12. В.Зомбарт про “дух” підприємництва.

Дослідив особливості "капіталістичного духу" як рушійної сили господарського розвитку націй. Не заперечуючи причетності до виникнення капіталізму таких факторів, як переселення народів, колонізації, відкриття родовищ золота та срібла, розвитку техніки та технології тощо, вчений відстоював необхідність аналізу суспільних процесів і явищ з позицій розвитку "духу". Останній він трактував як реальну силу, яка втілює буття у певну історичну епоху. Водночас В. Зомбарт усвідомлював складний та неоднозначний взаємозв´язок "капіталістичного духу" і "капіталістичної системи". Відмовившись від спрощеної інтерпретації казуальних залежностей між ними, вчений виступив з критикою як марксистської теорії, так і концепції "протестантської етики" М. Вебера. У складі "капіталістичного духу" В. Зомбарт виділяв: дух підприємництва, пов´язаний із грандіозністю ініціатив, багатством ідей, жадобою грошей, насильством, авантюризмом, героїзмом, жагою пригод тощо; бюргерський (міщанський) дух, в основі якого лежать бережливість, скромність, уміння рахувати та заощаджувати, працьовитість, поміркованість, схильність до раціоналізації тощо. Визначив підприємництво як прагнення до "нескінченного", до самовизначення і влади, яка у сфері матеріальних прагнень рівнозначна збільшенню суми грошей. "Прагнення до влади і прагнення до грошей, — писав німецький дослідник, — переходять одне в одне: капіталістичний підприємець прагне до влади, щоб здобувати (прибуток) і здобуває, щоб добитися влади"1. Вчений виокремив шість основних типів капіталістичних підприємців: розбійників, особливо учасників військових походів і заморських експедицій за золотом та екзотичними товарами;феодалів, зайнятих комерцією (продажем зерна, вовни, гірничою справою тощо); державних діячів, які сприяють розвитку торговельних і промислових компаній; спекулянтів (лихварів, банкірів, біржових гравців, засновників акціонерних товариств); купців, які вкладають торговельний капітал у процес виробництва благ; ремісників, які поєднують в одній особі майстра і комерсанта2. До підприємців, які переважали на ранніх стадіях еволюції капіталізму, В. Зомбарт відносив три перших типи, стверджуючи, що на зрілих етапах типовими є три останні, "мирні" типи, в першу чергу фабриканти. Водночас вчений не абсолютизував ці відмінності, стверджуючи, що видатні підприємці поєднують у собі, як правило, відокремлені типи. Вони "одночасно є розбійниками і спритними обліковцями, феодалами і спекулянтами". Найважливішими функціями підприємців вчений вважав: організаторську, засновану на вмінні підбирати та об´єднувати фактори виробництва в працездатне ціле; збутову, яка передбачає уміння вести переговори, завойовувати довіру та спонукати до купівлі запропонованих товарів; облікову, пов´язану з точним кількісним підрахунком та зіставленням затрат і результатів.

13. Психологічні теорії підприємництва.

Теорія «вражених здібностей», згідно з якою генетична здібність до підприємництва виявляє не більше ніж 5-7% людей. Хоча інші вчені кажуть,що компенсувати відсутність природної схильності до підприємництва у змозі освітні заходи, системи професійної та психологічної підтримки. Теорія «рис» намагається відкрити і описати окремі особистісні риси,що відрізняють особу підприємця, його поведінку і дії від інших категорій людей. Вчені намагаються побудувати психологічний профіль підприємця. Недоліком теоріє є те,що розглядаються окремо взяті риси, які не прив’язують до конкретного виду діяльності та не надають значення зв’язкам підприємця з оточуючим світом. Психодинамічна теорія Кетса де Враєса стверджує те,що формування особистості підприємця є наслідком трагічного психологічного спадку. Однак, якщо зважати на те,що важке дитинство може виховати схильність до автономності, впевненість у собі, стійкість перед труднощами, навряд чи трагічний життєвий спадок можна вважати передумовою появи мотиву підприємництва. Теорія Девіза Мак-Клелланда аналізує проблему схильності суспільств до підприємництва. Потреба в досягненнях є стійким чинником, який відповідає за економічне зростання або економічний занепад.