3. Інноваційні правовідносини

У процесі організації, безпосереднього здійснення інноваційної діяльності та контролю за дотриманням її суб'єктами вимог чинного законодавства складається особливий різновид господарських відносин - інноваційні відносини, що, як правило, регулюються актами законодавства різної юридичної сили та договорами.

Інноваційні відносини складаються щодо певних благ. Ст. 4 Закону “Про інноваційну діяльність” визначає цінності, що можуть бути об'єктами інноваційної діяльності, а саме:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Учасниками інноваційних відносин є:

1) суб'єкти інноваційної діяльності;

2) органи (організації), наділені управлінсько-контрольними повноваженнями у сфері такої діяльності;

3) особи, що належать до інноваційної інфраструктури;

4) споживачі інноваційної продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та/або юридичні особи - як резиденти, так і нерезиденти, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (ст. 5 Закону України “Про інноваційну діяльність”). Серед суб'єктів такої діяльності виділяють інноваційні структури, що створюються з метою інтенсифікація розроблення, виробництва та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції із спрямуванням взаємоузгоджених дій наукових організацій, закладів освіти, промислових підприємств та інших суб'єктів на задоволення потреб внутрішнього ринку і нарощування експортного потенціалу країни.

Відповідно до Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів (затв. Постановою KM України від 22.05.1996 р. № 549), інноваційною структурою є юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства (вид А), або група юридичних і фізичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність (вид Б), з визначеними галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукоємної конкурентоспроможної продукції.

Розрізняють інноваційні структури організаційного типу (вид А) та договірного типу (вид Б).

Інноваційні структури організаційного типу (виду А) створюються в порядку, встановленому законодавством для відповідних організаційних форм суб'єктів підприємництва (підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єднання, в т. ч. об'єднання підприємств).

Інноваційні структури договірного типу (виду Б) створюються шляхом укладення учасниками інноваційної структури договору про спільну діяльність, в якому мають бути зазначені відомості: про склад учасників, напрями інноваційної діяльності, органи управління і порядок прийняття ними рішень, права та обов'язки учасників, порядок фінансування спільної діяльності та розподілу прибутку, прийняття нових учасників інноваційної структури, порядок ліквідації інноваційної структури (припинення дії договору) та розподілу майна між учасниками.

Учасниками інноваційної структури можуть бути будь-які підприємства, організації та установи незалежно від форм власності (з урахуванням обмежень, встановлених законодавчими актами), зокрема:

- науково-дослідні та проектно-конструкторські організації, які працюють за профілем інноваційної структури;

- навчальні заклади, які працюють за профілем інноваційної структури або спеціалізуються на підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців з базових спеціальностей інноваційної структури;

- виробничі підприємства, які впроваджують результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та винаходів;

- інноваційні фонди, комерційні банки, страхові фірми;

- суб'єкти підприємницької діяльності, що надають юридичні послуги, послуги в галузі науково-технічної експертизи, менеджменту, маркетингу, транспорту, рекламної, видавничої та інформаційної діяльності.

Основними джерелами фінансування інноваційної структури є: вклади учасників; бюджетне фінансування за умови виконання державного замовлення; кредити банків; інвестиції, в тому числі іноземні; прибуток від підприємницької діяльності інноваційної структури; випуск в обіг цінних паперів.

Набуття статусу інноваційної структури (що засвідчується свідоцтвом про її реєстрацію та дає їй право на отримання податкових, валютно-фінансових та інших передбачених законодавством пільг і переваг) відбувається з дотриманням встановленої процедури, першим етапом якої є розробка і затвердження уповноваженим на це органом (Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів)

Інноваційний продукт - це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає таким вимогам: 1) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів; 2) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень; 3) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційна продукція - це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають таким вимогам: 1) є результатом виконання інноваційного проекту; 2) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційний продукт та інноваційна продукція виробляються в результаті реалізації інноваційного проекту. Інноваційний проект - це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції. Якщо інноваційний проект належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України, він визнається пріоритетним інноваційним проектом (Порядок формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1094).

Інноваційні проекти незалежно від джерел інвестування підлягають обов'язковій державній експертизі з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог. Крім того, деякі категорії інноваційних проектів відповідно до ст. 330 ГК України підлягають державній експертизі в повному обсязі. Це стосується таких випадків:

- інвестування інноваційних проектів за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів;

- виконання інноваційного проекту на замовлення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування;

- у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про необхідність експертизи окремих інноваційних проектів, що мають важливе народногосподарське значення.

До другої категорії учасників інноваційних правовідносин (органів/організацій, наділених управлінсько-контрольними повноваженнями у сфері інноваційної діяльності) насамперед належать органи державного регулювання. Такими відповідно до розділу II Закону “Про інноваційну діяльність” є:

Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради, представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради, Кабінет Міністрів Українита інші

Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється: а) МОН України - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності; б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень; в) щодо визначених статтями розділу V Закону “Про' інноваційну діяльність” особливостей оподаткування - Державною податковою адміністрацією України.

Третю категорію учасників інноваційних правовідносин складають особи (підприємства, установи, організації, індивідуальні підприємці), що в сукупності створюють так звану інноваційну інфраструктуру. Поняття інноваційної інфраструктури як сукупності підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо) закріплюється в ст. 1 Закону “Про інноваційну діяльність”.

