5. Двосторонні угоди між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів .

Двосторонні угоди про місцевий прикордонний рух передбачають спрощену процедуру перетину кордону мешканцями прикордонної зони до 50 км.

Угоди діють: з Угорщиною (з 14.12.2007 р.), Словаччиною (з 27.09.2008 р.). З 1 липня 2009 р. набрала чинність Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху, підписана в Києві 28 березня 2008 року.

6. Співробітництво з Європолом, Євроюстом та Лісабонським моніторинговим Центром єс з питань наркотиків та наркотичної залежності.

Проект угоди між Україною та Європолом про стратегічне співробітництво розроблений з метою удосконалення механізмів боротьби з міжнародною організованою злочинністю на міжнародному рівні, поглиблення практичної співпраці з європейськими інституціями. 13–14 травня 2008 р. у Гаазі, Рада Керуючих Європолу, схвалила проект Угоди, а 26 жовтня 2008 р. Рада Міністрів Європейського Союзу ухвалила відповідне рішення та уповноважила керівництво Європолу на підписання Угоди з Україною.

Тривають консультації з укладання Угоди про співробітництво з Європейським офісом юстиції (Євроюстом). Результати вказують на те, що просування у напрямку підготовки до підписання Угоди про співробітництво видається можливим після прийняття в Україні необхідних нормативно-правових актів у сфері захисту інформації та персональних даних про особу.

З метою розбудови співробітництва між Україною та Лісабонським моніторинговим Центром ЄС з питань наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA), узгоджено проект відповідного Меморандуму про співробітництво. Пропозиції щодо місця і термінів підписання цього Меморандуму наразі проробляються.

Торговельно-економічне співробітництво між Україною та ЄС

За даними Держкомстату, в першому півріччі 2009 р. ЄС – найбільший зовнішньоторговий партнер України (30,77 % зовнішньоторговельного обороту). При цьому, частка експорту становила 25,25 %, а імпорту – 36,17 %. Сальдо торгівлі товарами та послугами з країнами ЄС склалося від’ємним в обсязі 2,53 млрд. дол. США проти – 5,12 млрд.  дол. США у I півріччі 2008 року.

Серед головних торговельних партнерів України провідні позиції обіймали: Німеччина, на яку припало 20,68 % або 2,19 млрд. дол. США сукупного ЗТО України з ЄС, Польща – 13,53 % ЗТО або 1,43 млрд. дол. США, Італія – 9,77 % ЗТО або 1,03 млрд. дол. США.

В першому півріччі 2009 р. прямі інвестиції в Україну з країн-членів ЄС склали  29982,7 млн.дол.США, що становить 79,0 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Приріст прямих іноземних інвестицій з 01.07.2008 до 01.07.2009 з країн-членів ЄС склав 1162,2 млн.дол.США. Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій в Україну посідає Кіпр (8063,7 млн.дол.США); друге місце – Німеччина (6530,9 млн.дол. США); третє – Нідерланди (3717,1 млн.дол. США).

Загальний обсяг прямих інвестицій з України до країн-членів ЄС в першому півріччі 2009 р. сягнув 5905,0 млн.дол. США, що складає 99,3 % від загального обсягу українських інвестицій до країн світу. Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій з України посідає Кіпр (5820,0 млн.дол.США), друге – Польща (46,9 млн.дол.США), третє – Латвія (31,8 млн. дол. США).

Переговорний процес щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС

18 лютого 2008 р. під час зустрічі Президента України В.Ющенка з Комісаром ЄК з питань торгівлі П. Мендельсоном відбулося офіційне започаткування переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Положення щодо всеохоплюючої та поглибленої ЗВТ стануть складовою частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

23–25 квітня 2008 р. у Брюсселі відбувся другий раунд переговорів з питань створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС. У ході другого раунду сторони погодили перелік напрямів, за якими буде підготовлено перші проекти текстів статей положень про ЗВТ, а також окреслили рамкове бачення глибини взаємних домовленостей. Акцент було зроблено на адаптації та наближенні українського законодавства до законодавства ЄС (acquis communautaire) у відповідних сферах.

