнок (наприклад, тест темати­чної аперцепції ТАТ);

" катартичні методики - в особливо організованій діяльнос­ті, наприклад, ігровій, обстежуваний виявляє витіснені моти­ви і відношення (психодрама);

• експресивні методики - обстежуваний виконує малюнок на вільно обрану або задану психологом тему (малюнок типу «будинок-дерево-людина»);

" імпресивні методики - обстежуваному потрібно віддати перевагу певним стимулам, порівняно з іншими, наприклад, вибрати симпатичні портрети людей (тест Сонді), приємні ко­льори (тест Люшера);

• аддитивні методики - необхідно закінчити речення, роз­повідь, оповідання (наприклад, тест незакінчених речень);

• рефрактивні методики - досліджуються непередбачувані

зміни чи порушення в усній і письмовій мові обстежуваного

(графологічні проби).

Таким чином, поняття проекції запозичене із психоаналізу, пі­зніше стало використовуватись для назви цілого типу методик дослідження особистості, хоча більшість проективних методів безпосередньо не асоціюються з психоаналітичною теорією.

Сьогодні для пояснення механізму реалізації проективних ме­тодик використовують ряд теорій. Так, згідно з теорією установ­ки Д.Н. Узнадзе (1940), виникнення завершеного структурного сприймання можливо лише після формування установки, яка відповідає цьому сприйманню. При інтерпретації специфічного проективного стимулу виникає установка сприймання з певною структурою. Ця установка може вступати у зв'язок з минулим досвідом, з фіксованими в минулому нереалізованими установ­ками, в процесі структурування проективного стимулу і присвоєння йому певного значення можуть виявитись особливості цілі­сної душевної структури особистості, природа її мотивів [171].

Інша позиція стосовно обґрунтування проективного підходу спирається на теорію діяльності і категорію особистісного смислу (О.М. Леонтьєв, 1977). Смислом володіють дії, обставини, умови, за яких відбувається діяльність. Найбільший інтерес представ­ляють смисли в ситуаціях перешкод, коли дія припиняється, пе­реривається і створюються умови для виникнення дій, які замі­шують припинені (замішуючі дії) (Є. Т. Соколова, 1980). Оскільки проективний експеримент створює умови для проявлення замі­шуючих дій, то психолог може отримати інформацію про особис-тісний смисл цілей і обставин дій, обставин, які пов'язані з пе­решкодами, мають для людини конфліктний смисл. Отже, роз­глядувана теорія специфікою проективного методу вважає його спрямованість на визначення, перш за все, суб'єктноконф-ліктних відносин, що звужує сферу прояву особистості при прое­ктивному підході [160|.

Нарешті, Л.Ф. Бурлачук вважає, що основоположний принцип для пояснення і аналізу феномену проекції криється в розумінні активності процесу сприймання, його особистісному характері [40J. В будь-якій перцептивній дії виступає особистісне підно­шення людини, відображається багатогранне життя особистості (С.Л Рубінштейн, 1957). Таким чином, проекція, обумовлена ак­тивністю сприймання, не є механічним процесом накладання суб'єктивного на зовнішній об'єкт, а є фактором, який бере без­посередню участь у формуванні образів дійсності. Використання неоднозначної стимуляції при відсутності чітко визначеної моти­вації діяльності дозволяє вивчати вплив несенсорних, особистіс-них факторів. Проективні методики при цьому розглядаються як такі прийоми опосередкованого вивчення особистості, які засно­вуються на побудові специфічної, пластичної стимульної ситуа­ції, яка в силу активності процесу сприймання створює умови, найбільш сприятливі для проявлення тенденцій, установок емо­ційних станів і інших особливостей особистості.

Більшість дослідників при розгляді процесів, які реалізуються в проективних методиках, вважають їх одним із способів прони­кнення у сферу неусвідомлюваного. Так, проективний метод роз­глядається як чутливий інструмент для виявлення прихованих або неусвідомлюваних аспектів поведінки, як ефективна проце­дура для дослідження завуальованих або неусвідомлюваних сто­рін особистості (Анастазі, 1982). Проте Л.Ф. Бурлачук вважає, що психологічна наука володіє поняттям, яке дозволяє пояснити без залучення психоаналітичної теорії неусвідомлюваного основні феномени, які мають місце при використанні проективних тех­нік. Таким поняттям є установка, яка хоч і не усвідомлюється, але не є несвідомою. Проективні методи не можуть ні довести, ні заперечити існування несвідомого психічного [38]. В проектив­них методиках, зазначає Л.Ф. Бурлачук, виявляється два типи проекції: структурна, пов'язана з об'єктивізацією неусвідомлю-ваних установок, і тематична, при якій актуалізуються усвідом­лювані індивідом елементи його поведінки. Розуміння проекції як особистісного компонента сприймання дозволяє дослідити за­хисні механізми «Я», яких Л.Ф. Бурлачук також виділяє два:.пер-цептивний, згідно з яким несприятливі стимули впізнаються гі­рше, викривляються і навіть ігноруються, і змістовний, при яко­му спостерігається формальне слідування сюжету з метою запо­бігання небажаним думкам, емоціям, згадкам [40].

Незважаючи на розмаїття теоретичних підходів до проблеми проективних методів, практична психологія і психіатрія давно і ефективно використовують проективні методики для вирішення численних клініко-діагностичних завдань. Розглянемо можливос­ті застосування деяких методик для дослідження особистості у процесі психологічного відбору до органів внутрішніх справ.