16. Погляди р.Кантильйона, а.Сміта, ж.-б.Сея, а.Маршала на особу підприємця і підприємництво як соціально-економічне явище.

Термін "підприємець" (enterpreneur) введений до наукового вжитку у XVIII столітті французьким економістом шотландського походження Р. Кантильйоном, що народився у 1697 році в Ірландії і вже в 20-річному віці здобув славу процвітаючого паризького банкіра. В опублікованій після його смерті роботі "Нарис про природу торгівлі" люди, які самостійно працюють в умовах власного економічного ризику і використовують золотий принцип комерції "купи дешевше, продай дорожче", уперше чітко названі підприємцями.

За Р. Кантильйоном, підприємець - це будь-який індивід, що володіє передбаченням і бажанням прийняти на себе ризик, спрямований у майбутнє; його дії характеризуються і надією одержувати доход, і готовністю до втрат.

Звертався до даної проблеми і видатний англійський економіст А.Сміт, автор праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776). Для А.Сміта капіталіст - це той, хто живе на прибуток від капіталу, але він одночасно виконує і підприємницькі функції. Підприємець, за Смітом, - це власник капіталу, який заради реалізації якоїсь комерційної ідеї йде на економічний ризик і одержання прибутку. Вчений вважав, що підприємець більшою мірою є капіталістом. А.Сміт віддавав перевагу приватній власності як матеріальній основі підприємництва, але в нього не було безмежної довіри до ініціативи приватних осіб. На його думку, навіть при зустрічі заради приємного проведення часу, розмова підприємців однієї і тієї ж галузі промисловості часто зводиться до того, щоб улаштувати змову проти покупців або прийняти яку-небудь угоду для підвищення цін. Щоб приватне підприємство було корисним для суспільства, вважав Сміт, необхідні дві важливі умови:

- у підприємця повинна бути особиста вигода від підприємства;

- конкуренція повинна тримати його в певних рамках.

А.Сміт є першим ученим-економістом, що виступав проти втручання держави в підприємницьку діяльність, оскільки "уряди - завжди і без винятку найбільші марнотрати".

Значний внесок у становлення теорії підприємництва зробив французький учений Ж.Сей (1767-1832 р.), котрий, вивчивши фундаментальну працю А.Сміта "Багатство народів", виклав своє бачення сутності й функції підприємництва у "Трактаті з політичної економії"" (1803р.). Сей велику увагу приділяє такій персоні, як підприємець, "яка відтепер не зійде зі сторінок економічної теорії"". Він розробив теорію трьох факторів виробництва (земля, праця, капітал), що є джерелом багатства суспільства. Сей розглядав доходи як плату за продуктивні послуги, що надаються кожним із трьох факторів виробництва. Він указував на активний, інноваційний характер підприємництва, пов'язаний не тільки з пошуком, але і з необхідністю створення нових комбінацій факторів виробництва.

У 1890 р. була опублікована книга А.Маршалла "Принципи політичної економії, у якій визначаються дві основні функції підприємця:

- "конструювання" загального плану виробництва;

- контроль за здійсненням його складових частин.