7–11 липня 2008 р. в Києві відбувся третій раунд переговорів щодо створення ЗВТ Україна – ЄС. Переговори базувалися на постатейному обговоренні таких розділів:

• торгівля товарами (інструменти торговельного захисту, тарифи, технічні бар’єри у торгівлі, санітарні та фітосанітарні питання, митні питання і сприяння торгівлі);

• сталий розвиток і торгівля;

• правила походження товарів;

• права інтелектуальної власності (у т.ч. географічні зазначення);

• торгівля послугами;

• державні закупівлі;

• конкуренція (державна допомога, антимонопольне законодавство).

20–24 жовтня 2008 р. у Брюсселі відбувся четвертий раунд переговорів щодо створення ЗВТ Україна – ЄС, на якому було продовжено узгодження проектів текстів розділів, відкритих на попередньому раунді.

Сторони також започаткували обговорення підходів щодо включення питання „Торгівельні відносини в енергетичній сфері” до положень щодо ЗВТ.

Відбулася перша презентація тарифних пропозицій з боку ЄС та України. Домовлено про продовження роботи за цим напрямом.

26–30 січня 2009 р. у Києві відбувся п’ятий раунд переговорів щодо створення ЗВТ Україна – ЄС, на якому було продовжено узгодження проектів текстів розділів, відкритих на попередньому раунді.

Відповідно до узгодженого графіку 30 березня – 3 квітня 2009 р. у Брюсселі відбувся шостий раунд переговорів. За результатами переговорів було обговорено і досягнуто певного прогресу за такими напрямами: торгівля товарами, митні питання, захист прав інтелектуальної власності, сталий розвиток і торгівля, конкуренція (державна допомога, антимонопольне законодавство), санітарні та фітосанітарні заходи, послуги. Відбулося перше обговорення проекту розділу „Торговельні відносини в енергетичній сфері” та презентація позиційного документа ЄС щодо питання врегулювання спорів у сфері енергетики.

Сьомий раунд переговорів щодо створення ЗВТ відбувся 30 червня – 3 липня 2009 р. у Києві. Було продовжено обговорення таких проектів розділів щодо ЗВТ: інструменти торговельного захисту, права інтелектуальної власності (географічні зазначення), конкуренція – антимонопольне законодавство, послуги, торговельні відносини в енергетичній сфері, сталий розвиток і торгівля, державні закупівлі, митні питання – протидія шахрайству, торгівля товарами. Відбулося також перше обговорення розділу „Транспарентність”.

Восьмий раунд переговорів щодо ЗВТ відбувся з 5 по 9 жовтня 2009 р. у Брюсселі. Під час раунду було детально обговорено тарифні пропозиції сторін щодо сільськогосподарських товарів та риби, вперше обговорено проект розділу/окремого додатку щодо врегулювання спорів. Було продовжено обговорення наступних проектів розділів щодо ЗВТ: торгівля товарами, конкуренція – антимонопольні заходи та державна допомога, послуги, права інтелектуальної власності, в т.ч. питання географічних зазначень, сталий розвиток і торгівля, державні закупівлі, митні питання – протидія шахрайству, транспарентність. Українська сторона презентувала своє бачення низки принципових положень проекту розділу щодо санітарних та фітосанітарних заходів.

З метою прискорення переговорного процесу у міжраундовий період експертне обговорення окремих проектів розділів відбувається у форматі відео-конференцій.

Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС

Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положеннях Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005 р. Меморандум охоплює такі сфери розширеного двостороннього співробітництва:

1. Ядерна безпека.

2. Інтеграція ринків електроенергії та газу.

3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.

4. Структурна реформа, підвищення стандартів з техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.

5. Енергоефективність.

Значення Меморандуму полягає в наявності спільних завдань енергетичної політики ЄС та України, які зорієнтовані на втілення стратегічних інтересів у сфері диверсифікації та безпеки постачання енергоресурсів, а також електроенергетики.

З метою оцінки стану виконання Меморандуму, сторонами щороку схвалюється відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті Україна – ЄС у вересні 2008 р.

На виконання Меморандуму, у другій половині липня 2008 року українську сторону було поінформовано щодо надання мандату ЄК на переговори з Україною про набуття членства нашої держави в Енергетичному Співтоваристві.

