3.3. Вивчення темпераментних характеристик.

Властивості темпераменту є одними з найбільш стійких і постійних психічних особливостей людини. Від темпераменту залежать як інтенсивність психічних процесів, так і темп, ритм діяльності і поведінки.

Два компоненти темпераменту - активність і емоційність присутні у більшості класифікацій і теорій темпераменту. Актив­ність поведінки характеризує ступінь енергійності, швидкості, стрімкості і, навпаки, інертності, повільності. Емоційність хара­ктеризує особливості протікання емоцій, почуттів, настроїв та їх якість: знак (позитивний або негативний) та модальність (ра­дість, горе, печаль, гнів тощо).

Темпераментні характеристики, як і інші психічні властивості людини, є певним потенціалом, який може проявлятись або не проявлятись в залежності від певних умов. Темпераментні якості співвідносяться з типами нервової системи і є динамічними ознаками психіки особистості.

Темпераментні характеристики, як і інші психічні властивості людини, є певним потенціалом, який може проявлятись або не проявлятись в залежності від певних умов. Темпераментні якості співвідносяться з типами нервової системи і є динамічними ознаками особистості.

Є багато підходів до структурування і моделювання темпера­менту. В.М. Русалов запропонував оригінальну багатомірну модель структури темпераменту людини, яка складається з чоти­рьох основних шкал:

1. Ергічність

2. Пластичність

3. Темп

4. Емоційна чутливість

Кожна із зазначених шкал поділяється на дві підшкали: пред­метне орієнтовану і суб'єктно орієнтовану, які відображають дві основні сфери взаємодії людини з середовищем - предметний світ і суспільство.

Відповідно до розглянутої моделі був розроблений опитуваль-ник структури темпераменту (ОСТ), який складається з 105 за­питань. Групи запитань (по 12 в кожній групі) орієнтовані на вимірювання восьми темпераментних характеристик. Крім того, опитувальник містить дев'ять контрольних запитань на соціальну бажаність. Високі результати по цьому показнику свідчать про те, що обстежуваний дає не зовсім щирі відповіді, бажає спра­вити про себе краще враження, ніж насправді. Якщо обстежува­ний по шкалі соціальної бажаності набран більше 5 балів, то від­повіді на інші запитання опитувальника не можуть вважатися достовірними, і їх не слід інтерпретувати.

Коротко розглянемо основні шкали опитувальника ОСТ.

1. Предметна ергічність (ПЕР) - включає запитання на рівень потреби людини в освоєнні предметного світу, прагнення до діяльності, бажання займатись розумовою та фізичною пра­цею.

2. Соціальна ергічність (СЕР) - включає 12 запитань про рі­вень потреби людини в соціальних контактах, бажання за­своїти соціальні форми діяльності, прагнення до лідерства, спілкування, включеність в соціальну діяльність.

3. Пластичність (П) - включає запитання про легкість пере­ключення з одного предмета діяльності на інший, швидкість переходу від одних способів мислення до інших в процесі взаємодії з предметним середовищем, про прагнення до різ­номанітних форм предметної діяльності.

4. Соціальна пластичність (СП) - складається з питань, спря­мованих на виявлення ступеня легкості переключення в про­цесі спілкування з однієї людини на іншу, схильності до різноманітних комунікативних програм, до значної кількості спонтанних форм соціального контакту.

5. Темп (Т) - включає питання про швидкість виконання окремих операцій, про швидкість моторнорухових актів при виконанні предметної діяльності.

6. Соціальний темп (СТ) - шкала спрямована на виявлення швидкісних характеристик мовнорухових актів в процесі спілкування (швидкість мови при спілкуванні).

7. Емоційність (Ем) - шкала складається із запитань, які оці­нюють емоційну чутливість до неспівпадіння (розходження) між задуманим, очікуваним і реальними результатами пред­метних дій, чутливість до невдач на роботі.

8. Соціальна емоційність (Сем) - шкала містить запитання, які стосуються емоційної чутливості в комунікативній сфері: чу­тливості до невдач у спілкуванні, до оцінок оточуючих лю­дей.