Особливий правовий статус у сфері інноваційної діяльності мають державні та комунальні небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи (статті 19 і 20 Закону “Про інноваційну діяльність”), що забезпечують фінансову підтримку суб'єктів інноваційної діяльності у разі реалізації ними пріоритетних (державних та комунальних) інноваційних проектів;

Державні інноваційні фінансово-кредитні установи:

- створюються Кабінетом Міністрів України, який приймає відповідне рішення за поданням МОН України;

- підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності (МОН України) і діє на основі Положення (Статуту), що затверджується Кабінетом Міністрів України;

- кошти такої установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України;

- повноваження: (а) організація конкурсного відбору інноваційних проектів з метою надання фінансової підтримки відповідно до ст. 17 Закону “Про інноваційну діяльність”; (б) надання за рахунок коштів Державного бюджету України фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів за наявності визначених законом умов (відбору включеного до Державного реєстру інноваційного проекту за результатами проведеного конкурсу; подання суб'єктом інноваційної діяльності, який реалізовуватиме цей проект, комплекту документів відповідно до встановленого переліку; наявності гарантій повернення коштів фінансової підтримки у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо - у разі надання фінансової підтримки шляхом надання кредитів чи передачі майна у лізинг); (в) супроводження реалізації інноваційних проектів, які фінансуються такою установою; (г) контроль за цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею (установою) коштів.

Державною небанківською фінансово-кредитною установою є Українська державна інноваційна компанія (Компанія), що має такі характерні риси:

- створена відповідно до постанови KM України від 13 квітня 2000 р. № 654 “Про утворення Української державної інноваційної компанії” на базі і ліквідованих згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень;

- є наступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, державних підприємств “Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія”, інформаційно-обчислювального центру “Спрінт-Інформ” (м. Київ), міжрегіональних інформаційних центрів: Дніпропетровський -“Дніпро-Спрінт-Інформ”, Львівський - “Захід-Інформ”, Одеський “Чорномор'я”, Рівненський - “Рівне-Спрінт-Інформ”, Харківський -“Харків-Спрінт” і Хмельницький - “Мегабайт-Інформ”;

- має статус юридичної особи, самостійний баланс, розрахунковий, поточні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням, а також штампи і бланки із своїм найменуванням знак для товарів і послуг;

- засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України;

- з питань проведення державної інноваційної політики підпорядковується Міністерству освіти і науки (МОН України);

- - діє на підставі статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979;

- предмет діяльності: кредитування та фінансування науково-технічних та маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, розроблення та реалізації інноваційних та інвестиційних проектів і програм;

- майно Компанії: (а) правовий титул майна - право власності; (б) склад майна: статутний капітал, резервний та інші фонди, оборотні кошти, а також всі матеріальні активи, цінності та кошти від повернення інноваційних позик ліквідованих Державного інноваційного фонду, його регіональних відділень і підприємств, від забезпечення управління іншими борговими зобов'язаннями згідно із законодавством та з іншого майна, закріпленого за Компанією; (в) відображення майна Компанії в її самостійному балансі;

- статутний капітал (СК) Компанії: (а) розмір СК - еквівалентний 30 млн евро за офіційним курсом, установленим Національним банком; (б) напрями використання СК: 15 млн евро розміщується частинами на рахунках в банках України (при цьому банки та розмір кожної частини, яка не повинна перевищувати 15 відсотків загальної суми статутного капіталу Компанії, визначаються правлінням Компанії"); на забезпечення статутної діяльності Компанії; на збільшення статутного капіталу Українського банку реконструкції та розвитку, засновником якого виступає Компанія, шляхом купівлі акцій цього банку від їх цільової емісії;

- резервний (страховий): формується у розмірі 25 відсотків СК Компанії шляхом щорічного відрахування у розмірі 5 відсотків суми чистого прибутку Компанії - до досягнення цим фондом за значеного розміру; в такому ж порядку здійснюється поповнення цього фонду у разі повного або часткового його використання;

- органи Компанії: правління (поточне керівництво); спостережна рада - контролюючий орган (формується засновником Компанії - Кабінетом Міністрів України);

Відносини між суб'єктами інноваційної діяльності зазвичай складаються на договірних засадах. До договорів, за допомогою яких опосередковується інноваційна діяльність, належать: (1) договори щодо організації та спільного здійснення інноваційної діяльності двома та більше її суб'єктами; (2) підрядні договори щодо розробки інновацій (інноваційного проекту) на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності, який планує їх впроваджувати (реалізовувати) та/або використовувати в своїй діяльності.

Законодавство, що регулює договірні відносини у сфері інноваційної діяльності містить положення щодо таких видів договорів інноваційного характеру:

- договорів про спільну інноваційну діяльність; обов'язковість укладення таких договорів передбачена постановою KM України від 14 грудня 2001 р. № 1691 “Про порядок укладення договорів про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів” для суб'єктів інноваційної діяльності, на яких поширюється дія Закону України від 16 липня 1999 р. “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків; такі договори мають визначати порядок об'єднання зазначеними суб'єктами фінансових, матеріальних і нематеріальних активів (у тому числі прав на промислову та інтелектуальну власність), покриття витрат за договорами, розподілу прибутку, відшкодування збитків, а також учасника цього договору, який здійснюватиме керівництво спільною діяльністю;

- договори на створення і передачу науково-технічної продукції (ст. 331 ГК України). За цим договором одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція (завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання - науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо). Договір може укладатися на виконання усього комплексу робіт від дослідження до впровадження у виробництво науково-технічної продукції, а також на її подальше технічне супроводження (обслуговування). У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.

Відносини між суб'єктами інноваційної діяльності та органами (організаціями), що здійснюють управлінсько-контрольні повноваження у сфері інноваційної діяльності, регулюються актами законодавства, що визначають повноваження зазначених органів (організацій) та обов'язки суб'єктів інноваційної діяльності щодо дотримання встановлених законом вимог.

Таким чином, інноваційними є врегульовані правом відносини, що складаються між суб'єктами інноваційної діяльності та уповноваженими органами щодо організації, безпосереднього здійснення такої діяльності та контролю за дотриманням її учасниками вимог інноваційного законодавства.