У вересні 2008 р. в Брюсселі відбулися технічні консультації зі стороною ЄС щодо організаційних аспектів переговорного процесу. Наприкінці листопада того ж року відбувся другий раунд технічних консультацій з питання приєднання України до Договору про Енергетичне Співтовариство, у ході яких було продовжене обговорення можливого графіку імплементації відповідного acquis communautaire.

У квітні 2008 р. підписано Дорожню карту з енергоефективності, використання відновлюваних джерел енергії та заходів щодо подолання зміни клімату.

Продовжується робота з виконання проекту синхронізації ОЕС України з системою UCTE (Союз з координації передачі електроенергії).

23.03.2009 в м. Брюссель відбулася Спільна міжнародна інвестиційна конференція Україна – ЄС з питання модернізації газотранзитної системи України. За підсумками Конференції Прем’єр-міністром України, членами Європейської Комісії та керівництвом міжнародних фінансових установ (ЄІБ, ЄБРР, СБ) підписано спільну заяву.

Переговори щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Найбільш актуальним питанням співробітництва Україна – ЄС на сучасному етапі є ведення переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на заміну УПС, яка міститиме також суттєву складову про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Україна та ЄС ведуть переговори про укладення Угоди про асоціацію на заміну Угоди про партнерство та співробітництво з березня 2007 року. Станом на кінець листопада 2009 р. відбулося 14 раундів переговорів.

За структурою Угода про асоціацію передбачає такі розділи: (і) преамбула; (іі) загальні цілі та принципи; (ііі) політичний діалог та реформи, політична асоціація, конвергенція у сфері зовнішньої і безпекової політики; (іv) юстиція, свобода та безпека; (v) економічне та секторальне співробітництво, розвиток людського потенціалу; (vі) поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі; (vіі) загальні, інституційні та прикінцеві положення.

У тексті Спільної заяви за результатами Саміту, лідери України та Європейського Союзу закріпили домовленість про те, що нова угода між Європейським Союзом і Україною буде угодою про асоціацію, яка залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах між Україною та ЄС. Було визнано, що „Україна, як європейська держава, поділяє з країнами Європейського Союзу спільну історію та спільні цінності”. Лідери ЄС підтвердили визнання європейських перетворень України і привітали її європейський вибір.

Було домовлено, що Угода про асоціацію оновить спільні інституційні рамки, сприятиме поглибленню відносин у всіх галузях, посилить політичну асоціацію та економічну інтеграцію між Україною і Європейським Союзом на основі взаємних прав та обов’язків.

Створення всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі, з масштабним сегментом наближення регуляторного законодавства України до стандартів ЄС, сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

Порівняно з існуючою Угодою про партнерство та співробітництво, Угода про асоціацію з ЄС є якісно новим, поглибленим форматом відносин між Україною та ЄС. Угоди такого типу були укладені свого часу з країнами Центральної та Східної Європи і є важливим та логічним кроком на шляху наближення, в перспективі, до наступного етапу – укладення угод про вступ до ЄС. Завдяки цьому Україна наблизилася до балканських країн, які кілька років тому уклали з ЄС угоди про асоціацію та стабілізацію.

В основі політичної асоціації – конвергенція позицій України та ЄС з усіх питань міжнародного миру та безпеки, забезпечення безпосередньої участі України у політиках, агенціях та програмах ЄС, спільність дій з метою забезпечення інтересів національної безпеки Української держави.

В основі економічної інтеграції – створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі Україна – ЄС на основі чотирьох свобод, що буде вести до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку Євросоюзу.

Уточнення: Всеохоплююча ЗВТ – означає лібералізацію торгівлі не лише товарами (враховуючи продукцію сільськогосподарського виробництва та іншу чутливу продукцію), але й лібералізацію торгівлі послугами, вільний рух капіталу. Поглиблена ЗВТ – означає поступову конвергенцію з ЄС у регуляторних та інших сферах (стандарти, оцінка відповідності, санітарні та фітосанітарні правила, конкурентна політика, державні закупівлі, тощо).