Процедура обстеження полягає в наступному. Особам, які підлягають опитуванню, роздаються опитуваль-ники з бланками для відповідей. Перед початком роботи необ­хідно уважно прочитати інструкцію. Під час обстеження не до­пускаються розмови, підказки. За кожним столом повинен сиді­ти лише один обстежуваний. При обробці результатів відповіді порівнюються з «ключем». Підраховується кількість співпадінь по кожній шкалі, максимально їх може бути дванадцять.

Якість вважається вираженою, якщо обстежуваний набирає по даній шкалі 8 балів і більше.

Дослідження спрямованості особистості співробітників ОВС Орієнтовний опитувальник. Смекала-Кучери

Спрямованість є складним особистісним утворенням, яке обу­мовлює всю поведінку особистості, ставлення до себе і до оточу­ючих. Спрямованість проявляється в першу чергу в потребах людини, в домінуючих мотивах діяльності і поведінки, інтересах, переконаннях і світогляді

Спрямованість може розглядатись як система відносин особи­стості до дійсності. В цьому випадку вона представляє собою тріаду: відношення до інших людей як до членів колективу; від­ношення до праці і її результатів, продуктів праці; відношення до самого себе, своєї особистості. У зв'язку з цим В. Смекал і М.Кучера, взявши за основу опитувальник Баса (1965), розроби­ли тест, який дозволяє виділити з мотиваційної сфери особистос­ті три види спрямованості: а) на взаємні дії (ВД); б) ділову спря­мованість на поставлене завдання (НЗ); в) особистісну спрямова­ність або спрямованість на себе (НС) [183].

Спрямованість на взаємні дії (ВД) має місце тоді, коли вчинки працівника визначаються його потребами у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі відносини з колегами по роботі. Та­кий працівник проявляє значний інтерес до спільної діяльності, хоча не завжди сприяє її успішному виконанню, його цікавить не стільки кінцевий результат діяльності, скільки сама спільна діяльність. Як правило, особи з спрямованістю на взаємні дії піддаються впливу групи, не приймають на себе керівництво.

Ділова спрямованість на задачу (НЗ) відображає домінування мотивів досягнення поставленої мети. Працівник з такою спря­мованість здатний взяти на себе керівництво і відповідальність, може відстоювати свою точку зору, яка вважається корисною для виконання завдання. Звичайно такий працівник прагне до співробітництва з колективом і добивається найбільш продукти­вної роботи підлеглих, йому притаманні активність у пошуку но­вих знань, оволодінні новими уміннями.

Особиста спрямованість (НС) створюється домінуванням мо­тивів власного добробуту, прагненням до особистої першості і престижу. Людина з переважною спрямованістю на себе найчас­тіше зайнята сама собою, своїми почуттями і переживаннями, мало реагує на запити оточуючих людей, ігнорує співробітників і роботу, яку потрібно виконувати. В роботі така людина бачить, в першу чергу, можливість задовольнити власні домагання неза­лежно від потреб і інтересів інших працівників і колег.

Опитувальник включає в себе ЗО тверджень, кожне з яких пе­редбачає три варіанти відповідей, які позначаються літерами А, В, С. Обстежуваний має вибрати з цих варіантів той, який в найбільшій мірі відображає його власну точку зору, а також той, з яким він найменше погоджується. Відповіді записуються на спеціальному бланку і при перевірці звіряються з ключем.

При підрахунку результатів необхідно підсумувати кількість співпадінь з ключем у колонці «Більше всього» (позначаються знаком "+"), а потім - кількість співпадінь з ключем у колонці «Менше всього» (позначаються знаком "-"). Підраховується різни­ця між кількістю плюсів та мінусів, причому, якщо плюсів біль­ше, то різниця додається до числа ЗО, а якщо більше мінусів, то різниця віднімається від ЗО.

Наприклад, за спрямованістю на себе (НС) отримані такі ре­зультати: співпадінь у графі «Більше всього» - десять (отже, де­сять плюсів), співпадінь у графі «Менше всього» - вісім (вісім мі­нусів). Різниця становить 2, отже, сумарний бал спрямованості на себе становить: ЗО + 2 = 32.

Текст опитувальника наводиться у додатку.