3. Право власності. Захист права власності

Закон України “Про власність” – основний закон з цього питання.

Власність – належність будь-яких об’єктів суб’єкту, яким можуть бути окремі особи, групи осіб, держава.

Форми власності в Україні:

• державна (загальнодержавна, комунальна); належить власність Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади в межах, визначених Конституцією. Майно, що є державною власністю, може бути закріплено за державним підприємством, яке є юридичною особою.

• приватна власність фізичної особи; є власність фізичних та юри­дичних осіб. Об'єктами права приватної власності можуть бути жит­лові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, засоби виробництва, вироблена продук­ція, транспортні засоби, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

• колективна - спільна власність за якою майно належить на праві власності кільком особам, кожен зі співвласників має право на все майно в цілому. майно, у тому числі гро­шові кошти, які належать територіальній громаді. Суб'єктом права комуналь­ної власності є територіаль­на громада в особі місцево­го самоврядування.

Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, може нею володіти, користуватися, розпоряджатись річчю або іншими об’єктами власності (наприклад, результатами інтелектуальної праці).

Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини з володіння, користування і розпорядження майном.

Зміст права власності складається з 3 повноважень власника:

• право володіння – фактична наявність (володіння) речі у особи (володіння буває: законне, наприклад подарували річ; незаконне, наприклад, купівля краденої речі);

• право користування – можливість експлуатації речі шляхом витягу її корисних властивостей за цільовим призначенням (наприклад, на автомобілі – подорожувати; телевізор – дивитися; в квартирі - жити);

• право розпоряджатися – можливість визначення власником долі речі (наприклад, продати річ, подарувати, знищити, обміняти на іншу).

Виключно народу України належить:

• земля;

• повітряний простір; атмосферне повітря;

• користі копалини;

• континентальний шельф та виключна (морська) економічна зона.

Захист права власності – це передбачені законом способи поновлення порушених прав та відшкодування збитків.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності;

Власник, якому порушили право власності, може звернутися з позовом до суду з вимогою заборони здійснення дій, що порушують його право;

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування заподіяного йому майнового і морального збитку.

Захист права власності здійснюється шляхом подачі позову до суду – і є основним способом.

Види засобів захисту права власності:

• Речево-правовий (коли річ є, а сторони не знаходяться в договірних відносинах).

речево-правовий спосіб – це в основному витребування майна від чужого незаконного володіння. Це означає, що якщо річ, яка належить мені на праві власності перебуває у володінні іншої особи без законних підстав, то я можу вимагати її повернення.

Речево-правовий спосіб включає в себе 2 види позову:

• віндикаційний позов (від лат vindico – “вимагати назад”);

• негаторний позов – усувати порушення, які не дають можливості користуватись майном його власнику, наприклад, виселення сторонніх осіб.

• зобов’язально-правовий (коли річ зіпсована – можна вимагати тільки відшкодування збитків).

Зобов’язально-правовий спосіб включає в себе:

• позов про відшкодування збитків (коли річ втрачена);

• позов про визнання правочинну не дійсним;

• позов про визнання недійсним нормативного акту певного державного органу, який порушує права власника;

• та інші.

Суб’єктами права інтелектуальної власності – є творці об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник) та інші особи, яким належать особисті немайнові або майнові права інтелектуальної власності.

(комп’ютерні програми, твори, нові сорти рослин).

Реквізиція – це примусове відчуження майна у власника у разі стихійного лиха, аварії, епідемії та інших надзвичайних обставин з метою суспільної необхідності (за умови повної відшкодування вартості)

Конфіскація – це позбавлення права власності на майно за рішенням суду, як санкція за вчинення правопорушення, що застосовується до особи. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Положення про захист права власності поширюється та­кож на захист прав особи, яка, хоча і не є власником майна, володіє майном на законній підставі (право повного госпо­дарського ведення, оперативного управління і на основі за­стави, договору оренди або на іншій підставі). За користування чужими коштами боржник зобов'яза­ний виплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Правочин щодо забезпечен­ня виконання зобов'язання вчи­няється у письмовій формі.

Видами виконання зобо­в'язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, яке боржник по­винен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порука. За договором поруки поручитель поручаєть­ся перед кредитором боржни­ка за виконання останнім сво­го зобов'язання. Поручите­лем може бути одна або кілька осіб

Гарантія. Банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'яз­ку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення боржником зобов'язання.

Завдаток - грошова сума або рухоме майно, що ви­дається кредиторові боржни­ком у рахунок належних з ньо­го за договором платежів, на підтвердження і на забезпе­чення його виконання.

Застава. Кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одер­жати задоволення за рахунок заставленого майна переваж­но перед іншими кредитора­ми цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) . За­става виникає на підставі до­говору, закону, рішення суду. Види застави:

- іпотека - застава неру­хомого майна , договір такої застави підлягає нотаріальному посвідченню;

- заклад - застава рухо­мого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або за­ставодавця.

Притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вка­заній боржником, у разі не­виконання ним у строк зобо­в'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредито­рові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до вико­нання боржником зобов'я­зання.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------