Стратегічний документ щодо України на 2007 – 2013 pp. – Country Strategy Paper 2007 – 2013

Стратегічний документ щодо країн підтримує планування співробітництва ЄС із третіми країнами на певний період часу. По-перше, він надає уявлення про розвиток відповідної країни-партнера. По-друге, представляє специфічні стратегічні цілі й технічну підтримку ЄС у відповідній країні. Актуальний – другий – Стратегічний документ ЄС щодо України стосується періоду з 2007–го до 2013 року. В цей час технічна допомога ЄС буде спрямована, передусім, на підтримку демократичних й економічних реформ і на щільніше наближення України до ЄС.

Східне партнерство – Eastern Partnership

Концепція Східного партнерства, сформульована як шведсько-польська ініціатива в травні 2008 року, була прийнята на Празькому саміті в травні 2009 року. Її мета полягає у створенні можливостей для поглибленого двостороннього й багатостороннього співробітництва ЄС з шістьма країнами Європейської політики сусідства, розташованими в Східній Європі. Співпраця має стосуватися різних галузей, як-от: політики й безпеки, захисту довкілля чи наукового обміну. Однією з шести країн, які мають отримати вигоди від Східного партнерства, є Україна. Отже, ця концепція, що випливає з Європейської політики сусідства, є ще одним шляхом для наближення України до ЄС.

Технічна та фінансова підтримка – Technical and financial assistance

Технічна та фінансова підтримка з боку країн ЄС спрямована на наближення третіх країн до Євросоюзу шляхом сприяння економічним і технічним реформам. Існує велика кількість різних – передусім, регіональних, – програм, які прислужилися Україні та ще підуть їй на користь. До 2007 року підтримка України з боку країн ЄС відбувалася в рамках програм Європейської ініціативи з розвитку демократії та прав людини ЄІДПЛ і ТАСІС. Їхньою метою була підтримка країн-партнерів зі Східної Європи та Центральної Азії при переході до ринкової економіки, зміцнення демократії та принципів правової держави. В 2007 році ці програми заступив Європейський інструмент сусідства й партнерства ЄІСП.

Трійка ЄС – EU – Troika

За реалізацію заходів і представлення СЗБП на міжнародному рівні відповідає Президент Ради міністрів. Підтримку йому надають Європейська Комісія та Верховний представник з питань СЗБП. Останній має надавати зовнішній політиці ЄС «європейський» вигляд і дбати про послідовність. Однією з відносно важливих інституційних змін Лісабонської угоди є введення посади Верховного представника зовнішньої та безпекової політики. В перспективі він відповідатиме за СЗБП, через що має зрости взаємний зв’язок зовнішньополітичних заходів. Трійка ЄС є найважливішим гравцем у рамках відносин ЄС – Україна.

Угода про партнерство та співробітництво (УПС) – Agreement on Partnership and Cooperation

Наприкінці 90–х років XX сторіччя ЄС уклав із дев’ятьма державами – наступницями Радянського Союзу Угоди, про партнерство та співробітництво. Метою цього партнерства є створення рамок для політичного діалогу, підтримка цих країн у становленні стабільних демократичних структур і розвитку економіки, супроводження переходу до ринкової економіки та сприяння торгівлі й інвестиціям. Крім того, має бути створена основа для співробітництва в різних галузях, таких, як законодавство, фінанси, соціальна політика та наука. Підписана в 1994 році УПС стала першим договором між ЄС і Україною, яка мала наблизити Україну до Євросоюзу. Угода, що спершу набула чинності до весни 2008 року, залишатиметься чинною, поки її не заступить Угода про асоціацію.

Угода про поглиблену вільну торгівлю (ЗВТ+) – Deep and comprehensice

free trade agreement (FTA+)

Як й у випадку з простою зоною вільної торгівлі, ключовою складовою Угоди про поглиблену вільну торгівлю має стати скасування торговельних перешкод у двосторонніх відносинах. Окрім адаптації правових стандартів до стандартів ЄС, мають бути зроблені кроки до спрощення митних приписів і посилення боротьби з корупцією. Угода має зробити вагомий внесок у поглиблення відносин Україна – ЄС і стати наступним значним кроком у напрямку європейської інтеграції.

Чорноморська синергія – Black Sea Synergy

Відносно нещодавня ініціатива – Чорноморська синергія – започаткована Євросоюзом 2007 року і спрямована на те, щоб розширити переважно двосторонні відносини з країнами Причорномор’я за рахунок регіонального політичного співробітництва. Шляхом розбудови вже існуючих відносин має бути налагоджена більш тісна взаємодія як у межах Чорноморського регіону, так і між країнами Причорномор’я та ЄС. Ініціатива передбачає співпрацю в різних галузях, зокрема, в таких, як енергетика, транспорт, екологія чи міграція. Україна як країна, що розташована біля Чорного моря, виступає адресатом цієї ініціативи.

Інституційні рамки відносин Україна – ЄС

• Щорічні зустрічі на найвищому рівні між Президентом України та Трійкою ЄС;

• Щорічні зустрічі Коопераційної ради Україна – ЄС на рівні міністрів Європейської Комісії;

• Робота в підкомітетах за такими напрямками:

• торгівля та інвестиції;

• економічні та соціальні питання, фінанси та статистика;

• політика підприємств, конкуренція, співробітництво;

• енергія, транспорт, інформаційне суспільство, ядерна безпека та довкілля;

• транскордонне співробітництво;

• свобода, безпека та юстиція;

• наука та технології, дослідження та розвиток, освіта, культура та здоров’я.

– Парламентське співробітництво Європейського Парламенту з Верховною Радою України та співпраця з Європейською Радою.

а) Європейська політика сусідства

(European Neighbourhood Policy)

Європейська політика сусідства була розроблена у зв’язку з розширенням ЄС на Схід у 2004 році. Її мета полягає в тому, щоб унеможливити виникнення нових роздільних ліній між ЄС і його сусідами й замість цього посилити стабільність, добробут і безпеку. Мають бути налагоджені привілейовані відносини з країнами-сусідами у Східній Європі, Середземномор’ї та на Південному Кавказі.

ЄПС охоплює широкий спектр співробітництва в таких галузях, як економіка, політика та культура з особливостями, притаманними відповідним країнам і регіонам. Утім, багато напрямків стосуються всіх держав. Це, перш за все, збереження спільних цінностей. Таких, як демократія, принципи правової держави, відповідальне управління країною, повага до прав людини, засади ринкової економіки та сталий розпиток.

Основним інструментом реалізації ЄПС є двосторонні Плани дій, які враховують специфічні потреби й інтереси відповідних країн, а також інтереси Євросоюзу. Крім того, ЄС надає своїм сусідам фінансову й технічну допомогу, передусім, за рахунок впровадження Інструменту Європейської політики сусідства, що 2007 року заступив інструменти фінансування ТАСІС та МЕДА, які використовувалися з 2000–го до 2006 року.

Основними принципами Європейської політики сусідства є регіоналізація та кондиціонування. Згідно з ними, при поглибленні відносин з Євросоюзом мають враховуватися відмінності й активність окремих країн-партнерів. У рамках привілейованого партнерства ЄС мають бути забезпечені більш тісні стосунки з Євросоюзом. При цьому ЄПС не є інструментом вступу до ЄС. Це, переважно, альтернатива європейській інтеграції для країн, які наразі не мають перспективи євроінтеграції, в тому числі й для України.

б) Угода про партнерство та співробітництво

(Agreement on Partnership and Co-operation)

Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між ЄС і Україною й сьогодні є правовою основою відносин Україна – ЄС. Вона була підписана в 1994 році й набула чинності чотирма роками пізніше, в 1998 р. Спершу УПС розроблялася на термін у 10 років, але залишатиметься чинною, поки її не заступить наступна угода.

Укладанням УПС було реалізовано бажання як ЄС, так і України щодо налагодження більш тісних відносин. Було визначено чотири мети, що стосуються, передусім, економічної та політичної співпраці. Зокрема, шляхом політичного діалогу був передбачений розвиток тісних політичних відносин і сприяння взаємній торгівлі, інвестиціям та гармонійним економічним відносинам. Крім цього, мала бути створена основа для співробітництва в таких галузях, як економіка, соціальна політика, фінанси, наука й технологія та культура. Останньою метою була підтримка України в консолідації демократичної системи, з одного боку, й перехід до ринкової економіки – з іншого. Також в УПС було обґрунтовано інституційні рамки відносин Україна – ЄС. Згідно з ними мають відбуватися регулярні зустрічі та консультації обох партнерів. При цьому основне значення мають щорічні зустрічі між Президентом України та Трійкою ЄС. Крім цих зустрічей на найвищому рівні, було створено інші органи для контролю за імплементацією та поглибленням відносин. Це Коопераційна рада, а також співпраця Європарламенту з Верховною Радою України.

в) Нова посилена угода

(New Enhanced Agreement)

Зараз Україна та ЄС ведуть переговори про нову посилену угоду, що має заступити УПС. Це має бути угода про асоціацію, а її основним елементом стане посилена зона вільної торгівлі. Метою угоди є наближення України до Євросоюзу й поглиблення відносин між ними.

Для цього, передусім, передбачено адаптувати українське законодавство до стандартів ЄС. До того ж, для сприяння економічній інтеграції та посилення політичного співробітництва, мають бути поновлені інституційні рамки відносин Україна – ЄС. Таким чином має бути створена основа для запланованого співробітництва в галузі зовнішньої та безпекової політики. Поступова інтеграція в європейський внутрішній ринок має бути забезпечена за рахунок широкої угоди про зону вільної торгівлі. Крім продовження діалогу про візовий режим, між Україною та ЄС передбачається широка співпраця в галузях юстиції, громадянських свобод і безпеки.

г) План дій Україна – ЄС

(Action Plan EU–Ukraine)

План дій Україна – ЄС 2005 року покликаний підтримати виконання УПС між Україною та ЄС. Він містить конкретні заходи, що визначають напрямок реалізації стратегічних цілей на практиці. Крім того, план дій має ще одну мету: він має бути розширеною основою для розбудови відносин між обома партнерами. Це має призвести до ширшої економічної інтеграції та подальшого поглиблення політичної співпраці.

Реалізація Плану дій має прискорити адаптацію українського законодавства до стандартів ЄС і сприяти як політичному співробітництву, так і політичним реформам в Україні. Також він створює рамки для розробки й імплементації стратегій і заходів щодо сприяння економічному зростанню та соціальній солідарності, підвищення стандартів життя, захисту довкілля, тобто щодо реалізації мети на довготривалу перспективу – сталого розвитку. В подальшій редакції Плану дій зазначено ще одну мету – співробітництво в таких галузях, як юстиція, громадянські свободи та безпека. До управління та контролю за виконанням Плану дій долучаються існуючі інституційні органи.

д) Стратегічний документ 2007–2013 pp.

(Country Strategy Paper 2007–2013)

Стратегічний документ 2007–2013 pp. є основою для планування Євросоюзом співпраці з Україною. Він передбачає стратегію ЄС для ефективного використання фінансової та технічної підтримки з боку Інструменту Європейської політики сусідства. В центрі уваги перебувають підтримка демократичних й економічних реформ, а також подальше наближення України до ЄС.

Основною метою співпраці між Україною та ЄС є налагодження більш тісних відносин між ними. Вони мають вийти на інший рівень, посилити економічну інтеграцію в Європу й розширити політичне співробітництво. Підтримка охоплює такі галузі, як розвиток демократичних відносин; правова реформа та створення управління; розвиток інфраструктури та тісне співробітництво з європейськими й міжнародними фінансовими інституціями. Пріоритети фінансової та технічної підтримки ЄС були визначені на основі стратегічних цілей Плану дій Україна – ЄС.

Для реалізації цих заходів у рамках Інструменту Європейської політики сусідства є різні інструменти, які можуть бути використані в різних програмах.

е) Угода між Україною та ЄС про спрощення візового режиму

(Agreement between the European Community and Ukraine on the faciliation of the issuance of Visas)

1 січня 2008 року набула чинності Угода між Україною та ЄС про спрощення візового режиму. В ній містяться умови спрощеної видачі віз у країни ЄС українським громадянам. Крім того, було визначено низку заходів щодо лібералізації надання віз. З огляду на розвиток майбутніх відносин між Україною та ЄС спрощення умов в’їзду є важливим кроком. Це стосується не тільки економічного зближення, а й, передусім, наближення інститутів громадянського суспільства, для яких особливо важливими є контакти між громадянами. Після набуття чинності візової угоди, було спрощено умови видачі віз для українських громадян на в’їзд до країн-членів ЄС є терміном перебування до трьох місяців протягом півроку. Особливо це стосується формальної сторони надання віз. Угода є дійсною в усіх країнах-членах ЄС і Шенгенської зони, за винятком Великої Британії, Данії, Ірландії, Ісландії та Норвегії.

є) Чорноморська синергія

(Back Sea Synergy)

Ініціативою «Чорноморська синергія» 2007 року Євросоюз передбачає доповнити двосторонні відносини, передусім, з країнами Причорномор’я, регіонально-політичним співробітництвом і забезпечити стабільність у цьому регіоні. Завдяки розширенню вже існуючих відносин без створення нових інституційних структур має бути налагоджена позитивна взаємодія як у Чорноморському регіоні, так і між країнами Причорномор’я та ЄС.

П’ять країн Чорноморського регіону є країнами-партнерами ЄПС. Це Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна. Крім цього, Чорноморська синергія спрямована на Болгарію, Грецію, Росію, Румунію та Туреччину. Таким чином, на Сході ЄПС отримує регіональний і тематичний виміри.

Завдяки цій ініціативі має бути створена можливість врегулювання викликів, які існують у Чорноморському регіоні. В центрі ініціативи перебувають питання енергетики. Крім того, передбачена співпраця в таких галузях, як демократія та відповідальне врядування, захист кордонів, транспорт та екологічна політика, морська стратегія та рибне господарство, торгівля, освіта, наука й технології, соціальні питання та зайнятість, а також розв’язання «заморожених конфліктів» у регіоні. Для фінансування ініціативи передбачено, зокрема, виділення коштів з існуючих джерел фінансування, як-от – з Інструменту Європейської політики сусідства.

ж) Східне партнерство

(Eastern Partnership)

Нова ініціатива ЄС «Східне партнерство» прийнята 7 травня 2009 на саміті у Празі. Її мета полягає в поглибленні співпраці зі східними країнами-сусідами – Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Україною (та Білоруссю). При цьому вихідним пунктом є ЄПС, але результати й заходи мають бути більш широкими. Відносини з країнами-партнерами мають бути поглиблені на двосторонньому рівні, але водночас мають бути створені багатосторонні рамки для співпраці. Основними пунктами ініціативи є, зокрема, укладання угод про асоціацію між ЄС і країнами-партнерами, що включатимуть і угоди про створення зон вільної торгівлі. Крім того, передбачається поступова інтеграція в економіку Євросоюзу й поетапна лібералізація візового режиму. Для посилення багатостороннього співробітництва східних сусідів планується створення політичних платформ і різноманітних ініціатив, починаючи з програм прикордонного врядування та посилення демократичних структур і закінчуючи створенням південного енергетичного коридору та сталим розвитком регіонального енергопостачання. Фінансування та імплементація Східного партнерства відбуватиметься з коштів Інструменту Європейської політики сусідства. Їхній обсяг має бути визначений на період з 2010-го до 2013 року.

з) Порядок денний Асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про Асоціацію

(EU–Ukraine Association Agenda to prepare and facilitate the implementation and facilitation of Association Agreement)

3 24.11.2009 Порядок денний Асоціації Україна – ЄС є практичним інструментом на заміну Плану дій Україна – ЄС. Цей інструмент підготує та сприятиме процесові набуття чинності Угоди про асоціацію. Нова угода про Асоціацію та Порядок денний асоціації сприятимуть подальшій політичній асоціації та економічній інтеграції України до ЄС шляхом започаткування всебічного і практичного співробітництва, завдяки якому ці основні завдання можуть бути реалізовані.

Метою Порядку денного Асоціації не є створення всеохоплюючого переліку пріоритетів для дій, оскільки такий перелік передбачає Угода про асоціацію. Порядок денний Асоціації чітко визначає ті пріоритети в кожному секторі, які вимагають негайних дій до набуття чинності Угоди про асоціацію.